ТАЄМНИЦЯ ТУРИНСЬКОЇ ПЛАЩАНИЦІ

Радіовуглецеве дослідження

21 квітня 1988 року було взято аналізи певних фрагментів Туринської Плащаниці. Тодішній Туринський архієпископ Анаста­сій Беллестреро змушений був передати Туринську плащаницю на дослідження.

У процесі цього дослідження був прове­дений радіовуглецевий аналіз − найновіт­ніший метод дослідження. Висновки комісії були шокуючими. Дослідження, що були проведені трьома авторитетними лаборато­ріями у Швейцарії (Цюріх), Англії (Оксфорд) та США (Арізона), показали: плащаниця виготовлена в період середньовіччя, тобто набагато пізніше смерті Христа. Радіовуг­лецевий аналіз тканини з 95%-ю ймовір­ністю вказав на 1262–1312 або 1353–1384 роки створення полотна. Вибір фрагмен­та Плащаниці для дослідження виходив із прагнення якнайменше пошкодити полот­нище, але для радіовуглецевого аналізу він обраний був невдалим, так як цей кут вважався однією з найбільш забруднених ділянок у Туринській Плащаниці. Відрізані фрагменти розділили і кожна з лабораторій отримала зразок для аналізу величиною близько половини поштові марки, близько 50 мг. Кожен із присутніх міг спостерігати весь процес дослідження, він до того ж був задокументований відео та фото зйомкою.

Світ був обурений такими результатами і лише через багато років наукова органі­зація AMSTAR (The American Shroud of Turin Association for Research) у 2005 висунула свої припущення щодо цього аналізу. Ко­манда стверджувала, що радіовуглецевий аналіз не міг показати нічого іншого, адже фрагмент, що досліджувався, містив латки, накладені пізніше на полотно у зв’язку з пропаленням внаслідок пожежі, а сам нау­ковий метод може містити хиби.

Один із найбільш переконаних опонен­тів автентичності християнської святині – Плащаниці Турину – професор Рей Ро­джерс (професор знаменитої наукової На­ціональної лабораторії США Лос-Аламос в штаті Нью-Мексико) визнав, що помилявся у своїх висновках і твердженнях. Про це повідомила лондонська газета «Сан». «Не­задовго до своєї смерті від раку, весною 2005 року Роджерс несподівано заявив, що хоче дати інтерв’ю. Воно записувалося в обстановці конфіденційності. Зараз зміст відеоролика став відомий: учений визнав, що проби були, мабуть, узяті з тієї части­ни плащаниці, яка піддалася відновленню після пожежі 1532 року в храмі французь­кого міста Шамбері. На 16 ділянок тканини, де від вогню утворилися пропалені місця, були накладені латочки». На результати, отримані з допомогою цього методу, впли­нуло також і сильне забруднення полотна димом воскових свічок. У 2008 році англій­ські вчені зробили, все ж таки, повторне дослідження Плащаниці та надзвичайно точний її цифровий знімок у 12,8 млрд. пік­селів, що дало нові результати.

Хибні теорії вчених

 Деякі дослідники вважали, що Плаща­ниця була лише витвором середньовіччя, малюнком червоною охрою, одним з них був доктор Вуолтер Макроу – знаменитий мікроскопіст, який знайшов на Плащаниці сліди фарби. Але він глибоко помилявся, тому що поруч із зображенням немає слідів фарби, а лише по боках, фарба не прони­кла в саму тканину, тому не була навмисне нанесена. Вважають, що фарба потрапи­ла на тканину в результаті створення ко­пій плащаниці. Баррі Шворц «Нам відомо 52 випадки, коли художникам дозволялося зробити копію з Плащениці, або покласти на неї свій малюнок щоб перевірити схо­жіть». «Я кажу всім скептикам, які ствер­джують, що це підробка, давайте зробіть таку ж Плащаницю, щоб вона не відрізня­лась від оригіналу, і я більше ні слова не скажу в захист її справжності».

Інші вчені вважали, що Плащаниця була роботою Леонардо да Вінчі, який ви­користав своє лице для зображення облич­чя Ісуса Христа, за допомогою камери-об­скури (прототип фотографічного апарату, темне приміщення з одним малим отвором, через який на протилежну стіну проєкту­ється перевернуте зменшене зображення предметів ззовні). Баррі Шворц: «Звісно це нісенітниця, Плащаниця згадується в іс­торичних літописах за сто років до народ­ження Леонарда, він звісно був хорошим художником, але не настільки».

Сучасні дослідження

Живе обличчя

Ще одним доказом того, що відбиток на плащаниці був «живий» є наявність на­зогеніальних та носогубних борозен – лі­нії вираження, викликані дією м’язів, і які зникають у пацієнтів з паралічем обличчя або після смерті. У щойно померлої люди­ни мускулатура обличчя розслаблюється, борозни зникають і рот відкривається. Це початковий момент «post mortem» – за­уважує науковець. Тому він робить при­голомшливе заключення: «Асиметрична постава напівфлексії, що спостерігається в ногах, напівзгин голови і, перш за все, на­явність назогенних борозн та розміщення рук в області геніталій може означати, що ми перебуваємо перед людиною, яка почи­нає рух вставання.

