Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри! Ми є люди. І, звичайно, все наше життя, воно сходиться до наших звичайних буденних людських потреб. Кожен із нас дбає, щоб в хаті була їжа, щоб була одежа, щоб було в хаті тепло, щоб, коли хтось захворіє, було якесь лікарство. Оці речі допомагають нам жити в тому світі. В духовному житті, в наших молитвах саме просимо переважно про потреби для нашого тіла.
Просимо, Господа Бога, доброго навчання, мудрості, доброї роботи. Просимо здоров’я для себе, для своїх рідних. Просимо, щоби був мир над нашою головою в нашій країні.
І так все обертається навколо наших людських потреб. Дорогі мої, я би хотів сьогодні в такий незвичний спосіб заохотити вас пороздумувати не над нашими потребами, це зрозуміло, але роздумати, чи Бог, до якого ми звертаємося, чи він має якісь потреби. Тут кожен може сказати, та Бог є досконалий, Бог не має ні в чому ніякої потреби.
Він не має потреби ні в здоров’ї, ні в їжі, ні у відпочинку, в нього все є. Але я вам скажу, що Бог має одну, хіба найважливішу потребу. І що це за потреба? Бог потребує, як би це дивно не звучало, він потребує перебувати між нами. Є такі слова у Святому Письмі. «Як мені добре, – каже Бог, –перебувати між синами людськими». А хто це є ті сини людські? Це, звичайно, кожна людина, кожен із нас. І що в мені є таке, що Бог хоче перебувати зі мною? Є написано, що Бог не потерпить ніякого гріха.
Якщо так, то краще Богові перебувати, я думаю, з природою, з звірятами, з рибами. Бо це є Боже творіння, яке не має гріха, бо не має розуму. Але Бог хоче перебувати з тобою, зі мною, з людьми, з тими, котрі маємо гріхи.
Кожен із нас любить перебувати між людьми, які є добрі, які є чесні, які є правдомовні, які дають обіцянку і виконують ту обіцянку, які не обманюють, які в скрутному становищі допомагають нам. З такими людьми в такій компанії добре перебувати. Але хто би хотів перебувати в компанії злих людей, брехливих людей, людей, які не мають слова, людей, які проклинають, є агресивні, які, можливо, обкрадають. Ми таких людей стараємося обійти стороною, але Бог нас стороною не обходить. Ми є такі люди, ми часто по відношенню до Бога, власне, є неправдомовні, грішні, брехливі і повні вад люди. І дивно, мої дорогі, Бог є з нами.
Він, коли ми віддаляємося від нього через гріх, якось іде по наших слідах, якось цілий час нас, не мов переслідує, шукає з нами того контакту. От Адам впав в гріх, і Бог його шукає, Адаме де ти? Якщо ми тонемо в гріхах своїх, він для нас майструє ковчег, щоби нас спасти. Якщо ми тонемо в беззаконнях своїх, то він до нас посилає Авраама, щоби нас вивезти з тої Содоми і Гомори. Якщо ми знаходимося в левиній ямі, як Даниїл, то він до нас посилає і Ангела свого. Якщо ми є в якійсь неволі, в єгипетській неволі і вавилонській неволі, наприклад, нашого беззаконня і грішного життя, він посилає до нас Мойсея, він послає до нас пророків, патріархів, а на кінець сам прийде в особі Сина Божого, щоби нас спасти через смерть на Христі. Дорогі мої, сьогодні під час нашої молитви варто роздумати собі.
Не що мені потрібно, які в мене є знову свіжі потреби, але, знаєте, в такій тихій молитві переключіться на Бога. Він є живий, він є наш Батько. І запитайте просто Його, як ти? Як в тебе успіхи? Чи тобі вдається віднайти людей? Чи ти хочеш ще перебувати між людьми? І чи люди хочуть перебувати в твоїй присутності, в твоїй компанії? Чи тобі добре є перебувати зі мною? Адже ж я маю дуже складний характер, і зі мною дуже важко є, наприклад, моїй родині, моєму чоловікові, чи моїй дружині є зі мною важко, чи важко є зі мною моїм батькам, чи дітям.
