Святий Йосиф – патрон подорожуючих, Святий Йосиф – патрон вдів та сиріт

Святі Отці, називаючи людське життя мандрівкою, а нас подорож­німи, співзвучні з висловом Свято­го Письма: «Ми чужинці на землі та гості»… Цей вислів має духовне значення, бо поки ми живемо, доти – мандруємо до Небесної Батьків­щини, проте ці слова мають також і буквальне значення, бо ми у своє­му житті багато часу присвячуємо найрізноманітнішим подорожам! Одні здійснюють менші подорожі, інші – більші; одні – із необхідно­сті, інші – для задоволення; одні – пішки, а інші – транспортом. У кожному випадку, той, хто подоро­жує, наражається на різні небезпе­ки: моральні, фізичні та фінансові. «Той, хто часто подорожує, зрідка влучає у святість», – стверджує Тома Кемпійський.

Святий Йосиф, так само як і в інших потребах і пригодах життя є досвідченим патроном мандрівни­ків. За своє земне життя в далеких і небезпечних подорожах супрово­джував Пресвяту Діву та Дитятка Ісуса, тому Господь Бог дав Йому в Небі ласку, що кожен, хто Йому віддаватиметься, то буде щасли­вий під опікою Святого Йосифа. Свята Церква в одному зі своїх гім­нів, що розпочинається словами: «Хто-небудь…», рекомендує обра­ти Святого Йосифа своїм патроном у земній мандрівці життя.

Уяви собі обтяжливу подорож Пресвятої Діви до святої Єлизаве­ти.

Від римського імператора Ав­густа виходить декрет – зробити перепис населення. Тому «пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, у Вифлеєм, бо він по­ходив з дому Давида, щоб записа­тись з Марією, зарученою своєю, що була вагітна». Відомо, що Свя­тий Йосиф, прибувши до Вифлеє­ма, не міг знайти місця на нічліг, і був змушений шукати прихисток у стайні за містом для Марії та Ісу­са. Ті труди і страждання Пресвята родина переносила з Ангельською терпеливістю. Це приклад для кож­ного із нас. Коли мерзенний Ірод дізнався про народження Спасите­ля, то вирішив згубити Дитя. Але завдяки Божому Провидінню, пла­ни Ірода були зруйновані.

Уяви собі арабську пустиню… Пресвята Діва верхи на ослику з дитям на руках, а поруч Святий Йосиф. Приглянься духом до особи Святого Йосифа, скільки там по­святи!. Після трьох чи навіть семи років вигнання, які Пресвята роди­на зі святою терпеливістю пережи­ває, повертається до свого дому.

Святі Отці подивляють цю не- звичайну второпність Святого Йо­сифа, котрий оберігає Святе Дитя перед небезпекою під проводом Ангела – Божого посланця.

Звернім свою увагу на Свято­го Духа, який величає цю любов, терплячість, посвяту та мудрість Святого Йосифа, як патрона подо­рожуючих ще за свого життя. Чи може тепер, коли Він вже дійшов до прослави, Його серце буде за­лишатись байдужим до тих, котрі у всіх небезпеках своїх мандрівок будуть просити у Нього допомоги?

Назагал багато Святих, котрі обрали собі за патрона Святого Йосифа, відзиваються із вдячністю про Його опіку і надзвичайні ласки. Мало хто стільки подорожував, як Св. Тереза – реформаторка Карме­літанського Чину. Досить лише зга­дати, що вона сама побожними за­ощадженнями заснувала 32 мона­ші обителі. Скільки праці та зусиль вимагало це будівництво, а скільки подорожей, аби врегулювати чер­нечі статути – а саме: нові правила закріпити, а старі пристосувати до даного часу. Та велика Свята ви­разно стверджує, що у всіх своїх мандрівках відчувала велику опіку Святого Йосифа, до якого мала ве­лику набожність.

Із книги «Життя Святих», ми можемо почерпнути багато при­кладів, де святі відчували на собі велику опіку і покров Святого Йо­сифа. З цих прикладів ми дізнає­мось про те, як Святий Йосиф ква­питься на допомогу у тих чи інших небезпеках. Він рятує на морі під час розбійницьких нападів, спі­шить на поміч немічним. Він по­вертає багатьом втрачені речі, ви­рішує складні та заплутані справи.

   О, великий патроне Святий Йо­сифе, товаришуй нам у небезпеч­ній мандрівці нашого життя, обері­гай нас від усіляких нещасть, щоб ми за Твоїм заступництвом та під Твоєю Опікою змогли щасливо дій­ти до брами блаженної Вічності!

   Святий Йосиф прагне від кож­ного із нас, щоб ми подібно до нього в товаристві Ісуса і Марії здійснювали наші мандрівки. Коли рушаємо в дорогу гріха, то будьмо певні, що Святий Йосиф у цьому не допомагатиме! Коли ж у мандри кличе Божа слава, Заповідь любові або добре християнське вихован­ня, то тоді переконаємся в цьому, що поруч нам товаришить і спішить на поміч Святий Йосиф.

   1760 року в м. Каліш було в чудесний спосіб звільнено чолові­ка, який мав понести велику кару, але і чоловік і жінка склали клят­ву, що кожної середи на протязі року вони будуть постити на хлібі і воді на честь Святого Йосифа. І, о – чудо, Святий вислухав їх мо­литву, бо чоловіка було оправдано і відпущено. Опісля чоловік з дру­жиною, лежачи хрестом перед Об­разом Святого Йосифа, дякували за отриману Божу ласку.

