Відгук про реколекції св. Ігнатія
Слава Ісусу Христу. Хочу поділитися своїми враженнями після перебування на Ігнатівських реколекціях. Я була вперше, трохи вагалася, оскільки маю маленьких дітей, але так склалося, що продовжили зимові канікули, і я вирішила: все – іду.
Під час реколекцій ти знаходишся в семінарії: молитва, розважання, ніби завжди у присутності Божій, де людина почуває себе якнайкраще. Коли ти у тиші, віддалена від проблем і гамору того світу, Бог говорить до тебе, дає настанови, говорить як дальше жити.
Ігнатівські реколакції дають можливість побачити нашу приспану совість, свідомість, віру. Ти розумом доходиш до глибшого пізнання Бога, змісту свого пізнання, змісту свого спасіння. А тільки через глибше пізнання Бога, роздумами над Євангелієм, життям Ісуса Христа, аналізом, зміцнюється наша віра. Не заглиблюючись у правди Св. Віри, ми механічно ходимо до церкви, молимось, робимо все, бо так треба. Тому і плоди пожинаємо дуже мізерні.
У сучасному світі часто бачимо і говоримо, що для молодих віра, Церква, молитва – щось таке далеке, незрозуміле. Вони не знають, ніхто їм не розказував, не пояснював, не вчив про засади католицької віри, про Бога і створений ним світ. Дітям треба змалку пояснювати, читати повчальні духовні історії, Біблію, а не тільки заставляти ходити до церкви.
У теперішньому ліберальному суспільстві люди часто не зосереджуються на своєму спасінні. Вседозволеність, комфорт і догоджання людині, відвертає нашу увагу від Бога. Люди часто думають, що Бог добрий, милосердний, любить, прощає усім і не застановляються над реальним станом своєї душі, над покутою за свої гріхи. Тому виходить так, що сучасній людині важче прийти до справжнього покаяння, оскільки довколишній світ «присипляє» її свідомість, пильність, тверезість думок. І через це так багато людей іде до пекла, бо їм навіть страшно про нього згадувати. Тримаймося міцно своєї віри, щоб вистояти, просімо у Матері Божої помочі, користаймо з реколекцій та інших духовних практик.
Після відбутих реколекцій, повертаєшся додому, вливаєшся у свій щоденний ритм, цих емоцій, цілющих думок вже немає, потрохи забуваєш про свої постанови, щодня з’являються якісь нові проблеми. І я, навіть трохи розчарувалася, чому все так швидко забулося. Але з часом, я зауважила, і можу сказати одне: слід залишається, можливо, навіть на все життя. Молитва моя вже не є така як раніше, я зупиняюся у своїх думках і розважаю, більше дякую Богу за всі Його дари. Шукаймо Бога у своєму житті! Людина, яка не впізнала Бога не може «засмакувати» Його благодаті, радості від Божої присутності у своєму житті.
Заохочую всіх брати участь у реколекціях, як ліку для нашої душі. Господь Бог дає нам час, можливість, здоров’я не просто так, щоб ми робили добрі справи, щоб кожен день не був прожитий намарно.
