Папа Лев ХІІІ в одній із своїх енциклік про Вервицю каже, що в суспільства є три хвороби: перша хвороба – це те, що люди втікають від скромного побожного родинного життя; друга хвороба – це та, що людина в сьогоднішньому суспільстві не бажає ані крихти потерпіти, вона не вміє перенести терпіння, і третя хвороба людства – воно щораз то більше і більше забуває про свою надприродну ціль, для якої її Господь Бог сотворив, людина не пам’ятає про небо, і не дбає про щасливу вічність для себе. І далі каже, що Бог, знаючи, що такі хвороби людства будуть, через Марію подає той великий лік, а саме – святу Вервицю. Через неї Мати Божа лікує ті три найбільші хвороби. Чому? Тому що в радісних таїнствах Вервиці людина розважає про велику цінність скромного родинного життя, непоказного, яке немає слави, з буденною сірістю, в якій є святість. Як співаємо в пісні:
«Погляньмо на образ Святої Сім’ї, там святість, покора й молитва…».
Якраз та перша частина радісних таїнств Вервиці вчить нас, які чесноти родинного життя ми маємо плекати, наслідуючи Пресвяту родину у своєму житті. Пресвята родина була, погорджена, найбідніша, мала купу бід, але була найщасливіша. Те щастя було в серці, в них була любов, злагода, взаємопорозуміння, вони мали один від одного підтримку, Йосиф від Марії, бо Марія йому не докоряла: «Йосифе, а куди ти мене завів? Що, я маю в стайні народжувати дитину?! Де ми маємо втікати, не знати де? Тобі приснилося» – і так дальше. Одночасно Йосиф був совісним батьком, який дбав, опікувався про Святе Сімейство і це для нас наука, як маємо плекати чесноти Пресвятої родини у щоденному житті.
Ліком є страсні таїнства на другу хворобу, коли людина розважає про терпіння Ісуса Христа, вона вчиться (інколи в дуже маленьких терпіннях), відважно терпіти. Подивіться, всі так часто говорять, а то несправедливо зі мною вчинили, а там мені не приписали того, що мені належало, не дали похвали. А Христос, коли його коронували, бичували і несправедливо засуджували, щось говорив на своє оправдання? Нічого. Тільки до Пилата пару слів, а решту все мовчки переніс. А нам навіть не те що болячка на тілі, але якесь прикре слово – маленьке, жорстке жалить. І ти, людино, вже зриваєшся, а далі сварка, гнів. То ж розважаймо ті страсні таїнства Вервиці і вчімося, як поступати за прикладом Христа. І навіть на ті дрібні, часто словесні погорди чи навіть більші терпіння, вміймо відважно, не нарікаючи, а з піданням Божій волі переносити.
І третім ліком, який походить від розважань славних таїнств, є поціновування скарбів Неба. Наш храм посвячений Вознесінню Господньому, ми подвійно маємо підносити свої помисли до Вічності, розважати, а як там у Небесному Царстві, що я йому відправлю, якою буде там моя радість? Інколи важко нам зрозуміти, проте, маємо намагатися часто розважати про Небесні скарби. Бо про земні ми і так дбаємо, стараємося, щоб у нас була хата, а в ній європобілка, гарні умови, щоб ми могли відпочити, прийшовши з роботи. Це нормально. Але який ти будинок зведеш у Небі? Може в тебе буде маленька коробочка, як на дачах, наприклад, метр на метр збили з дошок, і ти там будеш сидіти? Ну хіба ж ти тут на землі, людино, не живеш короткий час, а там будуть не мільйони, і не мільярди, хіба не треба трохи переслати в той Небесний банк? Хіба не треба там збудувати палац? Треба! А найкраще, що людина може використати у своєму побуті життя – це відмовляння святої Вервиці. Людино, що ти любиш, бо де твоє серце, там і буде твій скарб. Людина може любити оглядати телевізор, дивитися всякі фільми, Інтернет, можливо любить випити, гарно поговорити в товаристві, відпочити на природі, але наскільки великою є твоя міра любові до молитви. Чесно кажучи, за період свого священства, заохочуючи до святої Вервиці, розумію, що Мати Божа дала лакмусовий папірець – Вервицю, і як людина ставиться до неї, розумієш, що в неї на першому місці, чи любить вона молитву. Я часто заохочую вас не просто до частини Вервиці, я заохочую до повної Вервиці, навіть часто згадую про Помпейську дев’ятницю. Відмовляючи саме повну Вервицю, ти поставиш на перше місце у своєму житті молитву.
