Як пришвидшити закінчення війни?

   Як пришвидшити закінчення вій­ни?

  1917 року Бог посилає Марію на зем­лю, і вона з’являється трьом дітям. І яке основне послання, яка була основна роль Марії?

 Так вона нагадала вічні правди. Вона закликала людство: перестаньте обра­жати Бога, бо він вже так досить зне­важений. Але є найособливіша річ, що Марія хотіла передати. А саме, це вона сказала 13 червня 1917 року:

 «Бог хоче встановити у світі на­божність до мого Непорочного Серця. Тому, хто її прийме, обіцяю спасіння. Ті душі будуть милими Богу, немов квіти, якими я прикрашу його трон».

  Отже, з тих слів виходить, що Бог послав Марію, щоб у світі встановили­ся набожність до Її Непорочного Серця. Через місяць, 13 липня, коли вона по­казувала дітям пекло, Вона промовила: «Ви бачили пекло, коли йдуть бідні душі грішників, щоб їх спасти Бог хоче вста­новити у світі набожність до мого Непо­рочного Серця.

 Якщо зроблять те, що Я вам скажу, спасеться багато душ, і настане мир, війна закінчиться. Але якщо не пере­стануть ображати Бога, почнеться друга війна, набагато гірша. Знайте, що Бог буде карати світ за його злочини вій­ною, голодом і переслідуванням Церкви і Святішого Отця? Щоб запобігти цьому, я прийду просити про посвячення Росії моєму Непорочному Серцю і про запро­вадження винагороджуючого Св. При­частя у перші суботи щомісяця…

Якщо послухають моїх прохань, Росія навернеться і настане мир. Якщо ні, по­ширюватиме свої блуди по світі, спри­чиняючи війни і переслідування Церкви. Праведні стануть мучениками… Багато народів буде знищено».

З тих слів ми можемо зрозуміти, що Марія вказує нам середники і засоби, щоб ми відмінили війну. Ці слова не тільки сто­сувалися минулих подій, де вже частина пророцтва збулася, про Другу світову вій­ну, але вони є актуальні й сьогодні.

Тому від нас залежить, наскільки ми скоротимо той час війни, час страждань нашого народу. Це залежить від того, як ми скористаємося тими середниками, які Мати Божа подавала.

1930-го року Луція детальніше пояс­нила, що Христос бажає через послання Марії: «Добрий Бог обіцяє кінець переслі­дувань Росії, якщо Святіший Отець уро­чисто виконає акт відшкодування і по­свячення Росії Найсвятішим Серцям Ісу­са і Марії. А також накаже всім єписко­пам католицького світу, щоб зробили те саме, що й він, Святіший Отець, мусить скласти обітницю, що в ім’я закінчення того переслідування затвердить і дору­чить практикувати раніше описане вина­городжуюче набоженство».

Від тих умов залежить чи скоротиться війна, переслідування, це зло, яке вихо­дить від Росії, чи воно може бути ще дов­го. 20 червня 1939 року Луція говорила: «Наша мила Діва Марія обіцяла, що жахи війни послабнуть найшвидше тоді, коли набожість до Непорочного Серця Марії буде здійснена і поширена.

Марія послабить кару до такої міри, до якої ми будемо намагатися це набоженство поширювати. Але боюся, що нам треба зробити набагато більше, як досі робимо. Бо Господь те­перішніми результатами незадоволений, зменшить силу свого милосердя і зали­шить світ, хай він нищиться війною, яка буде ще жахливішою, ніж будь-яка, що до того часу взагалі була».

Вдумаймося в слова, від яких зале­жить, буде війна чи мир: «Марія посла­бить кару до такої міри, до якої ми буде­мо намагатися це набоженство поширю­вати!»

Дорогі мої, що Бог хотів найперше від всіх і особливо від духовенства? Ок­рім загального, що Мата Божа сказала 13 жовтня, щоб світ, люди не ображали Бога, не грішили. Ми підсумуємо в таких пунктах.

