Слово «Біблія» походить від грецького, що в перекладі означає «книга». У неї входять 73 книги, з яких 46 належать до Старого Завіту, а 27 – до Нового. Книги Старого Завіту написані перед приходом Спасителя у світ. Книги ж Нового укладені після приходу Божого Сина на землю і відкуплення людського роду на Голгофті.
Отож, Біблія – це збірка святих писань, тобто книги, натхнені Богом, які написали люди в різних місцях. Книги Старого і Нового Завіту мають однакову вартість і є однаково правдиві, «бо один і той самий Бог є автором обох Завітів», – навчає Тридентський Собор.
Вселаскавий Творець дав окремим людям особливе надприродне знання – навчання. Це знання чи навчання зветься – Об’явленням. Божі вибранці передали людям об’явлені їм речі. Передали їх або усно – Традиція, або письмом. Зветься воно Святе Письмо, бо походить від Бога, який натхнув тих, що писали його. Дух Святий зберіг авторів від помилок, коли вони описували про об’явлені речі, чи подавали факти, свідками яких були самі. Святе Письмо, Біблія – відрізняється від інших книжок своїм Божественним походженням, бо це вселаскавий, предобрий Бог надихнув деяких Своїх вибранців писати його.
Старий Завіт, як і Новий мають спільне ядро: Втілення Божого Слова та відкуплення людського роду. Богослови так пояснюють взаємини між двома завітами: «Новий Завіт скривається в Старому, а Старий об’являється – в Новому».
Кардинал Вайзман каже: «Хто не вірить у Біблію, той повинен вірити в ніщо. Пророцтва сповнилися – і тепер усе стоїть на Христі».
Біблія зветься «Книгою книг», тобто найкращою і найважливішою книгою, бо вона вміщає Боже об’явлення. Бог її Автор, бо Він сам надихнув своїх вибранців написати її.
Біблія своєю вартістю перевищує всі книги, бо вона подає історію взаємин між Богом і людством. Вона змальовує Бога, що у своїй безкінечній доброті, могутності й любові творить перших людей, обдаровує їх надзвичайними природними і надприродними дарами, звільняє від страждань, смерті, пристрастей і наділяє надзвичайними знаннями, призначає їх і їхніх нащадків для Неба. З Біблії дізнаємось, як Адам і Єва зрадили Бога, з’їли заборонений овоч і так стягнули на себе прерізні кари і нещастя, які перейшли і на їхніх потомків. Біблія розповідає, що вчинив Бог, аби виправити лихо первородного гріха. Він пообіцяв Спасителя упалому Адамові, коли проганяв його з раю.
Далі Біблія змальовує долю Адама та його нащадків після вигнання з раю. Святе Письмо подає історію людства від його сотворення аж до приходу Спасителя, відкуплення людського роду і поширення Церкви. У Біблії знаходимо Божі закони і моральні засади, що мають керувати нашим життям і діяльністю.
Біблія – це чудова епопея Бога і людини, про яку ніхто не міг би навіть мріяти, якщо б Сам Творець не подав нам її. З неї дізнаємось, хто ми, хто покликав нас до життя, для чого живемо на світі, що маємо чинити на землі, що добре, а що лихе, про необхідність робити добро, уникати всякого лиха, що буде з нами після смерті, як треба жити, щоб спасти свою душу й уникнути вічного прокляття, яке отримають ті, що не люблять свого Творця та не служать Йому сумлінним і постійним виконанням заповідей.
Свята Тереза від Дитятка Ісус каже: «Нічого більше не знаходжу в інших книжках, чого не було б у Євангелії. Цієї Книги вповні мені достатньо. Отримую розкіш від Христових слів, які навчають, що маю чинити. Часом читаю побожні книжки, які розповідають про досконалість монахів і представляють тисячі труднощів на дорозі до святості. Тоді мій бідний дух томиться, голова зачинає боліти, серце стає холодне… Що ж я роблю тоді? Беру до рук Святе Письмо і мені знову все стає зрозумілим. Однісіньке слово зі Святого Письма заспокоює мене і досконалість знову видається легкою».
Біблія є Божою книгою, тому вона вливає певність у людські душі, бо Бог не може помилитися, ні нас у блуд завести. Він Сам відповідає за правду, бо особливою дією і опікою Святого Духа беріг тих, що писали її. Вони не могли написати нічого, чого Бог не хотів. Біблія – це Божа книга. Вона походить від Бога, була записана під Його пильним оком, бо мала стати для людства дорогою до правди та вічного життя. Не може збитися зі шляху той, хто скурпулянтно дотримується вказівок Біблії.
Святий Белярмін: «Святе Письмо навчає людей, як треба йти до Неба».
Йоанн Фіхте, німецький філософ і політик: «Біблія подає цінну новину, на яку опирається найглибша мудрість. Всяка філософія мусить звертатися до неї за наукою».
Папа Лев ХІІІ: «Біблія має Бога за автора, бо так книги Старого і Нового Завіту, в цілості та в частинах, були написані під натхненням Святого Духа».
Слово Завіт означає умову й угоду між Богом і людиною. Центром всіх книг є Христос Месія, Божий Син, що став людиною. Книга Старого Завіту готує світ до приходу обіцяного Месії. Книги Нового Завіту подають історію Його приходу, навчають про Його природу та післанництво. Слушно твердив Св. Єронім: «Хто не знає Святого Письма, той не знає Христа».
В Історії України читаємо, що Бог потвердив чудом святість і правдивість Біблії. Це сталося ще в доволодимирові часи, коли Україна і її населення були поганськими. Християнські місіонери, правдоподібно «відряджені» Свв. Кирилом та Методієм, зайшли в одне наше плем’я і стали голосити християнську науку. Наші поганські предки вислухали їх, але не хотіли вірити в правдивість Христової науки, бо вона видавалась їм неможливою. Як міг би Бог померти за Своє сотворіння? Яка йому користь із того, що забере людей до Неба? Як Христос може знаходити приємність у тому, щоб приходити у Святому Причасті до людського серця? Коли ж місіонери все – таки намагалися привести це плем’я до віри, то тоді вождь заявив: «Якщо вкините свою святу книгу у вогонь і вона не згорить, то тоді повіримо, що правдиве ваше навчання». Після короткої і ревної молитви слуги Христові прийняли виклик. Розвели великий вогонь, в який вождь племені кинув Святе Письмо. Плем’я спостерігало, що з того вийде? На великий подив усіх вогонь догорав, догорали останні вуглинки, а Святе Письмо навіть не обвуглилось. Це чудо навернуло всіх поган до віри Христової.
1942 року гітлерівські прислужники засудили на смерть австрійського священика о. д-ра Лямберта за те, що відважно боронив засади Христової Євангелії. Перед смертю спитали його, що більше цінує: книгу Гітлера Main Kampf чи Біблію? На це відважний воїн-слуга Христа відповів: «Main Kampf – це тільки людська книга, яка проповідує ненависть. Біблія ж – це Божа книга, що проповідує нам любов».
