Як ідеш на Святу Літургію забудь про все, що земне,
а подумай, що ідеш на гору Голгофту, щоб стати разом
з Пречистою Дівою Марією і апостолом Іваном і
переживати як за тебе вмирає Божий Син.
Св. Іван Золотоустий
Маємо виконувати заповідь: щонеділі і щосвята брати участь у Святій Літургії.
Пояснимо, що таке Свята Літургія і постараємося звернути увагу на ті питання, які найбільше хвилюють християн, які досить часто (принаймні щонеділі) відвідують Божий храм.
Що таке Свята Літургія?
З-поміж усіх Богослужінь перше і найважливіше місце займає Божественна Літургія (в народі її називають Служба Божа). Вона є установою самого Ісуса Христа. Христос установив Службу Божу, як Безкровну Жертву Нового Завіту, а жертовними дарами тут є ні що інше, як Тіло й Кров Господа Ісуса під видами хліба і вина! Служба Божа є такою самою жертвою, що й жертва Ісуса Христа на хресному дереві.
В обох жертвах присутній Той Самий Ісус Христос. Призначенням жертви в обох випадках – відкуплення людського роду, і віддання Богові найвищої хвали, честі і поклоніння. Жертовні Дари в обох випадках ті самі, тобто Тіло і Кров Христові. Єдина різниця між обома жертвами – спосіб приношення: на хресті приніс себе Господь Ісус у жертву в кривавий спосіб, а в жертві Служби Божої – в безкровний. Там приніс Себе Сам, а тут приносить Себе в жертву щоденно на кожному святому місці. Там приніс Себе видимо, а тут – у таїнственний спосіб. Як знаємо із життя, всі історичні події відбуваються один раз, і вони минаються, зникають у минулому. Життя, смерть і воскресіння Христа, не залишаються в минулому, а все, що Він зробив і витерпів за всіх людей, бере участь у Божій Вічності!
Божественну Літургію уклали Святі Отці: Василій Великий, Григорій Двоєслов, Іван Золотоустий.
Найчастіше відправляється Божественна Літургія Святого Івана Золотоустого. Церква – це Божий дім, це дім молитви. Повага до цього місця, посвяченого Богові, де перебуває сам Ісус Христос у Пресвятій Тайні Євхаристії, вимагає належної поведінки людини – християнина.
Готуємося йти до церкви
Готуючись піти до храму, треба обов’язково примиритися з тими, хто щось має проти нас, перепросити, кого ми скривдили. Коли ж не можна перепросити – тобто, тобою скривджених особисто, то перепросити їх бодай у своєму серці!
До церкви треба ходити якнайчастіше, на кожне Богослужіння! Князь Володимир Мономах у «Повчанні дітям» заповідав: «Не лінуйтесь, до чого доброго, а найперше до Церкви!» Коли йдете до Церкви, постарайтесь, щоб ваш зовнішній вигляд був бездоганним, бо ви йдете до Божого дому.
Не потрібно себе показувати у своєму одязі та прикрасах. Церква – не те місце, де доречно показувати свій гардероб чи принади тіла.
Наш одяг має бути скромним, обов’язково чистим і акуратним!
Жінкам не бажано – не дивлячись на те, що зараз ХХІ століття, йти до Церкви у штанах, бо жінці личить носити спідницю, сукню! Не потрібно використовувати яскравий макіяж, користуватися помадами, особливо тоді, коли збираєтесь приступати до Святого Причастя, цілувати Святе Євангеліє, ікони. Не користуватися парфумами з різким запахом! Часто ми самі можемо спричинитися до того, що через нашу неувагу, ближній не може у Святій Літургії побожно взяти участь.
Чоловікам потрібно подумати про те, чи варто палити перед відвідинами храму цигарки або вживати спиртні напої, адже вони також приступають до Святого Причастя, цілують Святе Євангеліє, ікони. Так само і ті, хто відповідає за чистоту в Церкві, повинні якнайпильніше, заздалегідь подбати про найбільшу чистоту і порядок у храмі! Спізнюватися на Богослужіння, або виходити з них (без нагальної потреби) до закінчення Літургії – не можна.
До Святого храму входимо зі страхом Божим! Коли наближаємось до церковних дверей, потрібно припинити будь-яку розмову. До Святого храму входимо тихо і побожно, зі страхом Божим, з вірою та з покорою і зворушенням, бо ж входимо у святиню, де все освячене, де з нами невидимо перебуває Сам Господь. Давид Псальмопівець каже: «Увійду в дім Твій і поклонюся до Святого Храму Твого в страсі перед Тобою» (Пс. 5, 8).