З процитованих цитат Луції можемо зробити висновок. Перше, хотілося б, щоб від Святішого Отця був: перша – акт відшкодування і акт посвяти Росії Непороч­ному Серцю Марії. Декілька разів різні рим­ські понтифіки робили посвяту, і в меншій чи більшій мірі, але не до кінця виконували всі умови, які належалися. Найбільше, зда­ється, була близько та посвята, яку робив Папа Франциск 25 березня 2022 року. Що найбільше він вжив, що інші понтифіки не вживали, це слово Росія. До того не було того. І так він закликав всіх єпископів ціло­го світу робити ту посвяту. Без сумніву, що саме молитва посвяти була така політич­на більше. Не було другого аспекту – акту відшкодування, перепросьби Непорочному Серцю Марії. За що вона отримує зневагу від людей. І це було основним недостат­ком.

Так, Марія випросила і за цю посвя­ту ласку. Ми були свідками того, що після посвяти 25 березня чотири області зразу були звільнені. Бойові дії пішли в іншу сто­рону, від Києва відійшли.

Це треба приписати і подякувати Матері Божій.

Чому не до кінця звільнили? Тому, що не до кінця були виконані умови.

Друга умова – це було поширення на­ божності до її Непорочного Серця.

І третя загальна – це щоденна молитва на вервиці.

Застановімося більше сьогодні на другій умові, на яку Луція надзвичайно акценту­вала. Казала, що Марія послабить кару до такої міри, до якої будемо намагатися це набоженство поширювати.

Папа мав зробити своє, посвятити – це до нього належить. Про посвяту Росії, про­силося зауважити, ще в 1929 році. І тоді Росія, можна сказати – це був Радянський Союз. І території також захоплювали Україну. І тому, якщо згадали Україну, Росію і Україну в посвяті-це дуже добре. Ми маємо наслідки комунізму до сьогод­ні, від Радянського Союзу. І це не відмі­нює добру посвяту.

Папа мав поширити на цілий світ на­боженство до Непорочного Серця Марії. Як це повинно бути? Могло бути урочи­стим актом заохоти, встановленням свя­та Непорочному Серцю Марії, яке було б піднесене до вищого рівня. Заохоти, щоб духовенство людям пояснювало, в чому полягає це набоженство, особливо по­яснити і поручати виногороджуюче Св. Причастя і так далі. І тут, Луція каже, якщо духовенство, папа не зробили це, то від людей залежить наскільки вони приймуть те набоженство. Навіть і без заклику папи, ми можемо це поширюва­ти.

Це від нас залежить, як ми самі прак­тикуємо і як ми поширюємо це набожен­ство, щоб скоротити час війни.

Так, дорогі мої, теперішній час війни можна скоротити найбільше через прак­тикування набоженства.

Та чи багато хто говорить про набо­женство сьогоднішній день? Дуже мало. В Римо-Католицькій Церкві ще говорить­ся про нього. А в Греко-Католицькій Цер­кві тотально майже на 99% не чути. Від жодного єпископа нашої Церкви не чути заклику до цього набоженства. Немає пояснення, в чому це набоженство поля­гає, немає заохоти людей, щоб вони його практикували... Це – біда!

Модернізм в Церкві не дозволяє по­ширитися тому набоженству. А це Непо­рочне Серце Марії. Вони вважають, що воно не потрібне. Це в римо-католиків, їм потрібно поширювати. В нас є східний візантійський обряд, немов нам не по­трібно почитати Непорочне Серце Марії.

А що, нам опіки Пречистої Богородиці не потрібно? В нас немає біди, війни? Не потрібно ласк Матері Божої, які вона обі­цяла. І це є, як казав блаженний Григорій Хомишин, хвороба східного орієнтального візантіїзму. Що це ось візантійський обряд, і нам того не треба.

Це найбільше вражає і жалить, знева­жає Серце Ісуса і Серце Марії. Свої діти з Католицької Церкви найбільше жалять і зневажають Непорочне Серце своїм відно­шенням і байдужістю.

