(Проповідь виголошена під час Відпустової Святої Літургії на парафії Святих Макавейських Мучеників у с. Ліс)
Слава Ісусу Христу!
Сердечно вітаю вас, тут зібраних – священиків, сестер-монахинь і вас, дорогі браття і сестри в Христі Ісусі. Отже, маємо сьогодні розмову – цар Антіох і мати Соломія. Двоє промовляють. І від кого походить та мова, коли діти чують облесливі слова, чують про багатство, розкіш, а також чують мову своєї мами. Звідки походить та мова, хто говорить тими людськими словами і хто промовляє до серця і до душ тих дітей? Промовляє Господь Бог, Дух Святий і промовляє диявол. Диявол обіцяє дітям щасливе життя, багате життя, тільки треба одного для того життя – переступити закон Мойсея, тобто переступити Заповідь Божу - і будете щасливі. Мама любляча, мама кохана, мама, яка страждає і терпить всім серцем і душею, вона також промовляє до своїх дітей, але у словах мами блаженство: «Не бійтеся, мої діти, бо Той, який поселив вас у моїй утробі, Той, який дав вам життя… ви сьогодні повертаєтеся до Нього». Дорогі браття і сестри, пригадаймо собі катехизу, нас вчили від маленької дитини, навіть тоді, коли ми можливо не знали «Отче наш», «Богородице Діво», «Вірую…», молитви до Ангела-Хоронителя: «Ангеле Хоронителю мій, ти все коло мене стій, рано, ввечір, вдень, вночі будь мені до помочі. Стережи душі і тіла мого і заведи мене до життя вічного». Так є в нашому житті, дорогі браття і сестри. Кожна охрещена людина отримала Ангела-Хоронителя, але водночас вдень і вночі біля нас крутиться спокусник, тобто сатана-диявол. Завдання диявола – мучити людей на землі, а після муки тут на землі, мучити людину в пеклі, у вічній гієні після смерті. Завдання злого духа – сіяти ненависть, страх, невпевненість, тривогу, зло, підозру. І хтось скаже, ну але де? Ми не бачили того злого духа. А багато людей навіть сумніваються, чи взагалі існує той злий дух. Не бачили? А може він перебуває у вашій хаті? Ви ніколи не бачили і не чули, як він промовляє до вас? І певно тут ви дасте зустрічне питання: «Прошу отця, та ні. Злий дух не має очей, злий дух не має язика, злий дух не має вух, злий дух не має рук, ніг, як він може до нас промовляти?» Так, злий дух цього немає, але все те має людина. То має кожен із нас, дорогі браття і сестри. І злий дух краде нашими руками, і злий дух проклинає нашими устами і нашим язиком, і злий дух говорить неправду, лицемірить, керує моїм розумом. Це він підказує написати неправдиву «смс» і розповсюдити у Facebook чи в інших мережах інформацію, щоб когось висміяти, принизити, очорнити, обмовити, подібно до наших політиків, які дають інтерв’ю, особливо перед виборами, і так далі. І коли ви кажете, що не знаю, хто такий злий дух, то я вам наводжу приклади. Так він дивиться нашими очима, він слухає нашими вухами, він б’є в нашому серці, він робить нашими руками, він ходить нашими ногами. Так, і тому є важливо, дорогі браття і сестри, в сьогоднішній день усвідомити, а хто промовляє моїми устами, хто дивиться моїми очима, хто слухає моїми вухами?! Як проходить твій день? Встаєш – і відразу бурчиш, цабаниш, і відразу, як той вампір, хочеш напитися крові зятя, невістки, сина, бо тобі мало. І день починаєш з отого вампірства – а то не так поклала, а то не там визувся, а то не то зробив, а там забув. І через того вампіра, який є в хаті, терпить і страждає вся сім’я, тому що все не так. Скажи, бабцю, дідусю, донько, сину, чи часом не ти є тим вампіром у своїй хаті, у своїй сім’ї, хто говорить твоїми устами, хто дивиться твоїми очима? Святий Дух чи злий дух, який зранку до пізнього вечора колотить, розпалює гнів, ненависть, обмови, очорнення? Кому ти служиш, хто живе в твоєму серці, кого ти слухаєш, коли ти намовляєш до гріха, мовчиш на гріх, співдієш з гріхом? Чи ми тоді слухаємо Бога, чи ми живемо з паном Богом? Бо християнин, який розплющує очі, має мати усмішку на обличчі – Боже, дякую тобі, що очі мої побачили новий день, будь благословенний! Як завжди повторював ізраїльський народ: «Будь