«Нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі» (Мт. 6, 10)
Один турист, перебуваючи довший час у Тіролі в Альпах, в Австрії, бачив, як старенька жінка щодня виходила на високу гору, щоб дістатися на другу сторону до невеликого містечка. За кожним разом мала вона на плечах досить тяжкий клунок. Виглядає, що вона дещо несла зі свого господарства на продаж. Вона завжди була привітна й усміхнена, ніколи не нарікала. Наш турист одного разу питає її про причину того спокійного настрою. А вона йому каже: «Я маю коротку молитву, що мені помагає усе переносити». «Що це за молитва?» – питає він. «Думаю за Господа, – відповідає вона, – як Він ніс свій хрест на Голгофу, і все собі кажу: Хай буде так, як Бог хоче. Чи гарна погода, чи дощ: Хай діється воля Божа! І так завжди і в усьому: Хай діється воля Божа! І це є таємниця мого спокою і радости!»
Ця старенька жінка збагнула таємницю доброї молитви, що нею є повна згода з Божою волею у всьому. Тож ще однією умовою до доброї молитви є вміння молитися з повним підданням себе Божій волі.
Що значить молитися у згоді з Божою волею?
Наша молитва тоді Богові мила і Він радо її вислуховує, коли ми не свою, а Божу волю ставимо на першому місці, і коли в нас є наставлення тільки того бажати, чого Бог бажає. Або іншими словами, коли ми в Бога чогось просимо, то наше прохання робимо залежним від Його волі. Ми тільки того хочемо, чого Бог хоче. «Коли просимо щось, – каже Св. Євангелист Йоан, – згідне з Його волею, Він вислухає нас» (І Йо. 5, 14).
Така повна згода в усім з Божою волею є згідна з ціллю нашого життя. Бо ж, пощо ми живемо на землі? Ціллю нашого життя є сповнити Божу волю і так заслужити собі на вічне життя в Небі. Тому каже Св. Василій Великий: «Ми повинні у цілім нашім житті, у здоров’ї – виказувати труд любови ревністю у Божих ділах. У слабості – мати терпеливість і витривалість з радістю». А в іншому місці він каже: «Той почитає і прославляє Бога, хто сповняє Його волю, а зневажає, – хто переступає Його закон».
В кого є повна згода з Божою волею, в того і буде готовність прийняти Боже рішення за своє. «Тим, які люблять Бога, – каже Св. Апостол Павло, – усе співдіє на добро» (Рм. 8, 28). Ось приклад повної згоди з Божою волею.
Св. Тереза від Дитятка Ісус належить до сучасних Святих дуже почитаних у Католицькій Церкві. Особливо цікавою є історія життя її батьків. Її батька, ще малою дитиною, його батьки посвятили Богові. Вони бажали, щоб він був священиком-місіонером, але при тому казали: «Хай діється воля Божа!» І Мартин, так звався батько св. Терези, маючи 25 літ життя проситься до монастиря Св. Вернарда в Альпах. Настоятель монастиря, вислухавши його прохання, заявляє йому, що він не надається до монашого життя. Молодець вертається додому сумний, але в дорозі повторяє: «Хай діється воля Божа!»
В той же час молода дівчина проситься до Сестер Милосердя, щоб іти на місії. Настоятелька дому після розмови з нею з місця їй каже: «Волею Божою є те, щоб ти вступила в подружній стан». І вона повністю здається на Божу волю. Боже Провидіння так повело справи, що ті дві благородні душі пізналися і побралися. Вони мали дев’ятеро діточок. Четверо із них померло малими дітьми, а п’ять доньок вибрали монаше життя, і між ними наймолодша – св. Тереза. Чи не дивні Божі дороги?
Чому потрібно молитися у згоді з Божою волею?
Така молитва й таке наставлення душі розумне, второпне і корисне для нас. Господь Бог – сама Мудрість, тож найкра ще знає, що для нас найкраще. В нашому щоденному житті, коли маємо вирішувати дуже важливі справи, не здаємося на власне судження, але радимося із знавцями і фахівцями і слухаємо їхньої ради. Чи ж у найважливішій справі нашого життя, а це спасіння нашої душі, не мали б ми піти за нашим найліпшим Дорадником – Господом Богом? Він не лише наймудріший, але й наш найліпший батько, що любить нас своєю безконечною любов’ю і бажає нам правдивого добра.