А тепер запитаймо, як ми часто молимось: ввечері – хтось через силу, хтось скаже: «Помолимось на Вервиці, бо місяць жовтень». Вдень неможливо зібратися разом, хай буде ввечері, пробила одинадцята: всі стомлені, позіхають, напівсонні поклали голови на ліжко і відбуваємо, а не відмовляємо молитву, з нетерпінням чекаючи кінця. І це виходить – на тобі Боже, що мені не гоже. Якою ж тоді є якість вашої молитви? В тому випадку можемо зробити маленьке порівняння: Вервиця, її частинка – 50 Богородице Діво, кажуть святі, що це духовні троянди. Троянда має приблизно тридцять пелюсток, нехай Отче наш і Богородице Діво (одна пелюстка символізує одне слово). І тепер уявіть собі, якщо ви проспали молитву, то ті пелюстки зів’яли, підігнили, а якщо ви кожне слово в одному Богородице Діво уважно промовили, розважали, ваша думка не відлітала кудись, то у ваших руках одна красива троянда, уявіть собі, ви маєте подарувати 50 троянд Пречистій Діві Марії. А яким вийшов ваш букет, якщо половину Вервиці ви проспали? Зісохлі, наполовину підігнилі. Уявіть собі, чоловіки, особливо старші, згадайте свою молодість, як ви дарували чи даруєте своїм дружинам на уродини, іменини 50 прекрасних троянд: приходите до хати і даруєте: половина з того букета – зісохлі квіти… Напевно б жінка викинула його, і все життя пам’ятала про презент. Дорогі мої, коли така людська реакція, то як буде у небесній площині? Ну хіба не треба трохи зусиль, щоби занести Матері Божій добру молитву. І та одна Вервиця вашого зусилля, пару хвилин, а якість – золота.
Вірна зі Львова подала гарне свідчення відносно своєї родини. Так сталося, що диявол помалу розбивав її. Спочатку сварки, непорозуміння, опісля виявилося, що диявол чоловікові «підсунув» коханку, і чоловік подав на розлучення. Вона згадала про Помпейську дев’ятницю і молилася. Але який випадок – вона вже майже завершує молитися (якихось пару днів до кінця) і їх з чоловіком розлучають. Розлучили. І що далі?! Є підстави, щоб закинути камінчик у наш бік, бо от отець казав, що буде все дано через Помпейську дев’ятницю, а тут нема нічого, але ще й гірше. Але що сталося далі? Каже жінка, що хоч це і трапилось, але внутрішній голос підказував молитись далі. І почала другу. Не знаю, скільки молилась, але вкінці констатую факт – наступив день, коли чоловік прийшов додому і щиро перепрошував, благав почати все з нового аркуша, забути минуле і відновити сімейне життя. Хіба це не духовне чудо? А певно, що так. Коли був вже крах, розлучились, нащо молитись?! Все намарно. І не одні так скажуть. Я не бачу результату, навіщо далі молитися. Дорогі мої, а може Бог хоче, щоби у вашому серці не була молитва, щоб «виманитити» ласку в Бога, але щоб ви постійно її відмовляли, любили Пречисту Діву Марію, щоб ви постійно мали Вервицю в житті, а тоді для вас буде не одна ласка, а одна за одною. Ця жінка зробила висновок, що не залишить Помпейської дев’ятниці до кінця життя, бо диявол без неї знищить сім’ю.
Поширюючи цю дев’ятницю, я розумію, чому Мати Божа у Фатімі з’являлась шість разів, і всі рази говорила про Вервицю. Можливо, хтось і нам, священикам, закине, що так часто заохочуємо до Вервиці. Але тепер розумію, що коли ти не частину Вервиці молишся, а повну і постійно, то поставиш Бога і молитву на перше місце. Бо коли частинку – то в основному ввечері, отже, на останнє. А коли – повну, то будеш знаходити час протягом усього дня підносити серце до Матері Божої. І коли ми, пам’ятаючи про Пречисту Діву Марію, роздумуємо про Бога, про Матір Божу, то в тисячу разів більше вони про нас будуть пам’ятати, берегти від усякого гріха, нещастя, біди, будуть благословляти в праці. І це все починаєш розуміти саме тепер.