благословенний, Боже Ізраїлю!». Ми дякуємо тобі за все, що ти вчинив для нас. Боже, я дякую тобі за чоловіка. Дякую тобі, Боже, за свою дружину, як би я жив без неї?! Боже, дякую тобі за маму, за тата, бабусю і дідуся. Боже, я дякую тобі за брата, за сестру, за зятя і за невістку. Я прошу сьогодні, Боже, благослови їхній день, благослови дороги, якими вони підуть, благослови працю їхніх рук. Боже, я прошу благословення для себе, для своєї родини, для своїх дітей, а сусідка моя хвора, Боже, дай їй здоров’я, бо знову бачу, що там є алкоголь, Боже, наверни мого однокласника… Так розпочинаймо день, так має християнин розпочинати день з Господом Богом. Боже, хай буде подяка Тобі, дякую Тобі, Господи, за все, що я отримав від Тебе. Будь благословенний, мій Боже. Так, дорогі браття і сестри, маємо розпочинати кожен день так. Не з цабанини, не з нарікання, не з прокльонів, не з незадоволення, не з депресії, не з відчаю, не з бунту, а зі слів – Боже мій, будь благословенний. Молитися за всіх і за тих, які на війні, і за тих, які обороняють край, за державу. І дякую тобі, Боже. Дехто чув (хто слухає нас через Інтернет), та молитва така коротка. «Дякую тобі, Боже, за те що живу, що ходжу; дякую тобі, Боже, за життя; дякую тобі, Боже, за Україну; дякую, Боже, за все». Дякуй Богу, а не бунтуй, не показуй те скисле перекошене обличчя на сто вісімдесят градусів, своє незадоволення – все не так. Та того обличчя сам пан Бог налякається і твій Ангел-Хоронитель, побачивши його, перекривлене, незадоволене, набурмосене, одразу втече. А ти хочеш, щоб від тебе чоловік не втік?! Та певно, що втече, жінко, якщо він буде бачити те скисле як яблуко обличчя, невже ти думаєш, що він буде тебе триматися?! Та ти відштовхуєш його від себе, бо він не почує слова, він приїде з тих заробітків, а тобі все мало грошей, і так дальше, і пиляєш-пиляєш-пиляєш-пиляєш. Він каже, чи варто їхати до того дому?! Чи варто бути в тій Польщі, в тому Ізраїлі, нащо повертатися, до кого?! Щоб вона тільки пиляла рано, ввечір, в полудень?! Та щось трохи маймо в голові! І як казав мій покійний дідусь, май трохи смальцю в голові. Ну бо таке і життя, якщо ми починає мо кожен день з незадоволення, з обурення, замість дякувати Господу Богу, замість прославляти Бога, замість помолитися за свою хату, за свою родину, як та мама свята Соломія підтримувала своїх дітей, молилася за них, добре їх виховувала, настановляла їх. Не випадково вони стали героями, просто так, самі по собі, ні, то побожна мама дала їм добре виховання, добре сформувала, та мама побожна з молоком... Чуєш?! З молоком передала дітям любов до Бога. А що ти передаєш, молода мамо? Молода мамо третього тисячоліття, чи ти в блаженному стані маєш вервицю в руках? Скільки разів, носила дитину під своїм серцем, ти приступала до Святого Причастя? Яке місце займала у твоєму житті молитва, як ти себе поводила? А ви, бабцю і дідуню, молилися за своїх онуків? Чи радше воліли ту внучку не бачити, намовляли доньку чи невістку зробити аборт? Чи ти, мамо, молилась і тішилась, раділа і просила: «Боже, благослови лоно моєї доньки, моєї невістки, хай здорова виносить дитину, і хай те дитя побачить світ Божий. Розумієте суть нашої віри? І коли поглянемо, дорогі браття і сестри, то побачимо як далеко ми від Бога тоді, коли наші уста, наше серце, наші вуха, наші руки не служать Йому, а нашими устами не говорить Дух Святий, а ними говорить злий дух, не любов, а ненависть, ними не говорить надія, а безнадія і розпач. Хочу, щоби ви сьогодні запам’ятали – як тільки прокинешся вранці і чуєш, що злий дух працює над тобою, і кров циркулюює, і тиск підноситься у твоєму тілі – заспокійся і скажи: «Боже, Духу Святий, Ангеле-Хоронителю, дивися на світ моїми очима, твори добро моїми руками і серцем». Розпочинаймо все з Бога. Вчімося, дорогі мої, вчімося починати все з Богом. А те, що я не в силі навернути сина-пияка чи зятя-ігромана, наркомана, то, Боже, буду молитися, жертвувати, постити за його навернення і покаяння.