«Буває деколи корисніше не одержати, – каже Св. Йоан Золотоустий, – як одержати. Якщо б для нас не було корисно часто не одержати, то Господь Бог, без сумніву, дав би нам... Він знає, що корисніше для нас. Так, отже, чи ми дістанемо чи не дістанемо, ми однаково повинні Богу дякувати і приймати з радістю те, що Йому буде до вподоби». Ось приклад зі щоденного життя.
Молода дівчина заручилася і приготовляється до весілля, її наречений живе в іншій місцевості. Вона хоче його відвідати ще перед весіллям, щоб поговорити про різні справи. Дорога досить далека і треба їхати поїздом. Тож вона найперше молиться дев’ятницю до Св. Антонія за щасливу подорож. З нею має їхати її тітка, в якої вона живе. Та якраз день перед тим, як вони мали виїхати, тітка захворіла. Треба відкласти подорож, але це виводить дівчину з рівноваги. Вона починає нарікати на Господа Бога і зі злості ікону Св. Антонія, до якого молилася, обертає од стіни. Наступного дня вичитує в часописі, що той поїзд, яким вона й тітка мали їхати, зійшов з рейс. Було досить вбитих і покалічених. Тепер стає їй ясно, що Боже Провидіння через недугу її тітки захоронило її від смерти або каліцтва. Вона засоромлена падає на коліна, дякує Богові за рятунок і перепрошує Св. Антонія.
Ніколи не треба молитися за безумовне сповнення власної волі
З вище сказаного виходить, що було б чимось нерозумним і невторопним просити в Бога сповнення нашої просьби за всяку ціну. Бо Господь Бог може сповнити нашу безумовну просьбу, але це нам може вийти на шкоду і навіть спричинити велике терпіння.
В місті Загребі, Хорватія, молода родина має чотирилітню дитину, сина одинака. Дуже ним тішиться і дуже його любить. Та сталося так, що хлопчик тяжко захворів, і був в небезпеці смерті. Мати його недугою дуже перейнялася. Вона обіцяє надзвичайну жертву, щоб тільки випросити в Бога здоров’я для дитини. Вона робить обіт, що піде до відпустового місця Божої Матері і три рази на колінах обійде церкву. Свій обіт відразу сповняє. Вже по першім обході довкола церкви її коліна починають кровавити. Ті, що її бачили на колінах, кажуть до неї: «Жінко, що ти робиш, таж Господь Бог такої жертви певно не хоче». А вона відповідає: «Що я обіцяла, те хочу сповнити, але Божа Мати мусить мою дитину уздоровити. Вона мусить, мусить, мусить це зробити! Моя дитина мусить бути здорова». І дійсно дитина вертається до здоров’я. З хлопчика виростає великий здоровий юнак. Батько дає його до столичного міста на студії в університет. Син спочатку добре вчиться, але з часом попадає у лихе товариство, не вчиться і марнує гроші. Батько помагав доки міг, але вкінці – не має грошей. Син вертається додому, починає з батьком сварку за гроші, та батько проситься, що вже не має ані сотика. Син не хоче того розуміти. Він падає у злість і вбиває рідного батька. Правда, яка трагічна історія? Але чи не було б краще, якщо б син помер малою дитиною? Чи молитва мами за здоров’я для дитини була розумна і второпна?
Чи ви думали коли над тим, як твориться хрест? Він постає з двох куснів дерева. Коли ті два кусні поставити побіч себе, то з них ніколи не постане хрест. Хрест постає щойно тоді, коли його коротша частина, це є наша воля, стане поперек на довшій частині, по Божій волі.
Наш висновок короткий: Кожну нашу молитву робити залежною від волі Божої, бо все, що Бог дає, виходить нам на добро. А сповнення нашої волі може вийти на нашу шкоду – дочасну чи вічну. Хай на наших устах часто буде молитва нашого Спасителя в городі Оливнім: «Отче, коли Ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а Твоя буде воля!» (Лк. 22, 42).