Автентичність Плащаниці

Якщо плащаниця була б підробкою, ка­плі крові та інші анатомічні ознаки мали б бути справжнім витвором мистецтва, ви­готовленим людиною з ретельними ме­дичними, криміналістичними знаннями та вмінням обробки зображень на древніх тканинах, окрім того такий шедевр мала б зробити людина, використовуючи обмеже­ні можливості за засоби, які були доступні у XIV столітті.

Позиція «вставання»

Вчені зробили експеримент, в якому взяли участь чоловіки віком від 30 до 40 років атлетичної тілобудови, висотою 1,7– 1,8 м. Вони, перебуваючи у схожій позиції до людини з Плащаниці, пробували підій­матись. У них спостерігалось зміщення рук у бік статевих органів при згинанні тулуба, напівзгинання голови та підтримці підошви стопи з меншим згинанням ноги та ступе­нем внутрішнього обертання. Такі ж озна­ки є в людини з Плащаниці.

Детальніший аналіз також показав, що у відбитку на Плащаниці не спостерігаєть­ся трупного затвердіння верхніх кінцівок, а воно мало б бути у людини, яку зняли з хреста.

Група дослідників під керівництвом іта­лійського вченого Ліберато де Каро ви­вчала плащаницю з 2019 року. Дослідни­ки використовували метод ширококутного розсіювання рентгенівських променів. Він аналізує природний процес старіння целю­лози в лляному волокні, який зумовлений температурою навколишнього середовища та вологістю. Синдхологи проаналізували сотні зразків часів Христа, щоб зробити ці новаторські висновки. Результати підтвер­джують, що волокна у Туринській плаща­ниці мають вік дві тисячі років.

Джуліо Фанті, який викладає методо­логію вимірювань в університеті Падуї, вивчав Туринську Плащаницю протягом декількох років. У 2018 році він предста­вив 3D-зображення, отримане в результаті вимірів. Згідно з його дослідженнями, Ісус Христос був людиною надзвичайної краси. Високого зросту й прекрасної статури, він був майже 5 футів 11 дюймів зросту, вод­ночас, як середній зріст людини на той час становив близько 5 футів 5 дюймів (відпо­відно 180 і 155 см.). У нього був царський і величний вираз обличчя.

Фанті пояснив, що 3D-зображення доз­волило розглянути багато ран на людині, чий образ відображено на Плащаниці. «Я нарахував 370 ран від побоїв, не беручи до уваги рани на боках, які безумовно були на тілі, але які не видно на Плащаниці, бо вона доторкалася лише до задньої і пере­дньої частини тіла», – сказав він.

ТУРИНСЬКА ПЛАЩАНИЦЯ –

ДОКАЗ НАДЛЮДСЬКОЇ ЛЮБОВІ

   У різних мiстax світу виставлено багато копій плащаниць, але жодна не відтворює зображення з такими характеристиками, які спостерігаємо на Туринській Плаща­ниці. Вона декілька разів горіла й чудом збереглася. Щоб очистити Плащаницю від кіптяви й пересвідчитися в нерукотвор­ності, її кілька разів кип’ятили в олії, пра­ли – зображення залишалося. Здається, що після стількох наукових та історичних свідчень Туринської Плащаниці не ви­знати Страждання та Воскресіння Христа може лише той, хто збирається пояснити все своїм обмеженим і грішним розумом, той, кому Бог стоїть на заваді жити так, як велять йому пристрасті та гордість. Як не сприймали і не сприймають Христа, так і не сприймають Його Святу Плащаницю. Ті, хто побачив її, почав вірити в Бога, інші, хто її не бачили і не досліджували, вигаду­ють різні історії на цю тему.

Зображення на Плащаниці – це не про­сто зображення стражденної людини, яке неможливо знищити, це перш за все – страждання Бога. Господь з надміру своєї любові послав на землю Свого Сина Єдино­родного, щоб спасти всіх людей. Так, саме Любов спонукала Христа прийняти над­людські терпіння та хресну смерть. Анге­ли, які оточували Божого Сина, закривали свої лиця на вид Його такої страшної муки. Оточували Його і плакали, як це випливає зі Св. Письма: «Ангели миру гірко будуть плакати» (Іс. 33, 7). Пресвяте Тіло Христо­ве було так страшно побите, що виглядало суцільною раною.

Христос – Бог, Він знав про кожен удар, який мав отримати тієї чи іншої миті, про­те дав сили тим воякам, щоб здійснили за­думане. Христос – Всемогутній Бог, проте своє Божество Він укриває, чим збільшує Свої терпіння.

Обриси тіла, що утворились на полотні не лише плямами від крові, а й випалені світловими променями, засвідчують нам, що на ньому зображення розп’ятого Ісуса Христа, які не можливо повторити.

Підготувала Роксолана Сенишин