Щодо виховання, дорогі браття і сестри, маю журнал у своїй бібліотеці, який називається «Сільський господар». То старий журнал, виданий ще перед війною, у ньому були різні поради, дуже корисні, чудові поради, починаючи з того, як сіяти, садити, такі мудрі на цей 36-й рік. Там я знайшов дуже гарну статтю (надрукуємо її в журналі «Дзвін з Фатіми»), що треба для того, щоб стати доброю господинею. Написала її доктор Харитя Хононенко, називається «Поради матерям». Вже роки читаю стару літературу і бачу, наскільки вона актуальна нині. Зачитаю уривок: «Бути доброю господинею в сучасну добу значить те саме, що мати добрий десяток моргів поля чи зложені в банку готові гроші, а, може, і навіть більше. Бо поле може впасти в ціні, а гроші стратити свою вартість, тоді як господарського знання ніхто не відбере від твоєї дитини. Добра господиня все з нічого зуміє зробити щось і навіть на невеличкому своєму господарстві поладить приємне і догідне для себе і своєї родини життя. Цю мудрість давно збагнули ті народи, які ми тепер подивляємо за їх багатство і їх культурний спосіб життя, але самого зрозуміння, очевидно, було їм замало, щоби мати ті посаги, якими вони тепер хваляться. Треба було ще і науки, і то науки докладної і пильної. Та жінки тої науки не боялися, не соромилися, але за це і мають тепер такі добрі наслідки, варті нашим жінкам-селянкам зрозуміти, бо якщо і далі господарюватимуть так, як до тепер, то не зміниться наше життя на ліпше ніяким чудом. Що треба робити, щоби бути добрими господинями? Розумна мати буде пам’ятати одне, що дитину вже змалечку треба виховувати так, щоб вона одразу була настановлена до свого майбутнього завдання. Про дівчат можна сказати, що вони всі, без винятку, мусять бути виховані так, щоб з них виросли добрі господині, навіть тоді, коли пізніше матимуть змогу вивести нашу дитину в люди і дати їй якийсь фах у руки, то все одно вона привчена добре з дитинства до господарства, все того буде потребувати. Таке вже є призначення жінки, що вона про іншу роботу мусить дбати, про свою родину і господарство. Хибно роблять ті матері, що кажуть часто – моїй дитині то не придасться і лишають дівчину вільно бігати і навіть не примусять її ложку обмити чи в хаті замести, бо вона до школи піде, то їй того не потрібно буде. Так, піде і до школи, і ту школу закінчить, буде і гроші може заробляти, але вести власну хату таки доведеться їй, а не кому іншому. А вже просто злочин роблять ті матері, що знають, що їх доня буде їх наслідницею, буде господарювати на власному господарстві, залишиться сільською господинею так як і вони, а до праці в господарці не привчають. Для нас українців, що є народом хліборобським, добра сільська господиня не менш потрібна, як добра вчителька, урядовниця чи лікарка або якась ремісничка. Знання господині для нас українців має бути в пошані не менш, як інші знання. Тут, як і скрізь інде, треба додати, господиня має бути добра, порядочна і вміюча». Є ще дальше, але захочете перечитаєте собі в журналі, в якому напишемо. О що ходить? Звертаюся до вас, матері, о добре виховання. Мама, приклад мами в Україні, особливо сьогодні, це основа, фундамент, це та, яка тримає три кути в сім’ї. Без доброї господині, без доброї мами – яка не вміє організувати своє життя в родині так, як та мама свята Соломія, мама сімох хлопців, яка не вміє зробити свято, порядок, заохотити, яка не вміє сплести, зорганізувати відпочинок щонеділі у своїй хаті, у своїй сім’ї – там буде занепад, будуть невиховані діти, буде балаган – там буде руїна. Тому звертаюся до тебе, християнська мамо, зроби іспит сьогодні на тій Службі Божій, кому ти більше приділяєш часу у своєму житті – своїм коліжанкам, фейсбуку, фітнес-клубу, відпочинку (кавуся, папіроска, коньячок і інші речі) чи своїм дітям? Чи ти виховуєш своїх дітей, чи дбаєш про них, чи вмієш організувати своє родинне сімейне повсякденне життя.
