Найкращі хвилини проведені з Богом
Слава Ісусу Христу! Господь Бог є сотворителем усього Всесвіту, всього того, що є в ньому і, звичайно, є сотворителем людини. Його премудрості немає меж. І все, що є Його сотворінням, потребує Божої ласки й опіки. Найбільше цього потребує людина. Без Божої опіки вона ніщо, піщинка в морі, а то й менше.
Людині здається, що вона все може, не розуміючи того, що всі ці дари їй дано від Бога. І це є велика образа Пана Бога. Людина себе ставить вище Отця Небесного, постійно чути «я, я, я…» І цим безкінченним «я», ми усунули Христа із нашого життя. Здається, що Його почитаємо, але завжди бракує часу на молитву, Службу Божу. Здається, що Йому служимо, але ганяємось за мамоною і розсіяні по цілому світі. Шукаємо, де краще, не розуміючи, що добре там, де є Боже благословення. Здається, що Його любимо, але любов до цього світу перевищує нашу любов і ми себе обманюємо. І тут вже є пік нашому егоїзму, нашому самолюбству і нашій гордині. Гординя – це найбільших гріх і від неї походять всі інші гріхи. А ми того не розуміємо.
Маємо очі, а не бачимо, маємо вуха, а не чуємо. Глухі, сліпі і німі кошенята цього світу. Здається, вже все – кінець.
І в цій темноті і пустоті людського серця і людської душі Господь Бог дає промінчик світла, який з великою швидкістю вривається в людське серце і освітлює його. Христос бачить кожне серце і кожну душу і знає, коли і кому яку ласку дати.
Найбільшим середником для оздоровлення душі є Служба Божа, де щоразу Христос жертвується в безкровний спосіб на горі Голгофі. І звичайно, кожен християнин повинен брати участь у цій жертві, приймаючи до свого серця Найсвятіше Тіло і Найдорожчу Кров нашого Спасителя Ісуса Христа.
Такими середниками також є: читання Св. Письма, духовної літератури, відбування прощ, відбування різних дев’ятниць і т. д.
Дуже дієвим середником для лікування хворої людської душі є Ігнатіївські реколекції. Вони є закритими. Надзвичайно важливу роль вони відіграють у духовному житті людини, яка хоче жити з Богом. Там є все: і Служба Божа, і Святе Причастя, і молитва, і читання, і розважання. А найголовніше – тут людина залишається сама наодинці з Ісусом і Марією.
Я дуже вдячна Ісусові і Марії за те, що нарешті за стільки років вагання, я, зібравшись духом, їх відбула. Я зрозуміла, що інколи Господь Бог дає такі незрозумілі обставини, щоб з більшою любов’ю й упованням звернутися до Нього і присвятити Йому тих коротеньких 5 днів у молитві і мовчанні, без зв’язку, але з відкритим серцем і душею.
Розповідати не буду подробиці, але скажу, що описати це словами неможливо. Це треба бути і чути, бачити і розуміти. Це дійсно частинка Неба на землі. Так як казали Апостоли до Ісуса на горі Тавор: «Господи, добре нам тут бути з Тобою!» Життя в такій духовній атмосфері – це життя з Христом, Марією, Йосифом і Святими.
Викладали науки о. Андрій Коваль і о. Тарас Митлевич. Це не науки – це золоті слова, які виходили з їхніх уст і западали в душу і серце так, що того неможливо словами сказати.
Наука про Страсті Христові – це наука про гріховний стан людини, наука про пекло, куди масово падають людські душі, так зворушували серце і душу, що на очі виходили сльози жалю і покути. Це була підготовка до загальної сповіді.
Далі, наука про те, яке має бути сімейне життя, розривала душу і розум для впокорення і розуміння своїх вад.
Наука про Благовіщення, Різдво Ісуса підносили душу до надії на Боже милосердя і любов, яка з’явилась на світ у вигляді малої дитини.
Наука про Воскресіння Христа підносила душу і серце до розуміння, що спасіння нашої душі і душ наших ближніх є в наших руках. Господь створив людину без неї, але спасти без неї її не може. Це співпраця з Христом, молитва, покаяння є надією на вічне життя.
Наука про Святу Католицьку Церкву дає нам розуміння, в що маємо вірити, як маємо вірити і як маємо жити. Спасіння душі є тільки в Католицькій Апостольській Вселенській Церкві, але без модернізму, лібералізму і екуменізму.