Святий Йосиф – патрон вдів та сиріт

 

З усіх хрестів – страждань, що їх люди двигають на цій долині сліз, найважчим є нібито нещасна доля вдів та сиріт. Тут справджу­ється те, що каже Святе Письмо: «Горе самотній людині!» Для вдо­ви – чоловік, для сироти – бать­ко чи мати були усім; зненацька вони залишаються без допомоги. Смерть та похорон шлюбного чо­ловіка, батька чи матері, завдають зболілому серцю непоправного болю, який буде литись потоками сліз, аж поки життя. На ці сльози люди переважно дивляться із бай­дужістю, і навіть трапляються такі нікчеми, що коли вони присутні на похоронному процесі, то тільки із корисливих цілей.

Що ж тобі, вбога вдово та си­рітко, загрожує? Не тільки голод чи нужда, але може і жахлива людська зрада, смерть душі. Але не падай у відчай! Адже над то­бою чуває милосердне і Пресвя­те Серце Ісуса, котре – сиротам батько. Воно знає про твої потреби і піклується тобою. Однак Госпо­ду Ісусові було до вподоби діло Свого Провидіння поручити опіці Святого Йосифа. «Ідіть до Йоси­фа» – слова єгипетського фараона до людей, під час голоду в Ізраїлі. Подібно Господь Ісус відсилає всіх убогих, вдів та сиріт до нашого па­трона, котрий, черпаючи вдосталь зі скарбів від Царя царів, про всіх старанно, турботливо старається. Ми знаходимо чимало прикладів, коли опущені вдови та сироти при­бігаючи під опіку Святого Йосифа, в окремих випадках знаходили по­трібну допомогу. Чеснота христи­янської любові збудувала багато притулків на честь Святого Йосифа для тих бідних і опущених.

Тому якщо й ти, убога душе, проситимеш допомоги в Господа Бога та прибігатимеш під опіку Свя­того Йосифа, відчуєш на собі Його святу опіку. Перечитуючи сторінки Святого Письма, а саме – книгу Рут ми знаходимо там чудові приклади Божої Опіки над вдовами.

Будь певна, бідна вдово чи си­рото, якщо віддашся в опіку Свято­го Йосифа, то Він буде піклуватись тобою, і ти точно переконаєшся в тому. Пам’ятай, що вдома часто на­ражається на багато спокус. Ніко­ли не поступайся вірною дорогою, часто повторюй оті слова: «Святий Йосифе, не опускай мене, будь моїм патроном та опікуном!». Але Він теж є і Опікуном бідних сиріт. Святий Йосиф пам’ятає про всіх Своїх дітей, які віддались в Його Опіку. Ті душі виростають в Божій Ласці, їхні душі є чисті та гарні, їх серця палають великою любов’ю до Бога. Коли тобі, дорога сиріт­ко тяжко на душі, то поглянь на образ Святого Йосифа з Дитятком Ісус, подивись з якою любов’ю Він обіймає це Святе Дитя. Зауваж, яким спокійним є це Дитятко. Воно не клопочеться тим, що Воно буде їсти, у що одягнутись, Воно не бо­їться, що Святий Йосиф випустить Його зі своїх обіймів. І ти так само, як це Боже Дитятко будеш почу­ватися безпечно. Пам’ятай, од­нак, що Святий Йосиф, беручи під Свою Опіку сиріт, вимагає певних передумов. Він вимагає, переду­сім, Божого страху, котрий уникає гріха і намагається подобатися Го­споду Богові, про який Святий Дух каже: «Страх Господній – початок мудрості». Святий Йосиф не бере під Свою опіку злих і грішних ді­тей, хіба що вони примиряться з Богом у Святій Тайні Покаяння і не будуть вже більше грішити та Його ображати.

Святий Йосиф вимагає послу­ху і любові, щодо настоятелів, бо якщо дитина зобов’язується під втратою Благословення зберігати цю чесноту по відношенню до своїх власних батьків, то наскільки біль­ше має сирота зберігати її у взає­минах з тими, котрі заступають їй місце батьків!

Святий Йосиф вимагає від сиріт чесноти працелюбності та посвя­ти, «бо без праці – немає калача», каже прислів’я. Бо Дитя Ісус теж працювало у майстерні Святого Йо- сифа.

Святий Йосиф у Святій Като­лицькій Церкві також Патроном сиріт.

 В італійській убогій хатині се­ред глибокої ночі горіла лампа, і було чути плач та стогін 15-ти річ­ної доньки, яка клячала біля ліж­ка свого вмираючого батька. То-от вона могла стати круглою сиротою. Її потішала сусідка – вдова. Над ранком пролунав голос церков­ного дзвону, бо надходило свято на честь Святого Йосифа. Сирота скрикнула із глибини душі: «Свя­тий Йосифе – рятуй мого батька». Ці слова були промовлені з гли­бокою вірою і любов’ю, і Святий Йосиф не міг стояти осторонь. На­ступної неділі люди зауважили біля престолу на честь Святого Йосифа батька з донькою в сльозах, які дя­кували Йому за чудесне оздоров­лення.

Підготував

о. Василь Карбунишин, СБССЙ