Чи тобі, Господи, не є важко зі мною, з моїм характером, з моїми вадами і гріхами? І так, дорогі, кожного вечора, окрім того, що дай, подай, Господи, бо я маю різні потреби на роботі, вдома, на навчанні, варто декілька секунд чи хвилин приділити Богові і порозмовляти з Ним. Я думаю, дорогі вірні, що ви всі знаєте відповідь на те, як людям є в присутності Божій, коли люди навіть під час молитви не думають про нього. Бо якби людина хоч час від часу думала, що Бог є присутній, він є так близько, він бачить нас, наша поведінка не була би така паршива. Ми би себе зовсім по-іншому поводили вдома, ми би контролювали свій язик, свої емоції, ми би трохи прикрутили свій поганий характер, ми би себе по-іншому поводили на роботі, а навіть при молитві.
Ми стараємося десятою дорогою обходити злих людей. Чи то на роботі, чи навіть в родині, в сім’ї. Стараємося з такими людьми не зустрічатися, щоб їх не бачити на своєму шляху. Але парадокс в Бога не так. Він шукає з нами контакту, бо ми є не добрі люди, але він любить перебувати між нами. Як важко йти в гості, де тебе не запрошували і де тебе не чекають.
Уявіть, йдете в гості, постукали в двері в когось день народження, в знайомих ваших, а може це родина, і тут всі такі лиця здивовані, очі великі. Що ти тут робиш? Тебе ніхто не просив. Ну, якщо ти вже прийшов, тоді десь там сядь собі в куточку, а ще краще на вулиці, а ще краще десь в стайні.
Також є прикро на душі, коли ти робиш якусь дуже гарну, добру справу, приділяєш для того час, це рідним, дітям чи на роботі комусь, а в кінцевому результаті є така відповідь, а тебе ніхто не просив це робити. Чисто по-людськи є просто образливо. А на секундочку уяви собі, що помирає якась рідна людина, і вона помре, якщо не буде донора, наприклад, на нирку чи на якийсь інший орган, і ти даєш свій орган, свою кров, свою, наприклад, нирку і рятуєш людське життя, а в кінці тобі людина, яку ти врятував, каже, я тебе не просив, це було зайве, я не збираюсь тобі дякувати і відплачуватися тобі за це.
Навіть елементарним словом – дякую. Ну, це просто вже було би таке хамське відношення, я не знаю, як підібрати слова. Або коли би ти просто пожертвував своїм серцем як донор, віддаючи своє життя за близьку людину, якусь та, яка хоче жити.
І ти помираєш, а та людина живе. Ну, і після того, замість того, щоби, ну, бути вдячним тобі, так, справити великий похорон, поставити гарний пам’ятник, тебе кидають в якийсь кульок, в якусь дешеву труну і десь там за містом тебе ховають в чужому гробі. Ну, це просто, між людьми, напевно, такого немає.
Такій людині би були всі вдячні. Але Богові невдячні. Бог прийшов до нас на ту землю, де Його практично ніхто не чекав.
Такого Бога, Месію, який Він прийшов. Він прийшов в гості до нас, а ми Йому кажемо, іди до стайні. І Він іде.
І там народжується. Він хоче помагати людям. Він проповідує, показує дорогу, лікує.
Але люди Йому кажуть, а тебе ніхто не просив. Це твоя ініціатива. Він бачить, що ми помираємо, як людство, і пропонує себе, свою кров, як донор.
Він віддає нам не тільки нирку, але ціле своє тіло. Він віддає нам своє серце. Він помирає.
Він віддає нам своє життя. А ми, не мов кажемо, ну, тебе ніхто не просив. Просто киньте Його там десь в той гріб, висічений в скелі, і хай там то тіло лежить.
Але через життя Ісуса Христа, через Його жертву, ми стали спасенні, ми отримали життя. І життя найголовніше вічне, а поводимо себе так невдячно. І мимо нашої невдяки, Бог знову хоче перебувати між синами людськими.
Між нами. І тому Він перебуває в кивоті, Він перебуває у Святих Тайнах, Він хоче перебувати в твоєму серці. А ти Його приймеш чи ні, залежить від тебе.
І тому, дорогі вірні, перечитайте собі так з увагою цю проповідь, ці роздуми. І деколи, прошу вас, замість «подай, бо мені треба», запитайте Його, як ти? Як ти провів день? Чи в тебе є успіхи? Чи хтось з людей більше полюбив тебе, до тебе пригорнувся? Чи далі люди думають тільки про себе? Богові є дуже добре перебувати між синами людськими, але чи тобі є добре перебувати з Богом? Амінь.
