Набоженство до Непорочного Серця Марії

Важливість послання Марії у Фатімі сьо­годні неоціненна, адже здійснення пророц­тва щодо Росії, терпінь і зла, які вона по­ширює, дуже промовисті. Щоб випросити для світу миру, навернення цього бідного народу, щоб він більше не поширював сво­їх помилок, Мати Божа просила про вста­новлення у світі і практикування набожен­ства до Непорочного Серця Марії. Воно по­лягає у прийманні винагороджуючого Св. Причастя в перші суботи місяця. Саме від співдії людей, від практикування цього на­боженства у світі залежить наслідок ласки – більший чи менший, швидший чи пізні­ший. Нам, українцям, особливо треба мати цю набожність у серці і завжди пригадува­ти собі слова св. Якинти: «Про мир треба просити Непорочне Серце Марії, оскільки Бог Їй його повірив».

У чому воно полягає нас навчило саме небо.

10 грудня 1925 р. Пресвята Діва і по­руч з Нею Дитятко Ісус на сіяючій хмари­ні з’явилися сестрі Луції в її келії, в домі сестер доротіян у Понтеведра. Дитя Ісус, поклавши одну руку на плече, другою вка­зуючи на Серце Своєї Матері, оточене тер­ням, перестерігало очевидицю такими сло­вами:

«Зглянься на Серце твоєї Пресвятої Ма­тері, вкрите тернями, якими невдячні люди повсякчасно пробивають Його, і немає ні­кого, хто б вивільнив Його від них».

Пресвята Діва додала: «Глянь, моя доню, на Моє Серце, оточене тернями, яке невдячні люди повсякчасно пробивають блюзнірством і невдячністю. Хоч ти поста­райся потішити Мене й скажи, що всі ті, які впродовж п’яти місяців у першу суботу бу­дуть сповідатися, приймуть Святе Причас­тя, прокажуть Вервицю в намірі винагоро­дити Мені, Я обіцяю допомогу їм у годину смерті з потрібними ласками для спасіння».

Набоженство полягає в тому, що люди «впродовж п’яти місяців у першу суботу будуть сповідатися, приймуть Святе При­частя, прокажуть Вервицю в намірі винаго­родити» Непорочному Серцю Марії.

Отже, набожність до Непорочного Серця Марії, до якої закликає нас Небо, має такі умови: протягом 5 перших субот міся­ця, без перерви (пропуску якогось місяця) в наміренні винагородити Серцю Марії за зневаги та образи людей, немовби в намірі витягнути тернину із Її Серця, маємо вчинити наступне:

1. Висповідатися і прийняти Св. Причас­тя;

2. Відмовити Вервицю;

3. 15 хвилин розважати одну чи декіль­ка таємниць Вервиці.

Ми йдемо до сповіді, і перед тим, як приступимо до сповіді чи на початку пе­ред визнаням гріхів, зробимо в серці на­мірення. Намірення можемо зробити своїми словами: «Жертвую цю сповідь в намірен­ні винагороди Непорочному Серцю Марії за всі зневаги». Не слід забувати про це намірення, бо хоч ми сповідаємося зі сво­їх гріхів, але Бог це також приймає як акт перепрозьби грішника, якому через наше винагородження Непорочному Серцю Ма­рії дає ласку покаяння, навернення і спа­сіння. Сама тайна Сповіді може бути прий- нята не обов’язково в першу суботу міся­ця, а швидше, головне, щоб людина не забула тоді зробити намірення і в першу суботу приймала Св. Причастя в стані ла­ски. Про це с. Луція говорила, що інколи важко висповідатися в суботу, і попросила, щоб сповідь була важною вісім днів. Ісус відповів: «Так, вона може бути важною і більше днів, але за умови, що Св. Причастя прийметься в стані ласки й у намірі відбу­ти покуту для Непорочного Серця Марії». Сестра Луція заговорила ще й за тих, які забули сказати намірення під час сповіді, на що Ісус Христос відповів: «Можуть ви­конати це в наступній сповіді, як тільки ви­никне можливість висповідатися».

Також намір винагородити Непорочно­му Серцю Марії слід зробити перед при­йняттям Св. Причастя, коли будемо моли­тися Вервицю в той день і 15 хв робити розважання. Розважання таємниць Верви­ці: ми вибираємо собі одну з таємниць чи декілька, і так само, як ми застановляємо­ся і розважаємо, коли молимося Вервицю, але без відмовляння молитви «Богородице Діво», думаємо про одну з подій життя Ісу­са і Марії, немов вдивляємося в їхнє жит­тя, як Вони чинили, говорили, як терпіли, жили, так і ми маємо наслідувати їх у всіх обставинах життя. Вкінці роздумуємо, що мені найбільше впало в душу в тій чи іншій таємниці і робимо маленьку постанову, щоб чинити так, як Вони.

Напередодні 30 травня 1930 р. Ісус Христос у внутрішній бесіді зі с. Луці­єю розв’язав ще одну трудність: «Буде однаково прийнята практика цього набо­женства в неділю, після першої суботи, коли Мої священики, керуючись добрими прагненнями даватимуть Причастя».

Тож стараймося виконувати це набо­женство в наших сім’ях, хай діти і молодь прибігають і практикують винагороду Не­порочному Серцю Марії. Воно уділить їм чистоту серця, збереже віру і любов до Бога, благословить їх майбутнє. Коли ми всі разом практикуватимемо набоженство, то швидше ублагаємо Небо, щоб подало мир нашій Україні.

о. Андрій Коваль, СБССЙ