Артикул 10:
«Ісповідую єдино крещеніє во оставленіє гріхов»
Що значить відпущення гріхів?
Гріхами ми називаємо вчинки, слова і думки, які ображають, зневажають Господа Бога. Відповідно, людина, яка згрішила, перебуває в стані вини перед Богом, є боржником Господа Бога. В молитві «Отче наш» молимось: «…і остави нам долги наша» (і прости нам борги наші). Прощення гріхів означає, що Бог більше не звинувачує когось у його злих вчинках, дарує його борг, не вимагає відповідальності, не загрожує покарати пеклом …
Хто має право відпускати гріхи?
З попередньо сказаного випливає, що прощати гріхи може тільки сам Бог. Колись фарисеї, які не повірили, що Ісус є Сином Божим, звинувачували Його в тому, що він не має права відпускати гріхи: «Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога» (Мк. 2, 6).
Сьогодні протестанти заперечують, що священики мають право відпускати гріхи, бо Ісус Христос є єдиним посередником між Богом і людьми. Вони стверджують, що людина може покаятись перед Богом і без священика і що Богові не потрібен священик, щоб простити людині її гріхи.
Деякі пояснення католицької науки:
- право прощати гріхи належить тільки Богові і Бог дійсно не потребує священика, а може сам безпосередньо кожній людині прощати її гріхи.
- Ісус Христос сам дав владу Апостолам відпускати гріхи: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому затримаєте, – тому затримаються…» (Йо. 20, 21–23).
- Ісус сам хотів, щоб був видимий спосіб для відпущення гріхів. Цього потребує не Бог, але це відповідає людській природі:
- гріхів перед Богом повинне бути з жалем і упокоренням перед Богом. Природніми силами дуже тяжко людині усвідомити Божу присутність настільки, щоб збудити в собі правдиве упокорення. Визнання гріхів перед священником, якого людина бачить перед собою, який дізнається про її злі вчинки, допомагає людині упокоритись.
- усвідомлення того, що для отримання прощення потрібно щоразу сповідатись перед священником може додатково стримувати людину від гріхів.
- по своїй природі хоче мати якусь певність того, що Бог її почув і пробачив. Але Господь зазвичай безпосередньо не промовляє до кожної людини, як колись в раю до Адама і Єви. У сповіді священик від Божого імені виголошує вирок: «владою, даною мені … прощаю і розрішаю тебе від всіх твоїх гріхів…». Тобто людина отримає підтвердження, що Бог на неї більше не гнівається.
- хтось визнає гріхи безпосередньо Богові, а Бог йому ясно не відповідає, то виходить, що він сам робить висновок, що Бог йому простив. Але людина завжди схильна до того, щоб себе виправдовувати і тоді може почати легковажити деякими гріхами і не виправлятись.
- каяник може сумніватись, чи збудив достатній жаль для прощення гріхів. Але у сповіді Господь Бог посилає ласку людині, яка збільшує її жаль і гріхи прощаються.
- Бог відпускає людині гріхи безпосередньо, коли людина не має можливості висповідатись. Таке може бути, наприклад, в небезпеці смерті, коли нема близько священника. Тоді людина повинна старатись збудити досконалий жаль за свої гріхи, а Бог зсилає ласку, яка підсилює цей жаль і прощає гріхи. Але коли така небезпека пройде, є обов’язок визнати ті гріхи також і на сповіді.
Хрещення на відпущення гріхів
Свята Католицька Церква має три Святі Тайни, які дають тим людям, що їх приймають – освячуюючу ласку, тобто відпущення їхніх тяжких гріхів. Це Тайна Хрещення, Тайна Сповіді і Тайна Єлеопомазання.
У Тайні Хрещення всім людям прощається первородний гріх, тобто гріх, який ми успадкували від наших прародичів Адама і Єви.
Якщо хреститься людина у свідомому віці, тоді їй прощаються також всі особисті гріхи і всі кари за гріхи, тому що через Хрещення людина стає дитиною Божою. «Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися» (Гал. 3, 27).
Також доросла людина перед своїм хрещенням зобов’язана зробити добрий іспит совісті з цілого життя і збудити щирий жаль за всі гріхи.
У Тайні Сповіді людині прощаються всі гріхи, якщо вона щиро визнала, збудила за них жаль і отримала розрішення від священика. У Тайні Сповіді Бог прощає вину за гріхи і вічну кару (пекло), однак може залишитись дочасна кара, яку треба відпокутувати.
Якщо людина свідомо затаїть тяжкий гріх у сповіді або не буде мати жалю і наміру уникати гріхів у майбутньому, то тоді гріхи не будуть прощені у сповіді, навіть якщо священник дасть їй розрішення. Вирок священника є тільки необхідною умовою, але саму ласку прощення уділяє Христос. Священик, який робить висновок зі слів каяника і може помилитися, але Христос бачить людське серце.
У Тайні Єлеопомазання гріхи також можуть бути непрямо відпущені. Перед прийняттям цієї Тайни людина повинна висповідатись і запричащатись. Але якщо людина хотіла би висповідатись, однак через тяжку хворобу (параліч чи несвідомість) не могла цього зробити, тоді її гріхи відпускаються через Тайну Єлеопомазання.
Єдине Хрещення
Святу Тайну Хрещення людина може приймати тільки один раз в житті. Людині тільки один раз прощається первородний гріх і один раз вона стає дитиною Божою. Тайна Хрещення залишає на душі людини незатерту печать. Навіть якщо хтось відречеться від віри, то йому треба покаятись і навернутись, але не треба наново хреститись.