Але підемо, розглянемо, в чому це на­боженство до Непорочного Серця полягає. Це пояснило і подало Небо. Мати Божа з’являлася с. Луції 10 грудня 1925 року, коли вона була в монастирі Понтеведра.

Вона з’явилася їй з відкритим Непороч­ним Серцем, яке було огорнуте терням, яке впивалося в Її Серце. «Глянь, моя доню, – казала Пречиста Діва, – на моє ото­чене терням Серце, яке невдячні люди повсякчасно пробивають блюзнір­ством і невдячністю. Хоч ти постарай­ся потішити мене і скажи, що всім тим, хто впродовж 5 місяців у першу субо­ту будуть сповідатися, приймуть Свя­те Причастя, помоляться вервицю та протягом 15 хвилин виберуть моє то­вариство, роздумуючи в цей час про таємниці вервиці, в намірі винагоро­дити мені, Я обіцяю допомогу в годину смерті з потрібними ласками для спа­сіння цих душ».

Отже, тепер детально зауважмо пункти необхідні виконати в тому набоженстві.

Перше – це винагороджуюча Непороч­ному Серцю Марії сповідь і Святе Причастя, в першу суботу місяця, п’ять місяців під­ряд. Або, як Луція потім від Христа пові­домляла, в кого немає можливості бути в суботу, є поважна причина, працює мож­на з дозволу священника практикувати це набоженство в неділю, першу неділю після першої суботи місяця.

Сповідь може бути в цей самий день або може бути теж скоріше, тиждень і більше, головне, щоб людина приймала Св. При­частя в ласці Божій. Головне, щоб сповідь, яка була швидше, теж була пожертвувана в намірі винагородити Непорочному Серцю Марії. Наприклад, може бути перша п’ятни­ця місяця, люди йдуть до сповіді, жертву­ють Святе Причастя до Серця Христового. Але сповідь потрібно тоді пожертвувати в намірі винагороди Серцю Марії – це є умо­ва набоженства перших субот. Переважно заохочуємо, щоб сповідь не забувалося, не розсіювалося була в той самий день або близько нього. Але є різні випадки і якщо забулося, то слід, коли виникне нова по­треба сповіді (навіть після першої суботи), тоді і зробити сповідь з наміром винагоро­дження Непорочному Серцю Марії.

Отже, коли ми йдемо до сповіді, ми ро­бимо намір: жертвую її в намірі винаго­родити Непорочному Серцю Марії. Йду до Святого Причастя – також в намірі вина­городи, щоб витягнути тернину з її Серця. Так, як вона просила.

Друге, в той день помолитися вервицю. Теж, як у перепрозьбу Серцю Марії.

І третє, як дуже гарно сказала Марія: «вибери моє товариство» і 15 хвилин буде розважати, роздумувати таємниці Св. Вер­виці. Уявіть собі, Мати Божа пропонує нам бути з нами під час цього розважання, коли будемо роздумувати про події життя Ісуса і Марії! Я буду біля вас, коли ви бу­дете практикувати ту набожність. Як це є? Вервиця – обов’язково.

Роздумування, окрім вервиці. На верви­ці ми розважаємо одне таїнство протягом десятки «Богородице Діво». Тут потріб­но вже не відмовляти «Богородице Діво», жодну іншу усну молитву (хіба можна на початку і в кінці). А просто зосередитися собі більше над якимось одним, двома та­їнствами тощо. Те, що ми розважаємо на вервиці, ті події, тільки більше, глибше розважити. Як кому вдасться, комусь одне достатньо буде, комусь два, комусь три. Головне, щоб ми роздумували, наприклад, як Мати Божа з Ісусом була у Вифлеємі під час народження, як жили в Назареті...? З яким серцем все це переносила? З якою ві­рою ти це приймала? З якою великою лю­бов’ю в серці? Яка була терпеливість Ісуса і Марії в різних таїнствах і подіях, з яким наміром серця вони все робили? Або роз­важити страсні таїнства, або теж і славні, воскресні тощо. І після взору Ісуса і Ма­рії порівняти чи співставити взагалі наше життя і поступки, яка наша терпеливість і віра, любов, з яким наміром я виконую свої справи?

