Папа: Євхаристійна процесія – не музей минулого, а школа віри

Проповідуючи під час урочистої Свя­тої Меси на центральній площі Мадрида з нагоди урочистості Тіла і Крові Господніх, Лев XIV зазначив, що в Іспанії це свято є свідченням глибокої віри в присутність Во­скреслого Христа, який є хлібом для нашо­го життя. У неділю, 7 червня 2026 року, в другий день Апостольської подорожі в Іспанію, Папа очолив Святу Месу на пло­щі Сібелес у центрі Мадрида, повідомляє Vatican News. На святкове богослужіння в день урочистості Corpus Domini – Тіла і Крові Господніх, на площі та прилеглих ву­лицях зібралося понад 1.200.000 вірних. Свята Меса, в якій брала участь також ко­ролівська родина, завершилося процесією з Пресвятими Дарами, яка пройшла цен­тральними вулицями.

Повернення до коренів віри

Папа зазначив, що вірні зібралися навко­ло Пресвятої Євхаристії, яка є даром живої присутності Христа серед нас. «Він, який захотів віддати за нас своє життя, щоби ввести нас у сопричастя з Отцем і зробити нас своїми дітьми, перебуває тут як живий хліб, що зійшов із неба, який насичує нас самим життям Божим, любов’ю, сильнішою за смерть». Пам’ять про Господа, присут­нього в Євхаристійному Хлібі, лежить в ос­нові віри та історії іспанського народу, ска­зав Святіший Отець у проповіді. Адже «у Мадриді, а також у багатьох інших місцях Іспанії, урочистість Тіла і Крові Господньої – це не одне з багатьох свят літургійного календаря, а повернення до коренів віри, щоб оновити любов і вірність Богові».

Процесії – знак глибокої віри

Лев XIV наголосив, що урочисті проце­сії століттями формували духовність, куль­туру, мистецтво, архітектуру, музику та життя іспанського народу. Навіть сьогодні духовність народу виражається через ви­тончені квіткові килими, вуличні вівтарі, виставкові вітрини, пісні та вбрання. Такі обряди – не зовнішня демонстрація, фоль­клорний пережиток чи простою естетична прикраса, а глибока віра у присутність Во­скреслого Христа, який є хлібом для нашо­го життя і торкається навіть найтемніших куточків людського серця.

Вийти з егоїзму та зручної віри

«Якщо під час Євхаристійного Богослу­жіння Христос віддає себе як духовну по­живу, то святкова процесія свідчить про те, що Він не обмежується стінами храму, а виходить нам назустріч», – вказав Лев XIV. «Ісус проходить вулицями, перетинає пло­щі, відвідує наші квартали, мешкає в міс­цях нашого повсякденного життя – як Бог, який є поруч і ходить зі своїм народом». Христос є Господь історії, розрада для не­мічних, світло для кожної родини, надія для найслабших та спокій для тих, хто страж­дає. «Христос, який проходить вулицями у монстранції, – той самий, хто ототожнює себе з бідними, хворими, самотніми та від­кинутими», – промовив Лев, зазначивши, що саме тому Церква в Іспанії роками по­єднує урочистість Тіла і Крові Христових із Днем Милосердної любові. Йдеться «не просто про винесення монстранції назо­вні», а про заклик до нас самих: вийти з егоїзму, байдужості та зручної, приватної віри, щоб відповісти на Його заклик до на­вернення, прийняття Його присутності, яка нас змінює і робить нас будівничими ново­го світу.

Євхаристія навчає безкорисливої любові

Коментуючи літургійне читання – зо­крема про насичення ізраїльського народу в пустині, – Папа зазначив, що історичнапам’ять про процесії в урочистість Тіла і Крові Господніх не обмежується носталь­гічним спогадом, але стає закликом для сьогодення, для нашого особистого життя, наших стосунків, суспільства, для побу­дови майбутнього. Святіший Отець заохо­тив іспанський народ, щоб «побожність, яка століттями надихає цю країну, була не музеєм минулого, який варто відвіда­ти, а школою віри, з якої можна черпати натхнення й сьогодні», а також навчитися «ставати навколішки перед Богом і перед ближнім – адже ніхто не може схиляти ко­ліна перед Господом і зневажати брата». Ця школа віри навчає нас «безкорисливо­сті любові, яка стає даром», та «розриває ланцюги будь-якого егоїзму». В цій школі ми дізнаємося, що «Бог є реальною при­сутністю і що ми також покликані бути при­сутніми в ситуаціях і викликах суспільства, не тікати, а особисто брати участь у побу­дові спільного блага».