Я вдячний Богу, що живу

Під час одного похорону на Сході Укра­їни, у м. Барвінкове Харківської області, воїн прощався з мамою. Він пішов боронити край одразу після 24 лютого 2024 року. На прощальному слові й науці ми, священики, тут, на Сході, особливо заохочуємо й ак­центуємо на щоденній молитві, щоб люди не нехтували, а старалися кожен день починати з Богом, з ранішньої молитви, і закінчувати також з Богом та вечірньою молитвою. Майже всі тут не дуже відпові­дально ставляться до молитви і взагалі її не знають, заледве дехто може промов­ляти «Отче наш». Ми ж на всіх похоронах роздаємо образочки, де на звороті є молит­ви «Отче наш» і «Богородице Діво», щоб люди знали й молилися їх. Після похорону вдалось трохи поговорити з цим воїном. Перейшов не один штурм позицій. Зага­лом війна залишила свій слід на ньому, це можна було побачити як внутрі, так і ззов­ні. Він сказав: «Отче, те, що ви говорили про молитву на прощальному слові, все це відчув і пережив на собі у житті. Кожного разу, коли ми виходили на штурм, я мо­лився «Отче наш» (тільки цю молитву він знав). І хоч попадав в різні тяжкі ситуації: був кантужений, поранений, але загалом Бог мене вберіг, кулі мене обминали. Тому я найпевніше вірю в Бога й ціную молитву! Я вдячний Богу, що живу».

Інший поранений воїн Андрій розказує: «Прийшла команда висуватися на позиції. Я водій-механік БТР, маю завезти бійців на позицію. Встиг зітхнути стрілистий акт «Ісусе, Маріє, поможіть, вбережіть». Це треба робити швидко, бо велика небезпе­ка влучання ворожих дронів. Доставив бій­ців, повертаюся назад і в машину попадає дрон. З удару я відключаюся. Задимлена машина їде ще далі якихось два кілометри, що вже було дивно, оскільки вибух кри­тично пошкодив мотор. Через деякий час, вже після зупинки машини, приходжу до тями – і усвідомлюю, що проїхав по цілому мінному полю і дивом не підірвався. Після зупинки якось вибрався з машини, де до­бре надихався диму, і ще пару кілометрів вже пішки з контузією і пораненням голови добрався до своїх. Дякую Богу, що вберіг мене в тій ситуації.

о. Андрій Коваль, СБССЙ