В час 15 хвилин, не думати про світське, не розмовляти, не молитися, навіть усну мо­литву, але розумом собі представити нам, немов би ми жили з ними разом в Назареті, як Марія, Йосиф і Ісус, і собі вчитися. Як Мати Божа, з якою чеснотою поступала? З яким наміром робила? Дай мені, щоби я в житті так само робив, поступав. Ось це є вартість тих 15 хвилин розваження (теж і розважання на вервиці), щоб люди копію­вали, вчилися, наслідували Марію та Ісуса, і вчилися жити тими чеснотами, як вони.

І тому це є так важливо, Марія вказує нам ті основні речі, які потрібно нам осяг­нути в тому набоженстві для освячення своєї душі.

Кому буде ще тяжко і не зрозуміло як проводити 15 хвилин розважання навіть після намагань, то можна їх зробити ще так. Взяти опис таїнств з Святого Письма (Нового Завіту) чи опис ширшого розва­жання до кожного таїнства, наприклад, яке є у Фатімському молитовнику, де є загаль­на вервиця, і помалу читати із застановою і зупинками. Прочитали абзац, частину, тоді зупинилися, розважили прочитане. Вичер­пались думки про прочитане, далі прочи­тали уривок, знову зупинилися і застано­вилися і примінили до себе. Такий спосіб розважання теж буде прийнятий і добрий.

Тому повторимо, які умови того набо­женства? В те набоженство входить: 1) ви­нагороджуюча сповідь і Св. Причастя, 2) молитва на загальній вервиці (5 таїнств) в намірі винагороди, 3) 15 хвилин розважан­ня, застанови над таїнствами вервиці вже без усної молитви теж в намірі винагороди Непорочному Серцю Марії.

І це все потрібно зробити 5 місяців під­ряд. В першу суботу (або з поважної при­чини в першу неділю) місяця. Не можна робити перериву, наприклад, три місяці відбули, потім з якихось причин не вийш­ло, ми десь там були, до нас приїхали, ще щось там, і ми один місяць пропустили, по­тім два добули. Ні. Всі місяці мають бути один за одним без перерви.

Тому в такий спосіб заохочую вас всіх до цього набоженства в перші суботи мі­сяця, а хто зайнятий буде, то в неділю хай відбуває.

Саме від Непорочного Серця Марії, від нього залежить ласка миру, наскільки люди разом будемо просити, щоб та вій­на не поширювалася. Треба його просити і виконувати те, що Марія просила у Фатімі.

Не бути байдужим. Воно часто зустріча­ється. Запитаймо самі себе, скільки совісно відбули 5 перших субот? Чи всі ретельно і ревно умови виконали? А чи всі п’ять субот підряд були? І багато скаже ні.

Тепер ревно візьмімо і ревно просімо всі разом. Не переживаймо, що нас горстка. Мати Божа візьме кожну молитву і Св. При­частя, можна сказати, з кожної парафії, і доєднає все це до свого Непорочного Сер­ця і воно буде велике, і буде випрошувати ласки прощення у Свого Сина.

На наших східних теренах; війна так близько вже є, так близько, і може дійти до нас. Тому особливо треба просити і бла­гати. І самим собі сказати: «Не хтось має робити, а ми самі».

Чи я це виконую, що Мати Божа проси­ла? Тож даваймо всі разом виконаймо ту особливу набожність. І введімо на постійне ту набожність до Непорочного Серця Марії у своє життя. Любов не має зменшуватися чи зупинятися, вона має тільки збільшува­тися і бути постійною. Тому заохочую всіх вас! Розкажіть іншим, щоб заохотити до цього набоженства, щоб всі разом просили Непорочне Серце Марії, отримати ласки і щедроти.

А Марія, як обіцяла, Вона скоротить ті жахи війни і пришвидшить її закінчення, і дасть ласку миру. Амінь.

о. Андрій Коваль, СБССЙ