«Людина, добре обізнана зі Святим Письмом, є заборолом Церкви», твердить Св. Єронім, бо Біблія чітко доводить, що тільки Католицька Церква дійсно Христова Церква. У Святому Письмі знаходимо тексти про її Божественне походження, про її природу, завдання у світі та прикмети, якими Спаситель її наділив. Уважне читання Біблії зміцнює переконання, що тільки Католицька Церква є правдивою Церквою. Коли ж йде мова про мораль і дисципліну, що внормовують життя християн, то Біблія для католиків є невичерпною криницею натхнення й сили, бо Святе Письмо подає їм Святі Заповіді, сильні заохоти до добра, чудові приклади чеснот і спонукає їх пристосовувати щоденне життя до засад Святого Євангелія, обіцяючи вічну нагороду за збереження Божого Закону. Водночас Біблія погрожує вічними карами в пеклі за погорду та переступлення Божих заповідей. Всі ці перестороги, заохоти та погрози благодійно й успішно впливають на життя добрих християн, бо у Святому Письмі Сам Господь заохочує їх Своїми власними, непомильними словами.
Як же Святе Письмо доводить, що тільки Католицька Церква є правдивою Христовою Церквою? Ось докази:
А) Одність Церкви. Христос установив тільки одну Церкву: «І кажу Я тобі, що ти – Петро, і на цій скелі побудую Свою Церкву, і ворота пекельні не переможуть її». З цього виходить, що Христос говорив тільки про одну Церкву – «Свою». Якщо б Він бажав заснувати більше ніж одну Церкву, то сказав би: «…Побудую Свої Церкви». Так Христос не міг сказати, ні вчинити, бо, будучи Богом, не міг давати різні закони і навчання різним церквам, що привело б до протиріч і дискредитації Божого Засновника.
Перед Своїми страстями Христос знову потвердив одність Церкви: «І буде одно стадо й один Пастир». Хто ж цей Пастир? Хто це стадо, що має бути одним? Стадо – це збір усіх тих, що повірять у Христа та приймуть за правило свого життя засади Його Євангелії.
Пастир же цього стада – це Христос Господь і Його видимі заступники на землі: Петро та його законні послідовники – Римські Папи. Ніхто не сумнівається, що Христос – Найвищий Архіпастир усіх вірних. «Бог же спокою, що воскресив із мертвих Великого Пастиря вівцям кров’ю вічного завіту, Господа Нашого Ісуса, хай удосконалить вас у кожному доброму ділі, щоб чинити Його волю».
Уряд Верховного Пастиря Христа не виключає уряду Його видимого заступника на землі, яким був Петро. «Паси ягнята Мої! Паси Мої вівці!» – промовляє Христос до Петра.
Христова Церква – це видима інституція. Христос прирівнює її до отари, до міста, що стоїть на вершку гори. Всяка організація потребує видимого голови, провідника, що керував би діяльністю її членів. Христова Церква, заснована для людей і складається з людей, не є винятком. Вона теж потребує верховного провідника, Пастиря. По смерті Христа таким пастирем був Св. Петро. Коли ж він помер, його місце й уряд перебрали його наступники. Петро був єпископом Риму, як це виходить навіть із його власного листа, що написав до християн у Малій Азії: «Вітає вас вибрана Церква, що у Вавилоні» (через поганське життя римлян, Рим тоді називали – Вавилон). Християни звали Вавилоном поганський Рим. По смерті Петра в Римі, римські єпископи перебрали його уряд, стаючи Архіпастирями Христової Церкви. Згодом вони стали зватися (грецькою) «Папами», тобто «Батьками» християн.
Диявол при помочі синів погибелі завжди намагався роздерти одність Христової Церкви, щоб отак здискредитувати її в очах поган і відвернути від неї людей. Це ж велике згіршення для нехристиян знати, що християни, які вірять у Христа, так сильно пошматували Його Церкву. Святий Павло заповів це страшне згіршення: «Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух» (ІІ Тим. 4. 3). З глибоким жалем і болем згаданий Апостол перестерігав вірних і їхніх Пастирів перед тими, що, втративши совість і почуття відповідальності, розбивали тіло Христової Церкви: «Зважайте на самих себе й на все стадо, над яким Дух Святий поставив вас єпископами, щоб пасли Церкву Божу, що її Він придбав власною кров’ю. Я знаю, що по моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада… Повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів» (Дії. 20, 28–31).
Чи можуть походити від Бога ті, що розбивають одність Христової Церкви? Не від Бога приходять вони з перекрученим навчанням, хоч Біблію несуть під пахвою, але від батька пітьми та хаосу, бо вони сини того, що був неправдомовець і батько неправди. Хто належить до Христа, той не буде розбивати Його Єдиної Церкви.
Навіть деякі протестанти розуміють цю правду Святої Віри. Генріх Шеріл, єпископ єпископальної протестантської церкви, заявив: «Я не годен вірити, щоб Христос, установляючи Свою Церкву, бажав заложити 250 сект. Бог хоче, щоб була тільки одна Церква».
Б) Вірність Христовій науці – це другий доказ, що тільки Католицька Церква є дійсно Христовою Церквою, бо та Церква є правдива, що притримує навчання Спасителя. Навіть поверховий погляд переконає сумлінного шукача правди, що такою Церквою є Католицька Церква, бо вона вірно притримується навчання, яке Христос передав світові.
ГОЛОВНІ ТВЕРДЖЕННЯ ХРИСТОВОЇ ЄВАНГЕЛІЇ
Католицька Церква, йдучи слідами Спасителя, твердить, що тільки вона єдино правдива й добра, бо її заснував Христос. Всякого роду протестанти не вагаються твердити, що всі церкви, які сьогодні існують у світі – а їх є тьма – однаково добрі, немов промовляють: «Побудуємо Свою Церкву!» Хто має рацію? Католицька Церква, бо вона дотримується того, що вчив Христос: «Його Церква має бути одна!»
1. Пресвята Трійця
Пресвята Трійця – це головна Догма Христового об’явлення. Між протестантами є унітарії та свідки єгови, що заперечують Пресвяту Трійцю. Біблія багато разів говорить про три Божі Особи в однім Бозі: «Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19).
Святий Йоан Богослов виразно згадує про Пресвяту Трійцю, кажучи: «Троє свідчать на Небі: Отець, Слово і Святий Дух, і ці три є одно» (І Йо. 5, 7).
Святий євангелист Матей згадує про появу Пресвятої Трійці в часі хрещення Божого Сина: «І ось розкрилось йому (Йоану Хрестителю – Прим. ред.) Небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього (Ісуса). І голос пролунав з Неба: «Це Син мій любий, що його я вподобав» (Мт. 3, 16–17). Син Божий прийняв хрещення, Святий Дух під видом голуба зійшов на Нього, а Отець публічно визнав Його за Свого Сина. Кращого доказу про існування Пресвятої Трійці не могло б бути. Святий Павло вітає коринтійських християн Пресвятою Трійцею: «Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами» (ІІ Кр. 13, 13).
Водночас численні тексти Нового Завіту доказують, що кожна Особа Божа є правдивим Богом. Хто має рацію? Католицька Церква, що визнає три Божі Особи в однім Бозі, тобто Пресвяту Трійцю.