Одна жінка розповідає: «Я була в Апостольстві молитви, молилась Вервицю, але аж тільки тепер, коли почала повну Вервицю, молитва в моєму житті стала на перше місце. І треба так зробити кожному». І не один скаже, хто буде так молитися. Але подумаймо про плоди. Хто відмовляє Вервицю вдень каже собі: «Соромно мені сказати погане слово, бо я часто розважаю таємниці Вервиці, мені не личить такі слова говорити». Не одна людина таким чином може викорінити свої щоденні переступи, бо Господь дасть ласку стримання в тому чи іншому гріху. Тому так важливо, щоб ми неустанно молились.
Інший випадок теж про родину. Одна наша парафіянка розказала про свою знайому, чоловік якої за кордоном. Приїжджає один-два рази в рік. Коли зустрічі чоловіка і дружини рідкісні, мало-помалу черв’ячок їсть відносини. Жінка звикла без чоловіка, владнала своє життя. Робила тільки так, як вона хотіла. Чоловік заважав. Починалися сварки. Дружина не могла дочекатися, коли він вже поїде, і вона буде мати спокій. Отак воно починалося. А лукавий не спав, звів жінку з якимось чоловіком, з яким вона не сварилася, все було гарно, мила розмова, не до порівняння, як із своїм – постійні сварки. Так лукавий крутив. Хоч вона добре розуміла, була на реколекціях, усвідомлювала, що таке шлюб, що так чинити гріховно, але спокуса була така велика, що вона вигнала чоловіка з дому. «Я його вже не люблю», І що тут поробиш?! Так лукавий може засліпити розум. І тій подрузі стало жаль своєї приятельки. Вона почала за неї відмовляти Помпейську дев’ятницю, бо та була глуха на слова опам’ятання. Молячись, просила: «Мати Божа, покеруй. Мені жаль її, жаль, що так сталось у її житті. Наверни її. Поєднай сім’ю». Не знаю, молилась один чи декілька разів. Але тривало це довший час, близько півтора-два роки. І ось чоловік якось попросив про зустріч з дружиною, налагодилась розмова, далі помирилися, відновили подружнє життя. «Через деякий час, я запросила їх до себе в гості на якесь свято. Дивлюся на них і бачу, як вони туляться одне до одного, як молодята, ніби нічого й не було. І любов повернулася і щастя», – розповідає подруга. І що треба було? Треба було просто взяти Вервицю до рук і прогнати того лукавого.
Дорогі мої, це не тільки одиничні випадки, які можемо розповісти. Їх є дуже багато. Дорогі мої, заохочую щиросердечно до молитви молодих і старших, не тільки жінок, але й чоловіків, які мають бути прикладом у сім’ї. Бог благословить вашу працю, захоронить від усякого нещастя, біди. Одночасно заохочую молодь, діти, ви деколи сидите годинами в Інтернеті, соцмережах і воно вам не приносить жодної користі. Дехто вибирає свій стан, куди йти навчатися, де роботу знайти, а з ким провести своє майбутнє життя – це немаловажна річ, дорога молоде. Треба просити за доброго чоловіка, доб- ру дівчину. Подивіться навколо: рік-два пожили – і кінець, більше не можуть жити, а шлюб брали! І шо потім? Крах сім’ї. Ні назад, ні вперед. То є так важливо – не я шукаю собі, але хай Мати Божа покерує, щоб вибрали того, з ким побудую добру сім’ю. Моліться за себе, за своє майбутнє, не тільки один раз, а постійно, а можливо, хто й іншу має потребу. Хай Мати Божа оберігає нас, але не будьмо ліниві, щоб ми не були такі, які не вміли попросити. Мати Божа навчила нас, дала засіб, як випросити надзвичайні ласки. Тому будьмо свідомі і користаймо в той тяжкий час для християнської родини, для нашого народу і світу.
Дякуємо, Матінко Божа, за середник, який захороняє нас від гріхів і спокус цього світу. Амінь.
