Не свідчи ложно на ближнього твого
Дорогі мої, щоб краще зрозуміти злобу і шкоду, яку наносить ложне свідчення на ближнього, перенесімо себе у становище несправедливо оскарженого.
Невинно оскаржена людина, яка не допустилася злочину, а лише нещасний збіг обставин кинув на неї підозри, не може ніяк оборонитися, бо в неї нема ніяких свідків, які б засвідчили про її невинність. Щоб ми робили тоді, коли б всі говорили про нас, про наші провини і злочини, яких ми б не допустилися і одночасно не маємо і сили довести нашу невинність? Як часто трапляється це з сотнями, тисячами, мільйонами невинних наших братів.
Коли жиди хотіли укаменувати жінку, спійману на чужоложстві, Ісус звернув увагу тим, хто її оскаржував, за їхні власні прогріхи, кажучи: «Хто з вас без гріха – нехай першим кине у неї камінь» (Йо. 8, 7).
І ми пам’ятаймо ці слова Христові, коли наша думка і язик пориваються до того, щоб сказати дещо злого підозрілого, неправдивого на ближнього, співбрата. Пам’ятаймо, що нашими бесідами і словами можемо розбити подружжя, можемо знеславити добре ім’я людини, пошкодити її здоров’ю. Певна частина християн любить критикувати, очорнювати.
Що таке обмова? Її наслідки. Кривди обмов треба направити
Обмовляти – виявити вади і блуди ближнього з метою знеславити його.
Грішимо, якщо приписуємо ближньому ваду, котрої він не має, той рід обмови називається очорненням. Від обмови до очорнення – один крок. Люди, почувши від одного, добавлять щось своє і слово в «дорозі» стає зовсім іншим.
Обмовляє той, хто збільшує упадок ближнього. Впав ближній… і замість того, щоб покрити плащем любові його упадок, збільшуємо його розміри. Св. Франциск: «Не вільно голосити, що той є пияком чи злодієм, тому що бачили його п’яним один раз, або коли простягав руки до чужої власності. Ной і Лот впилися один раз, але ні перший, ні другий не був пияком. Симон прокажений бачив, як плакала Магдалина у стіп Христа, сказав: «Коли би той чоловік був пророком, то побачив би, що та невіста грішна». Помилився, бо стала святою покутницею. Гордий фарисей теж помилився, хвалячи себе перед Богом і вказуючи, що є «злодії, розпусники, чи як цей митар», але митар вийшов виправданий.
Можна обмову поповнити мовчанкою. Наприклад, коли хтось у нашій присутності обмовляє особу, а ми мовчимо, хитаючи головою.
Тяжкі гріхи обмови залежать від матерії, стану, який займає особа. Тяжкий: обмовляти батьків, жінку, чоловіка, братів і сестер, рідних. Тяжкий гріх, коли обмовляють священиків, осіб духовних, бо є шкода для віри.
З гріхів обмови треба належно висповідатися і сказати, чи говорив про ближнього погано з ненависті чи помсти. Чи не хотіли комусь зашкодити на славі, у праці. Кого обмовляли, чи настоятеля, чи духовну особу, чи світську. Перед ким обмовляли.
Причини обмов: заздрість чи бажання шкоди ближньому. Купець підозрює продавця, бо обманув на вазі. Начальник думає, що робітник зле працює. Помста і особиста ненависть – є причиною обмови.
Обмови торкаються не тільки живих, але й померлих, не дають їм спокою. То був пияк, злодій, проклинав людей, не дбав про сім’ю. Про живих без потреби не треба зле говорити, а тим більше треба шанувати славу мертвих, а може в останній хвилині він чи вона покаялися і отримали ласку Божу.
Очорнення. Це найбільший і найтяжчий гріх з усіх гріхів язика. Саме слово вказує на щось чисте, яке людина робить чорним, коли приписує комусь такі провини чи гріхи, які він сам видумав з наміром нашкодити йому на славі.
Приклад. Жінка очорнила священика, а так серце совість мучить – іде перепросити. Священик витягнув подушку і каже: «Іди і розсип те пір’я з гори». Так і зробила. А потім каже їй: «Позбирай». Вона: «Вітер розніс». «Так і неможливо, щоб ти повернула мою добру честь і славу. Гріх очорнення зруйнував моє життя, але я тобі прощаю і нехай тобі Бог простить».
Гріх осудження. Сильне переконання про гріх ближнього без поважної причини. Сіяння незгоди – знищити любов між тими, які живуть мирно.
Бажання бути першим. Чи любимо ми, щоб нам служили, як ставимося до залежних від нас на роботі і вдома? Чи любимо наполягати на своїй волі?
У будь-якій сварці, як далеко б не зайшли, краще зупинитися і попросити прощення. У злих вчинках, скільки би ти їх не зробив, краще зупинитися і покаятися.
Право судити має Бог.
Невже не можна говорити про вчинки інших людей. Невже це означає, що треба закривати очі на зло, не говорити про нього і таким чином сприяти розповсюдженню зла?
Щоб уникнути обмов чинімо за таким правилом: якщо той, хто обмовляє від тебе молодший – нагадай йому, якщо рівний або вищий в стані за тебе – перевести увагу, розмову на іншу річ, якщо це нічого не допомагає – залиши тих осіб.
Св. Іван Золотоустий пояснює, що слід розрізняти два слова: судження і осуд.
Судити означає роздумувати, аналізувати якийсь вчинок.
Осуд – це зробити людині вирок.
Іван Золотоустий навчає судити ми можемо і зобов’язані, але осуджувати нам не дозволено, бо це належить Самому Господу Богові.
Якщо би ми не могли аналізувати, думати про вчинки людей, то б ми поступово перестали розрізняти добро і зло.
Осуд людини відбувається в багатьох випадках через гордість, що спонукає нас до поганої думки про ближнього.
Св. Іван Золотоустий: «Невже я повинен мовчати, якщо хтось чинить зло, невже не повинен направити грішника? Виправ, але як лікар, вилікуй його такими ліками, яких він потребує». Не треба принижувати, звинувачувати, але потрібно порадити не з гордістю, але з любов’ю направити.
Засуд, каже праведний Йоан – це знак гордості, гніву, злоби, зависті, поганої звички, відсутності любові до людини.
Як поводитися, коли від нас вимагають думки на ту чи іншу поведінку людей:
- Очистити себе від злого наміру приректи людину до присуду, він злий, вона погана.
- Щоб емоції не перевищували розум.
- Очистити себе від гордості.
- Розвивати добре ставлення до ближніх.
Як встановити, чи при розмові зі своїм ближнім я нікого не осудив?
Золоте правило добра:
- Чи ця розмова приносить тобі особисту користь чи спонукає до добра?
- Чи приносить користь твоєму ближньому?
- Чи приносить користь тій особі, про яку ви говорите?
Хай наші уста, мова і слова спричиняються до миру, до правдивої християнської любові. Господи, постав моїм устам сторожу, щоб не вживали більше язика на образу Бога і ближнього, відчини губи мої, уста мої, щоб возвіщали славу Твою. Амінь.