У часі Святої Літургії на Великій Єктенії чуємо молитву: «За святий храм цей і за тих, хто з вірою, побожністю та страхом Божим входить до нього»!
Наші перші кроки у Божому храмі
На Святу Літургію потрібно приходити заздалегідь. Тоді ми будемо мати час, щоб приватно помолитись. Однак наша молитва повинна бути не голосною, щоб не заважати іншим.
Увійшовши до Церкви, перехрестіться. Знак святого хреста робіть на собі побожно, уважно і виразно. Ви можете також підійти до тетраподу і поцілувати храмову ікону. Якщо з якоїсь поважної причини ви запізнились на Літургію, то не варто, проштовхуючись поміж людьми, підходити до тетраподу і проказувати голосно молитви, щоб цим не заважати вірним брати участь у Літургії. До людей у храмі не слід звертатись – тільки Божим тихим словом! У Церкві не ставайте без потреби біля дверей, не підпирайте плечима стін. Пройдіть спокійно, не розглядаючись, на всі боки наперед. Прийшовши на те місце, де хочете стати, зробіть поклін перед кивотом, а потім уважно моліться – приклякнувши або стоячи.
Коли клякаєте, не приклякайте на одне коліно, бо цим виявляємо свою неповагу до Господа. Ви прийшли до Церкви помолитися, тому не занедбайте тієї нагоди, щоб занести Богові молитву за себе, за вашу родину, за Батьківщину. Молитва – це особиста, приватна розмова душі з Богом, тому ваших молитов не мусите шептати так голосно, щоб інші їх чули. Під час Богослужінь, не повторюйте тих молитов і висловів, що говорить священик.
Старайтесь, щоб ваша присутність у Церкві була бездоганна. Не розмовляйте ні з ким, ані не розглядайтесь по церкві.
Вам не обов’язково знати, хто і коли прийшов до храму. Участь у Святій Літургії, ваша молитва в Церкві – це ваші відвідини Бога. Тому добре християнське виховання вимагає, щоб не прогавити тих відвідин, не пропустити їх, і точно дотримуватись визначеної години бути на Святій Літургії від самого початку аж до кінця.
Викореніть у собі звичку запізнюватись на Богослужіння. Якщо проходите біля царських воріт, зупиніться на хвилинку, зробіть малий поклін з хресним знаком, перед вами найсвятіше місце в храмі і так робіть кожного разу, коли тут проходите. Коли в Божому храмі ще не розпочалось Богослужіння або воно вже закінчилось, то все ж треба заховуватись у ньому з побожністю та страхом. Тому найменші розмови чи шепоти один з одним у Святім храмі недопустимі, як недопустиме і невідповідне поводження: сміх, оглядання по сторонах, ходіння без потреби по храму, передчасний вихід з храму і т. п.
До вівтаря жінкам входити не можна, чоловікам не належить входити до святого вівтаря без конечної потреби. «Тільки священик або диякон можуть чистити та витирати престіл та жертовник, щоб не торкнулася освячених речей неосвячена рука», – говорить стародавнє «Навчальне повідомлення». Коли єпископ чи священик благословляє народ у церкві святим хрестом – Євангелієм, іконою або чашею, то усі хрестяться і схиляють голови.
Молитва в Церкві є висловом пошани Бога присутнього в церкві і готовність йому служити. Єпископ сидить на троні на знак своєї архієрейської влади. Вірним дозволяється сидіти під час проповіді, читання псалмів, коли людина старша чи хвора. Не можна сидіти закинувши ногу на ногу! Коли приходите до храму з дітьми, не дозволяйте їм бігати, сміятися! Якщо дитина плаче, то постарайтесь заспокоїти її, а якщо цього не вдається зробити, краще вийти з малюком із Церкви.
Виходячи з храму, треба конче перехреститися і вклонитися до святого Престолу. Між предметами церковного богопошанування перше місце займає святий Хрест, який є знаком нашого відкуплення, символом віри і орудником нашого спасіння.