Написано у 36-му році, скоро минає сто років. Чи ваші діти без потреби бігають і за собою тарілки не помиють, не застелять ліжка, не підметуть хати? А опісля є ще одне, що буду говорити на початок навчального року… Мене дуже дратує, коли чую фрази «треба зацікавити», «зацікавити треба дитину», «треба зацікавити молодь», зацікавити, зацікавити… А скажіть мені, що означає «зацікавити»? Треба час від часу похвалити, треба навчити виконувати свій обов’язок, адже наше життя не складається тільки з цікавості. Мені не цікаво, що я в церкві буду робити – мені не цікаво, на молитві, а що я буду клячати. Що то означає «не цікаво»?! Є обов’язок! Наше життя – це не якась цікавинка, наше життя – це певні обов’язки. І уявіть собі: ви виховали дитину тільки на цікавості, їй завжди мусить бути комфортно і завжди мусить бути цікаво. І ваш син чи донечка виходять заміж, одружуються, проходить час і їй вже не цікавий той чоловік в сексуальному житті, в побуті і так дальше, не цікаво… Я собі шукаю іншого партнера. Ваші цікавинки провадять до знищення особистості і руїни, тут мусить бути розуміння відповідальності і життя. Це не якась цукерка солоденька, то може мати дитина два- три рочки, але коли вже дитині чотири-п’ять років, вона вже має стояти біля тебе і слухати Службу Божу, клячати... ранішні, вечірні молитви. Не можна наше життя перетворити тільки в якусь цікавість, бо коли ми своє життя перетворимо винятково в цікавість, ми змарнуємо його, знищимо. Наше життя має дати певні добрі плоди. А якщо ні, то, впустимо його в такий собі туристичний хід – від поїздки до поїздки, від емоцій до емоцій, і на тому кінець. І тому добра мама, добра господиня, як пише «Сільський господар», є вихована, бо вона бачила свою маму, яка готує обід чи вечерю і дає таткові, коли той приходить з роботи, вона все бачить. Вона бачила, як мама потішає втомленого тата, розраджує його, розмовляє. А не каже, коли тато приходить з роботи, щоб взяв собі зимний суп з холодильника. І твоя донечка, дивлячись, як її мама поводилась із татом, буде так поводитися колись із своїм чоловіком. Але якщо донечка буде бачити, як та мама любить татка, як вона опікується, як дбає, так як вона чуває над своєю родиною, то певно закладається в генах, фіксується в людській пам’яті. Той добрий приклад мами-християнки закладається і передається. Але якщо вона буде бачити тебе з папіросою, а ще з «гарними» словами, а ще з брехнею, коли ти розповідаєш своїм подружкам про те, як ти наробилася, бо вареників наліпила. Дитина слухає і знає, бо вона з тобою ходила в супермаркет за тими варениками. А ти обманюєш, що так готувала, бо чоловік прийде з роботи. Дитина вчиться брехати і для дитини брехня стає нормою. Отаке виховання, дорогі браття і сестри. І хто тоді говорить твоїм облесним язиком, хто говорить твоїми устами? Ангел, але чи не той з ріжками злий дух? Тому, дорогі браття і сестри, заохочую вас не бути туристами на землі. Так, ми є туристи, але в іншому розумінні, не жити тільки для задоволення приємностей тілесних, а брати свій хрест і так, як макавейські мученики і свята мати Соломія, і 90-літній священик Єлеазар нести свій хрест докінця, а Бог потішить. А якщо ми будемо здаватися тільки на приємності, пам’ятаєте з чого почав проповідь? Завдання диявола мучити людей тут на землі і після їхньої смерті ще мучити їх у пеклі. Тому стараймося завжди, зафіксуйте собі, не будь скислою капустою, скисла капуста добра, коли вживається до їжі, не будь скисле яблуко, а кожен свій Божий день піднеси серце до неба і кажи: «Боже, дякую тобі». Усміхнися до пана Бога. Хай Бог потішиться тобою, поручи свою сім’ю, своїх близьких, щоби Господь Бог і Мати Божа взяли їх під покров і опіку. Взивай до Бога (як святий Франциско): «Господи дай мені ту силу, щоби я був знаряддям у твоїх руках, щоби я ніс любов там, де панує ненависть, там, де війна, щоби я ніс мир, там, де є безнадія, щоби я ніс надію». Боже, дай нам таке життя. І ви, святі макавейські мученики, і ти свята мамо Соломіє, моліться сьогодні за наш народ в ту тридцяту річницю проголошення самостійної Української держави. Бачу ті скислі обличчя деяких політиків. О тридцять років, а біда в народі, а нащо то такої помпезності такого святкування і так дальше, і все ви грошей жалієте. А ви погляньте в історію свого народу, скільки молодих хлопців крові не жаліло, життя віддали, а тут зробити щось для держави, показати, так як в народі кажуть, будь бідний, але будь гідний. Маємо показати свою гідність, гідність українця-християнина, і для того ми нічого не маємо жаліти. Так, можливо, була помпезність, але і в такі дати, то є моя думка, вона потрібна. Під час війни треба показати, що ми народ, який шанує свою культуру, свою державу і свою гідність. Боже, допомагай нам у цьому. Амінь.