Загальний або вечірній іспит совісті

Наша душа – це рілля, це Божий вино­градник. Якщо не хочемо, щоби в ній за­гніздились пороки і налоги, щоби не за­крався до неї диявол і не засіяв кукіль; коли хочемо, щоб вона приносила добрі плоди – мусимо чувати над нею, не спати; мусимо щоденно уважно за нею доглядати.

Для цього найбільше нам допомагає щоденний загальний іспит совісті з цілого дня. Цей іспит є бажанням суворого звіту поступу душі щодо Бога, ближніх і себе самого за минулий день. Цей іспит є най­важливішою і спасенною частиною нашого вечірнього Богослужіння.

«Побожна душа, – каже Св. Альфонс, – мусить робити два рази на день обрахунок совісті: перший (частинний) – зранку або перед обідом, другий (загальний) – ввече­рі перед сном».

Судімо себе ще за життя – і не буде су­дити нас Бог після смерті.

Св. Доротей навчає: «Коли хочемо аби злі пристрасті не набирали зросту, то най­більшим середником для цього є щоденний обрахунок совісті і пильний перегляд на­ших діл, розмов і думок».

Іспит совісті – надзвичайно важливий і спасенний:

1. Очищує нашу душу, змиває жалем гріхи, заступає нам наразі сповідь.

2. Веде нас до досконалості, бо через нього пізнаємо стан нашої душі, спокуси, корінь зла, гріхів, завдяки цьому пізнаємо нагоди до гріхів і можемо скористатися від­повідними середниками – застереженнями.

3. Цей іспит є найкращим приготуван­ням до Св. Сповіді і то доброї.

Метою іспиту є викорінення з душі гріхів і прив’язаності до них, а через досконалий жаль направити шкоду, роблячи відповід­ні, ревні постанови.

Спосіб відбування:

1. Подяка. Коротка, але щира подяка Богу за всі його ласки і добродійств, як Сотворителя і Відкупителя, покликання до Його високої служби та інші ласки отримані в житті, а особливо за ласки минулого дня: здоров’я, нагоди зробити щось доброго, заслужити на спасіння душі…

Св. Августин каже: «Коли не пригадує­мо собі отриманих від Бога добродійств, то і Бог може нам їх відібрати, бо ми невдячні і негідні».

2. Просьба о ласку пізнання гріхів. Про­сити Бога в короткій і гарячій молитві про ласку пізнання наших гріхів і очищення себе з них. Пізнати себе важко, а пере­бороти ще важче, тим паче в найменших провинах. Просити допомоги Св. Духа і за­ступництва Пречистої Діви Марії.

3. Іспит совісті. Бажати від нашої душі звіту з цілоденного поступу від хвилі ос­таннього іспиту. Пригадати всі думки, сло­ва, вчинки, занедбання, обов’язки стану, справи цілого дня, поодинокі години чи ча­стини дня. Наприклад, тут допустився тяж­кого гріха, там ледве не впав у гріх, в цій спокусі мій вчинок не був рішучий та мій намір не був чистий, тут занедбав добре діло, а там взяла верх моя похіть, а тут не дотримався моєї доброї постанови, тобто відбути сповідь перед Богом.

4. Збудження жалю. Зваживши нашу невірність у службі Богові, всі свої упад­ки, поповнені гріхи перед Лицем Божим, невдячність за Його безконечну любов, збудити у своєму серці досконалий жаль і просити в Бога ласки прощення наших провин…

Прошу в Тебе прощення! Будь милости­вий мені грішному!

5. Постанова поправи. Постановивши поправу життя при помочі Божої ласки, ро­бимо твердий і рішучий намір на майбутнє: будемо остерігатися цих провин і нагод до них. Постановляю, що завтра так поступлю в тій нагоді до гріха, так заховуватимусь, використовуючи спасенні середники…

Наука. Практика святих стверджує, що лише цій духовній вправі вони завдячують перемогу над світом і дияволом, отримують вінець Небесної слави.

Св. Людовік: «Іспит совісті, який щове­чора роблять побожні душі, дуже допома­гає осягнути спасительну мету: не лише перемогти свої злі нахили, але й здобути чесноти і добре виконувати звичайні діла».