Коли Господу Богові сподобалось звеличити Святого Йосифа у Небесній славі понад інших святих і прославити Його ім’я на землі, як Патрона у всіх наших потребах, чи варто сумніватись у тому, що Святий Йосиф є також першим опікуном у наших духовних потребах!
Адже головною метою нашого Відкуплення є спасіння душі! Господь Ісус каже: «Яка ж користь людині, що весь світ здобуде, себе ж саму погубить». На цій дорозі спасіння найбільшою перешкодою для людини є спокуси, котрі зі всіх сторін на нас нападають. Кожен з нас приходить у світ з дуже багатьма поганими схильностями, які розвиваються особливо в молодому віці. Скрізь існує багато згіршень, злих прикладів – немов би весь світ лихий. А проклятий диявол, найбільший ворог нашого спасіння, користає з кожної нагоди, аби нас погубити. Тому ми потребуємо могутнього Патрона, який оберігав би нас від стількох неприятелів і небезпек. Свята Мати Церква у Святій Літургії та у своїх молитвах вказує на Святого Йосифа, як на Патрона і помічника в спокусах:
«Святий Йосифе, Охоронцю і Отче дівиць, під опіку котрого була віддана сама невинність – Ісус Христос і Діва понад Дівами – Марія, через ці два найдорожчі скарби, я закликаю Тебе і благаю, щоб Ти зберіг мене від усілякої нечистоти і дозволив непорочними думками, чистим серцем і тілом якнайвідданіше служити Ісусу і Марії».
Ця віра Святої Церкви виражена через Її Найвищих пастирів в тих чи інших документах знаходить своє підтвердження у тому, що дуже багато Святих і вірних у спокусах свого життя, прибігаючи під опіку Святого Йосифа, знаходили кожного разу дієву допомогу і порятунок. Святий Йосиф у двоякий спосіб оберігає своїх духовних дітей: через зовнішні засоби, які впливають на їхнє витривання в доброму, і через негайну допомогу, яку Він надає їм під час спокус. Коли Святий Йосиф дізнався про те, що цар Ірод хоче вбити Дитятко Ісуса, Він вирушив у далеку дорогу в пошуках безпечного місця проживання. І справа нашого спасіння, тобто духовне життя чи смерть, дуже залежить від оточення, в якому ми знаходимось.
В оточенні безбожних і злих людей ми будемо постійно наражатись на тяжкі спокуси, на духовну смерть, а в оточенні добрих людей, дивлячись на їхні добрі приклади, ми самі будемо схилятись до благочестивого життя. Святий Йосиф, як турботливий батько, дивлячись на те, що для Його дружини це місце, товариство чи оточення є небезпечним, Він забирає Її звідти. Але інколи можна перебувати у найкращому оточенні, а все ж наражатись на небезпеку упадку через нагоду до гріха, яку ми так часто зустрічаємо на життєвій дорозі. Такою нагодою може стати якась близька нам особа, книга, яку беремо до рук, товариство, у якому ми часто перебуваємо, самотність, відсутність праці (заняття) і т. п. Святий Йосиф пробуджує у своїх дітях страх Божий. Цей Божий страх спричиняється до уникнення нами нагоди до гріха. Усвідомлюючи те, що великою перепоною проти спокус є добре керівництво душі, Святий Йосиф виєднує своїм шанувальникам досвідчених сповідників. А ті звертають їхню увагу на небезпеки, яких вони повинні уникати, та на засоби, необхідні для поступу від чесноти до чесноти, щоб заслужити на вічну прославу в Небі. Свята Тереза, велика шанувальниця Святого Йосифа, завдячує своїм чудовим сповідникам, яких Святий Йосиф їй поручав. А вони у свою чергу спричинилися до високого ступеня Ласки у її житті. Святий Петро з Алькантари й о. Альварес ТІ, які були сповідниками Св. Терези, теж відзначилися великою набожністю до Святого Йосифа.