Ось чому Божественна Літургія починається знаком святого хреста. Знак святого Хреста – один із найвідоміших знаків богопочитання. Він видиме визнанням віри християнина. Тому хреститися потрібно повільно і побожно. Великим гріхом є, коли вірні роблять на собі знак святого Хреста – абияк, ламають святий Хрест. Такий гріх прирівнюється до богохульства. Знак святого Хреста на собі робимо так: складаємо три пальці правої руки разом, що означає Пресвяту Трійцю, а два останні пальці правої руки прихиляємо до долоні на знак того, що Ісус Христос має дві природи: Божу і людську. Складеними трьома пальцями робимо хрестоподібний знак: кладемо пальці на чоло – місце розуму, на груди – освячення серця почуттів, а на праве рамено і на ліве – для освячення тілесних сил і людських діл, які виконуємо руками. Знак святого Хреста кладемо на собі в наступних випадках: заходимо до храму, виходимо з храму, проходимо біля Царських воріт, на благословення священика, єпископа, коли згадуємо про Пресвяту Трійцю, під час цілування Хреста, Євангелія. Сила хресного знака надзвичайно велика. Багаторазово в житті святих мужів зустрічаються розповіді про те, як розсіювалися бісівські чари після зображення людиною знака святого Хреста. Тому той, хто недбало, суєтливо і неуважно хреститься, радує бісів!
Найважливіша частина Святої Літургії – це так званий Євхаристійний Канон. Починається він з виголошення священика після «Вірую»: «Станьмо гідно, станьмо зі страхом…», – і закінчується Перетворенням Дарів хліба і вина на Тіло і Кров Христові. Це найважливіший час у Святій Літургії!
З цього моменту вірні приготовляються до прийняття Пресвятої Євхаристії. Церква каже, що до Святої Тайни Євхаристії потрібно приступати принаймні один раз у рік. Однак для добра людини прийняття цієї Святої Тайни потрібно практикувати частіше. Для чого це потрібно? Для нашого спасіння, для виконання свого покликання. Отже, людина створена для того, щоб служити Богові і успадкувати Його Царство, для того, щоб наблизитися до Бога і з Ним з’єднатися. Для прийняття цієї Святої Тайни потрібно гідно приготуватися: помиритися зі всіма, попросити прощення, відбути святу сповідь, намагатися вигнати погані думи і т. д. Пам’ятайте найголовніше: до Святого Причастя ми приступаємо не тому, що мусимо, а тому, що у Тайні Євхаристії (з грецької це слово перекладається як подяка) ми з’єднуємося з Христом, з Богом! Таке поєднання з Ним нам, людям, зрозуміліше і відчутніше, тому Господь вибрав саме такий спосіб з’єднання. Приступаємо до Святого Причастя зі складеними руками навхрест на грудях, з очима скромно опущеними. Коли священик подає вам Святе Причастя, відкрийте уста, не випинаючи язика так, щоб священик міг легко подати вам Святе Причастя не торкаючись ложечкою ваших уст. Ви самі не торкайтесь ложечки зовсім. Особливе застереження жінкам: коли думаєте приступати до Святого Причастя, не фарбуйте губи. Це негігієнічно, не культурно. Приступаючи до Святого Причастя, потрібно бути максимально зосередженим, не відволікатися, не думати про сторонні речі. Тому не варто цілувати ікони і хрест! Після Причастя потрібно подякувати Господу за Його ласки. Пам’ятаймо, що ми приймаємо Тіло і Кров Самого Бога!
Однію з умов прийняття Святої Тайни Євхаристії є Свята Сповідь. Сповідь – це виявлення своїх гріхів, це прийняття рішення більше їх не чинити. Ми грішимо проти Бога, проти ближнього і проти самих себе. Грішимо, піддаючись спокусам під впливом оточуючих, і з власної злої волі. «…Бо немає чоловіка, що жив би і не грішив», – говориться в заупокійній молитві.
Але немає такого гріха, який не прощається Господом при нашому покаянні.
Скільки ми знаємо грішників, які через покаяння отримали прощення і помилування! Покаянням Митар був випробуваний перед Фарисеєм; покаянням розбійнику відкрилися райські двері; покаянням і гіркими сльозами апостол Петро, який тричі відрікся від Христа, був знову возведений у звання апостольське; Преподобна Марія Єгипетська 17 років вела грішне життя. Отримала від Господа таку благодать, що переходила річку Йордан як по суші і т. д.
Відбути Святу Сповідь бажано напередодні. Церква вчить, що приступати до Святої Тайни Євхаристії можна, коли немає на совісті важкого гріха. Готуючись до цієї Святої Тайни, треба пам’ятати про п’ять умов доброї Сповіді:
- Зробити іспит совісті;
- Збудити в собі щирий жаль за гріхи;
- Постановити поправитися;
- Визнати гріхи перед священиком у сповіді;
- Відбути покуту, яку завдав сповідник.
Наше покаяння повинно бути вільним (без примусу) і супроводжуватися молитвою. Після Святого Причастя, причасники, як і всі вірні, повинні бути до кінця Божественної Літургії і подякувати Господу.
