Святі Отці, називаючи людське життя мандрівкою, а нас подорожніми, співзвучні з висловом Святого Письма: «Ми чужинці на землі та гості»… Цей вислів має духовне значення, бо поки ми живемо, доти – мандруємо до Небесної Батьківщини, проте ці слова мають також і буквальне значення, бо ми у своєму житті багато часу присвячуємо найрізноманітнішим подорожам! Одні здійснюють менші подорожі, інші – більші; одні – із необхідності, інші – для задоволення; одні – пішки, а інші – транспортом. У кожному випадку, той, хто подорожує, наражається на різні небезпеки: моральні, фізичні та фінансові. «Той, хто часто подорожує, зрідка влучає у святість», – стверджує Тома Кемпійський.
Святий Йосиф, так само як і в інших потребах і пригодах життя є досвідченим патроном мандрівників. За своє земне життя в далеких і небезпечних подорожах супроводжував Пресвяту Діву та Дитятка Ісуса, тому Господь Бог дав Йому в Небі ласку, що кожен, хто Йому віддаватиметься, то буде щасливий під опікою Святого Йосифа. Свята Церква в одному зі своїх гімнів, що розпочинається словами: «Хто-небудь…», рекомендує обрати Святого Йосифа своїм патроном у земній мандрівці життя.
Уяви собі обтяжливу подорож Пресвятої Діви до святої Єлизавети.
Від римського імператора Августа виходить декрет – зробити перепис населення. Тому «пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, у Вифлеєм, бо він походив з дому Давида, щоб записатись з Марією, зарученою своєю, що була вагітна». Відомо, що Святий Йосиф, прибувши до Вифлеєма, не міг знайти місця на нічліг, і був змушений шукати прихисток у стайні за містом для Марії та Ісуса. Ті труди і страждання Пресвята родина переносила з Ангельською терпеливістю. Це приклад для кожного із нас. Коли мерзенний Ірод дізнався про народження Спасителя, то вирішив згубити Дитя. Але завдяки Божому Провидінню, плани Ірода були зруйновані.
Уяви собі арабську пустиню… Пресвята Діва верхи на ослику з дитям на руках, а поруч Святий Йосиф. Приглянься духом до особи Святого Йосифа, скільки там посвяти!. Після трьох чи навіть семи років вигнання, які Пресвята родина зі святою терпеливістю переживає, повертається до свого дому.
Святі Отці подивляють цю не- звичайну второпність Святого Йосифа, котрий оберігає Святе Дитя перед небезпекою під проводом Ангела – Божого посланця.
Звернім свою увагу на Святого Духа, який величає цю любов, терплячість, посвяту та мудрість Святого Йосифа, як патрона подорожуючих ще за свого життя. Чи може тепер, коли Він вже дійшов до прослави, Його серце буде залишатись байдужим до тих, котрі у всіх небезпеках своїх мандрівок будуть просити у Нього допомоги?
Назагал багато Святих, котрі обрали собі за патрона Святого Йосифа, відзиваються із вдячністю про Його опіку і надзвичайні ласки. Мало хто стільки подорожував, як Св. Тереза – реформаторка Кармелітанського Чину. Досить лише згадати, що вона сама побожними заощадженнями заснувала 32 монаші обителі. Скільки праці та зусиль вимагало це будівництво, а скільки подорожей, аби врегулювати чернечі статути – а саме: нові правила закріпити, а старі пристосувати до даного часу. Та велика Свята виразно стверджує, що у всіх своїх мандрівках відчувала велику опіку Святого Йосифа, до якого мала велику набожність.
Із книги «Життя Святих», ми можемо почерпнути багато прикладів, де святі відчували на собі велику опіку і покров Святого Йосифа. З цих прикладів ми дізнаємось про те, як Святий Йосиф квапиться на допомогу у тих чи інших небезпеках. Він рятує на морі під час розбійницьких нападів, спішить на поміч немічним. Він повертає багатьом втрачені речі, вирішує складні та заплутані справи.
О, великий патроне Святий Йосифе, товаришуй нам у небезпечній мандрівці нашого життя, оберігай нас від усіляких нещасть, щоб ми за Твоїм заступництвом та під Твоєю Опікою змогли щасливо дійти до брами блаженної Вічності!
Святий Йосиф прагне від кожного із нас, щоб ми подібно до нього в товаристві Ісуса і Марії здійснювали наші мандрівки. Коли рушаємо в дорогу гріха, то будьмо певні, що Святий Йосиф у цьому не допомагатиме! Коли ж у мандри кличе Божа слава, Заповідь любові або добре християнське виховання, то тоді переконаємся в цьому, що поруч нам товаришить і спішить на поміч Святий Йосиф.
1760 року в м. Каліш було в чудесний спосіб звільнено чоловіка, який мав понести велику кару, але і чоловік і жінка склали клятву, що кожної середи на протязі року вони будуть постити на хлібі і воді на честь Святого Йосифа. І, о – чудо, Святий вислухав їх молитву, бо чоловіка було оправдано і відпущено. Опісля чоловік з дружиною, лежачи хрестом перед Образом Святого Йосифа, дякували за отриману Божу ласку.