«Святий Йосифе, заслонюй і нас плащем своєї святої опіки, щоб ми, щасливо оминувши пастки неприятелів наших душ, могли з Тобою, Марією та Ісусом назавжди царювати в Небі».
Із життєпису Св. Терези ми дізнаємося про те, що та серафимська душа впродовж 18-ти років свого життя відчувала найрізноманітніші тяжкі спокуси. Були миті, коли їй здавалось, що вона сконає від тягару внутрішніх мук. Хто тоді її рятував? Святий Йосиф, до якого вона прибігала зі своїми проханнями. Послухаймо, що вона сама про це пише: «Я обрала Святого Йосифа своїм Патроном, щиро і гаряче віддаючись Йому. Я сповна переконалася у Його дієвій допомозі. Цей ніжний батько моєї душі, мій улюблений Патрон, підніс мене з немочі тіла і вирвав з великої небезпеки, в якій перебувала моя душа. Ця небезпека загрожувала моїй добрій славі та спасінню. Я не пригадую собі аж до сьогоднішньої днини, щоб просячи у Нього про щось, не була вислуханою. Як мені окреслити великі ласки, якими мене Бог обдарував, і ті небезпеки для душі та тіла, з яких Він мене врятував через заступництво Святого Йосифа! У цьому ж переконалися інші особи, які за моєю порадою прибігали під Його опіку. Я закликаю, на милість Господа Бога, усіх тих, які мені не повірили, хай самі переконаються у тому. А переконаються, прибігаючи під опіку того Святого Патріарха та віддаючи Йому особливу честь!»
Дорога християнська душе, не падай духом тоді, коли Господь Бог і на тебе допускає спокуси, бо сама спокуса ще не є гріхом, але у спокусах мерщій закликай Святого Йосифа на допомогу, бо спокуса є небезпечною річчю. Як Св. Тереза, так і ти зумієш переконатися в тому, що твій заклик про допомогу недаремний. Здається, що Святий Йосиф сам поспішає нам пожертвувати свою допомогу. Отець Патрігнані ТІ розповідає нам про випадок у монастирі оо. Кармелітів у Франції. Там проживав дуже благочестивий монах. Якось уночі дух темряви напав на нього з великим арсеналом спокус. Цнотливий чернець аж до ранку боровся з духом нечистоти – і переміг, однак, опісля в його душі з’явилося велике занепокоєння. Вдень він разом з настоятелем вирушив до міста. По дорозі до нього приєднався якийсь поважний чоловік, який почав розповідати про душевний неспокій, спричинений його останньою духовною боротьбою. «Чому ж, мій дорогий отче, у тій своїй боротьбі ти не покликав на допомогу Святого Йосифа?» Чернець неабияк здивувався і збентежився, звідкіля цей незнайомий чоловік міг знати про те, що діялося в його душі. Він хотів щось відповісти, але цей чоловік зник з-перед його очей. Щойно тоді він здогадався, що тим незнайомцем був Святий Йосиф.
Також і тебе, дорога християнська душе, диявол буде спокушати різноманітними і важкими спокусами; не думай, що вони тебе оминуть. На тебе будуть спадати спокуси гордості, хтивості, нечистоти, гніву, заздрості і т. д. У всіх цих спокусах звертайся до Святого Йосифа і благай: «Святий Йосифе, не опускай мене! Святий Йосифе, рятуй мене!» Він не покине тебе, бо Святий Йосиф є могутнім, ласкавим помічником. Св. Бернард так говорить про Святого Йосифа: «Заслужений солдате, Ти, що закінчив важкою працею біг свого життя і тепер втішаєшся утіхами щасливого Небесного майбуття, поглянь на своїх немічних, безпорадних співтоваришів, котрі посеред ворожих нападів і духовних тривог віддають Тобі честь. Прийди, мужній поборнику, милий Патроне, відданий охоронцю, нам на допомогу, щоб ми раділи нашим визволенням, а ти мав прославу цілковитої перемоги!»