Наші отці – це святі отці, священики за покликанням і твердим переконанням у Святій Вірі. Це люблячі отці, терпеливі порадники і вирозумілі батьки. А ми були дітьми приблизно десяти років. Батьки так не зрозуміють дитину, як вони розуміли нас і як кожному давали влучне слово поради і підтримки. Нам не хотілося розлучатися з ними. Я ще і ще раз дякую Ісусові і Марії за цю велику благодать, за цю частинку Неба, яка є мало знана людьми. Дякую отцям за ті щасливі хвилини, що вони проводили з нами. Дякую сестрам-монахиням за смачні і з любов’ю приготовлені обіди і вечері. Дякую о. Василю, що випросив в Ісуса і Марії таких подиву гідних святих отців. Ми просимо вас наші святі отці – моліться за нас, за наші родини, за наші постанови, щоб ми витривали в доброму до кінця. А ми будем також молитися за вас, щоб разом з вами оглядати ясність Божого Лиця в Царстві Небесному.
Божого Вам благословення! Слава Ісусу Христу!
Ігнатіївські реколекції – це найкраще, що було з моєю душею
Слава Ісусу Христу!
2 серпня 2021 року я вперше відвідала реколекції святого Ігнатія Лойоли. Чесно кажучи, було важко наважитись відірватись від світу на цілий тиждень, але Божа Ласка все ж привела мене в семінарію, і я не пожаліла, що зробила такий вибір. І надалі я б хотіла ще не один раз, взяти участь у реколекціях.
Ігнатіївські реколекції – це най- краще, що було з моєю душею. Під час наук я отримала духовне піднесення, такого спокою душі я ще ніколи не відчувала.
Спочатку, коли отці розповідали про кари Божі за гріхи, мене огортав страх та великий жаль за всі погані вчинки. Душа була наповнена смутком та переживаннями, але відбувши генеральну сповідь та прийнявши Святе Причастя, я немов знову народилася на світ, моя душа раділа, а в серці панував спокій. Сказати, що моя душа була переповнена щастям – це нічого не сказати!
Вкінці реколекцій було сумно, бо так не хотіла, щоб вони закінчувались. Додавали радості зроблені вкінці реколекцій постанови, які я твердо вирішила виконувати на Божу славу!
Хочу подякувати о. Андрію та о. Тарасу за їхню працю, за гарні науки, за те, що допомагають нам глибше пізнавати Бога. Ваша праця неоціненна! Також хочу подякувати сестрам, які дбали про наше фізичне здоров’я!
Хай Господь Бог вам щедро винагороджує, а Мати Божа завжди має вас під своєю опікою!
Слава Ісусу Христу!
Стежкою до Неба заведи нас, Мати
Слава Ісусу Христу! Літа минають швидко, що й ми не оглянемося, а вже й старість. І я вже багато років ходжу до нашої Традиційної Церкви, і багато разів були реколекції Св. Ігнатія, але чому я не чула, не приділяла уваги, відкладала на пізніше. І коли я зустріла свою приятельку, вона каже: «Починаються реколекції св. Ігнатія, я вже два рази була на тих реколекціях св. Ігнатія – говориш тільки з Богом, а Бог з тобою». І мені зразу захотілося бути якнайближче з Богом і від усього відокремитися, від того світу, перебувати в тиші – бути близько з Богом, з Ісусом і Марією. І коли отець оголосив про реколекції св. Ігнатія, я попросилася, бо ще ні разу не була. І я дякую Господу Богу, Пречистій Діві Марії, Ісусові, що мала можливість бути на реколекціях св. Ігнатія.
Сам Св. Дух керує тими реколекціями. В 1521 році в печері з’явилася Мати Божа і подала св. Ігнатію ті реколекції. Вже 500 літ існують ті реколекцій.
А тепер коротенько напишу свої враження: була атмосфера тиші, мовчання, спокою, розважання, молитви з Богом і любові.
Ранішні молитви починалися з Ангел Господній, моя посвята Марії, молитви Ангела з Фатіми і подяка за прожиту ніч, вервичка. У вечірніх молитвах подяка за прожитий день, перепросьба за гріхи, щоб Бог поблагословив ніч і дочекалися дня Господнього. Під час реколекцій щоденна Служба Божа, вервиця, Хресна дорога.
Використовували літературу «Наслідування Христа» св. Томи, Духовні вправи св. Ігнатія, Св. Письмо.
На реколекціях наголошувалося і нас привчали уваги до Господа Бога, Ісуса і Марії, пошана і уважність до них у молитві. Під час реколекцій слід було бути старанним, великодушним, зберігати мовчання, мати вірність і дух боротьби – щоб побороти лукавого, який і там хотів забрати плід реколекцій. Ми вчилися на них пізнавати Божу волю, підкорювати себе Божій волі, покору до Провидіння Божого. Св. Августин говорив: «Неспокійне моє серце – поки не спочине в Бозі».