Святий Йосиф – патрон вдів та сиріт
З усіх хрестів – страждань, що їх люди двигають на цій долині сліз, найважчим є нібито нещасна доля вдів та сиріт. Тут справджується те, що каже Святе Письмо: «Горе самотній людині!» Для вдови – чоловік, для сироти – батько чи мати були усім; зненацька вони залишаються без допомоги. Смерть та похорон шлюбного чоловіка, батька чи матері, завдають зболілому серцю непоправного болю, який буде литись потоками сліз, аж поки життя. На ці сльози люди переважно дивляться із байдужістю, і навіть трапляються такі нікчеми, що коли вони присутні на похоронному процесі, то тільки із корисливих цілей.
Що ж тобі, вбога вдово та сирітко, загрожує? Не тільки голод чи нужда, але може і жахлива людська зрада, смерть душі. Але не падай у відчай! Адже над тобою чуває милосердне і Пресвяте Серце Ісуса, котре – сиротам батько. Воно знає про твої потреби і піклується тобою. Однак Господу Ісусові було до вподоби діло Свого Провидіння поручити опіці Святого Йосифа. «Ідіть до Йосифа» – слова єгипетського фараона до людей, під час голоду в Ізраїлі. Подібно Господь Ісус відсилає всіх убогих, вдів та сиріт до нашого патрона, котрий, черпаючи вдосталь зі скарбів від Царя царів, про всіх старанно, турботливо старається. Ми знаходимо чимало прикладів, коли опущені вдови та сироти прибігаючи під опіку Святого Йосифа, в окремих випадках знаходили потрібну допомогу. Чеснота християнської любові збудувала багато притулків на честь Святого Йосифа для тих бідних і опущених.
Тому якщо й ти, убога душе, проситимеш допомоги в Господа Бога та прибігатимеш під опіку Святого Йосифа, відчуєш на собі Його святу опіку. Перечитуючи сторінки Святого Письма, а саме – книгу Рут ми знаходимо там чудові приклади Божої Опіки над вдовами.
Будь певна, бідна вдово чи сирото, якщо віддашся в опіку Святого Йосифа, то Він буде піклуватись тобою, і ти точно переконаєшся в тому. Пам’ятай, що вдома часто наражається на багато спокус. Ніколи не поступайся вірною дорогою, часто повторюй оті слова: «Святий Йосифе, не опускай мене, будь моїм патроном та опікуном!». Але Він теж є і Опікуном бідних сиріт. Святий Йосиф пам’ятає про всіх Своїх дітей, які віддались в Його Опіку. Ті душі виростають в Божій Ласці, їхні душі є чисті та гарні, їх серця палають великою любов’ю до Бога. Коли тобі, дорога сирітко тяжко на душі, то поглянь на образ Святого Йосифа з Дитятком Ісус, подивись з якою любов’ю Він обіймає це Святе Дитя. Зауваж, яким спокійним є це Дитятко. Воно не клопочеться тим, що Воно буде їсти, у що одягнутись, Воно не боїться, що Святий Йосиф випустить Його зі своїх обіймів. І ти так само, як це Боже Дитятко будеш почуватися безпечно. Пам’ятай, однак, що Святий Йосиф, беручи під Свою Опіку сиріт, вимагає певних передумов. Він вимагає, передусім, Божого страху, котрий уникає гріха і намагається подобатися Господу Богові, про який Святий Дух каже: «Страх Господній – початок мудрості». Святий Йосиф не бере під Свою опіку злих і грішних дітей, хіба що вони примиряться з Богом у Святій Тайні Покаяння і не будуть вже більше грішити та Його ображати.
Святий Йосиф вимагає послуху і любові, щодо настоятелів, бо якщо дитина зобов’язується під втратою Благословення зберігати цю чесноту по відношенню до своїх власних батьків, то наскільки більше має сирота зберігати її у взаєминах з тими, котрі заступають їй місце батьків!
Святий Йосиф вимагає від сиріт чесноти працелюбності та посвяти, «бо без праці – немає калача», каже прислів’я. Бо Дитя Ісус теж працювало у майстерні Святого Йо- сифа.
Святий Йосиф у Святій Католицькій Церкві також Патроном сиріт.
В італійській убогій хатині серед глибокої ночі горіла лампа, і було чути плач та стогін 15-ти річної доньки, яка клячала біля ліжка свого вмираючого батька. То-от вона могла стати круглою сиротою. Її потішала сусідка – вдова. Над ранком пролунав голос церковного дзвону, бо надходило свято на честь Святого Йосифа. Сирота скрикнула із глибини душі: «Святий Йосифе – рятуй мого батька». Ці слова були промовлені з глибокою вірою і любов’ю, і Святий Йосиф не міг стояти осторонь. Наступної неділі люди зауважили біля престолу на честь Святого Йосифа батька з донькою в сльозах, які дякували Йому за чудесне оздоровлення.