На духовних вправах ми розважали, як добре зрозуміти стан своєї душі, її гріхи, мати жаль, сором і обридження до них; пізнавати злобу гріха, як ліквідовувати гріх з душі, пізнання добра і зла. Через Пречисту Діву Марію, Ісуса – ми приходимо до розуміння, що молитва правдива, це молитва серця. Далі були розважання про Небо, пекло, чистилище, про Боже милосердя, муки і страсті Христові, про любов Серця Ісуса і Непорочного Серця Марії, про царювання Христа, вчилися любити покору, чистоту за прикладом Марії, любити Вервицю і Параман. Розважали про два табори у світі, і що ми маємо бути в таборі Ісуса. Розважали про глибоку таємницю, жертву Христову – Пресвяту Євхаристію, про воскресіння Христове, яке зміцнює нашу віру, розважали життя святих, яке світить нам прикладом до наслідування. Також були науки про Традицію, важливість її зберігання і правдивість катилицької віри. Робили постанови, які мали керувати нашим майбутнім життям.
Глибокі вправи і розважання, що доносили о. Андрій і о. Тарас до наших сердець, щоб бути біля Ісуса і Марії, з Богом, їх наслідувати, жити з ними, вмирати в присутності Ісуса і Марії, Св. Йосифа і спасти свої душі.
І я ще раз дякую Господу Богові, Ісусу, Марії за ту ласку, що я ще мала можливість бути на реколекціях св. Ігнатія й іншим розказати і порадити їх. Не відкладайте на пізніше, а зараз ідіть! Особливо молодим, щоб пізнати для чого ми живемо, щоб любити Господа Бога, Його Велич, милосердя, доброту, мати любов і пошану до Нього. І дякую Нашій Небесній Неньці за її любов до нас, за Її опіку над нами, за Її молитви. Маріє, стежкою до Неба заведи нас, Мати.
Єдине, що я захотіла – вернутись назад
Раніше я не чула про реколекції Св. Ігнатія, але навіть якщо приходилось почути, не звертала на це великої уваги, адже вважала це безглуздим марнуванням часу.
Пройшов лише рік, як я стала відвідувати Храм католицької церкви, і називати себе католичкою, і зовсім не очікувала, що все моє життя так стрімко перевернеться за цей час. Складалось таке враження, наче я все життя стояла на місці, і тільки зараз почала рухатись вперед.
Цього літа мені було найважче перенести якісь побутові проблеми, проблеми зі здоров’ям, усе на раз різко почало тиснути, і між цією тиснявою, коли я вже була у безвиході, мені порадили поїхати на реколекції Св. Ігнатія.
Я, звісно, одразу не погодилась, взяла час, щоб подумати, порадилась з рідними і все ж таки вирішила поїхати, бо вважала, що може саме вони є моїм порятунком.
Перший день. Усі учасники реколекцій зібрались у семінарії, згодом підійшов о. Андрій, привітавшись з усіма, провів екскурсію, показуючи місця, де ми будемо проводити час протягом п’яти днів. Люди, які прибули в очікуванні дива, не розуміли і не здогадувались, що їх чекає далі. Чужі, налякані, вони мовчки йшли за отцем, розглядаючи усе навколо, я ж у тому числі. Отець чітко розповів про розпорядок тижня і правила поведінки впродовж реколекцій (розпорядок на тиждень був складений погодинно, тому організація була така: по розпорядку дзвонив дзвоник, на звук якого усі повинні були збиратись у зазначеному місці). Ті, що їздили не вперше, реагували спокійно, а ті, що вперше, ховали очі від подиву. Для мене самої усе було таким не зрозумілим, у перший день мені хотілось повернутись додому, адже я була новенькою не те що на реколекціях, а й у самій католицькій вірі. «Стільки дивного» лунало у всіх в думках, така ізоляція близько шумного центру міста була дивна і мені.
Однією з найважчих умов реколекцій було зберігати мовчання, спілкуватись можна було скільки завгодно лише з Богом, та заборона користуватись телефоном! Спочатку я вважала це неможливим, але пізніше я дякувала за таку можливість, до реколекцій я не могла і години витримати без телефона, а там я навіть не згадувала, чи він у мене є.
Коротко розкажу про Духовні вправи Св. Ігнатія Лойоли: вони розділені на чотири частини, тобто 4 тижні, але в семінарії їх було скорочено до 5 днів. Ми встигли розважити усі чотири тижні духовних вправ за цих 5 днів, не пропустивши жодної науки.
Вправи допомагали учасникам побачити невпорядкованість свого життя, пізнати глибину гріха і його руйнівну силу.
Перша реколекція несла в собі пояснення, для чого нам ці реколекції, ким створені. Розуміння «хто ми» і «для чого ми тут», «для чого існуємо» «чи хочемо ми змінитись і для чого нам мінятись»?
Уже під вечір задзвонив дзвоник до вечері. У великій, просторій кімнаті стояв довгий стіл, повний страв, перш ніж приступити до трапези усі помолились, а отець поблагословив їжу. На вечері чи на будь-якій трапезі наші думки повинні були бути перейняті чимось іншим, не те, як приготована страва, чи смачна та інше, тому щоб уникнути такого, отець приніс із собою книгу, яку читав усім вголос, поки вечеряли. Книга була дуже захоплююча, називалась «Отець Боско», у ній йшлося про життя одного священика, який хотів допомагати молодому поколінню хлопців.
Звісно, протягом цих п’яти днів реколектанти разом із отцем молились спільно вервицю, співали пісні, були Богослужіння і навіть перерви на вільний час (його усі використовували з користю: читали книгу чи розважали).
У семінарії панувала тишина, хоч було близько 15 чоловік, кожен відчував тільки присутність Бога, з яким могли поговорити і відкрити душу, ми розказували йому про свої проблеми, жалілись, ділились враженням, просили допомоги, дякували за те, що Він дав.
Наступні дні реколекцій проходили із так званими вправами – розважаннями. За словами отців, це як вчитись молитись до Бога правильно, як тренування у спорті, а це тренування духовне. Такі тренування тривали близько до 3 годин на день.
Добре запам’яталась тема «Гріх». Отець розповідав, яка у гріха подоба, з чим асоціюється, подавав приклади перших гріхів і наслідків, до яких вони призвели. Найстрашніше було слухати тему «Смерть», отці дуже виразно розповідали про пекло і що чекає нас за наші гріхи.
Після кожної такої вправи ми повинні були розважати в самоті, так звана контемпляція за певною інструкцією (повністю поринати у тему, яку щойно розглядали, подумки роздумувати над своїм життям та над прикладами з Святого Письма).
Усі дні реколекцій ми пролетіли над історією від початку створення людей до Воскресіння Ісуса Христа. Починали – «Хто є Бог і чому він існує, та закінчили, з якою радістю і любов’ю ми повинні жити і дякувати Богові за кожну прожиту хвилину».
Реколектант, входячи в себе, відкриває неусвідомлені й часто погані мотиви своєї поведінки, хворобливу пристрасть і психічні рани під час перших трьох днів реколекцій. Після чого він іде на сповідь із усього життя, яка допоможе очистити душу. У мене після такої сповіді було таке дивне відчуття спокою і гармонії, наче камінь з душі впав.
Були ще так звані Аполегетичні виклади, на яких ми слухали і пізнавали про саму сутність католицької віри, її початок та її історію.
Можна стільки всього ще описати, але це потрібно пережити, а не просто прочитати, можна безліч разів читати відгуки, які не зрівняються з тим, щоб просто самим там побувати.
Скажу одне, після того, як я вийшла з семінарії, єдине, що я захотіла, це вернутись назад!
За цих п’ять днів я настільки поринула у віру, як ніколи за все своє життя. Я прийняла параман, почала Помпейську дев’ятницю, зробила постанови на життя (яких досі дотримуюсь), перечитала безліч книжок релігійної тематики.
У мене з’явилась така мотивація, якої раніше ніколи не було, мої погляди на життя кардинально змінились, до реколекцій я лише нарікала на життя, бачила кругом проблеми, а після них я дякую за все, що зі мною стається і дивлюсь на світ неначе вперше.
Реколекції Св. Ігнатія стали в моєму житті переломним моментом, після якого я вирішила поміняти все, щоб не повертатись до колишніх помилок. Щиро дякую отцям, які так старались викласти максимально зрозуміло і з усмішкою, не давали сумувати, цікаво та емоційно провадили цю науку, вона на довго закарбувалась у пам’яті, особливо слова о. Андрія, які я згадую кожного дня – «Роби проти».
Тому усім охочим і тим, що вагаються, раджу приїздити на реколекції Св. Ігнатія, адже вони дають свої плоди! Вони дають змогу переосмислити своє життя та зблизитись з Богом ще більше. А тим паче, в цьому модерному часі людині так важко побути на самоті із Богом і знайти розраду.
