Боже, послухай благання

Боже, послухай благання,
Нищить недоля наш край.
В єдності сила народу,
Боже, нам єдність подай.

Боже, здійми з нас кайдани,
Не дай загинуть в ярмі,
Волю зішли Україні,
Щастя і долю дай їй.

О, святий наш, Йосафате
Враз з нами Бога моли,
Щоб волю дав Україні,
Щоб завитав день свободи.

  1. ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
  2. ПІЗНАВАЙМО І ЛЮБІМО НАШОГО ХРИСТА-ЦАРЯ
  3. ПРЕПОДОБНА МАТИ НАША ПАРАСКЕВА
  4. Вервиці до Матері Божої
  5. СВЯТИЙ АПОСТОЛ І ЄВАНГЕЛИСТ ЙОАН БОГОСЛОВ

ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Відбулась ця подія за часів панування цісаря Льва Премудрого в 903 році. Над Царгородом навис Божий гнів, лютувала страшна пошесть: місто було в облозі арабів. Тоді весь народ по церквах почав молитися про помилування Боже, зрошував слізьми підніжжя хреста, благав помочі Пречистої Діви Марії. А хто взиває помочі Пречистої, той певне буде вислуханий, того Вона не залишить без своєї допомоги, як не лишила і тих, котрі в Царгороді простягали до Неї свої руки.

Що відбулось далі, читаємо в життєписі св. Андрія, Христа ради юродивого. «Однієї ночі, під час всенощного славословія до церкви у Влахернах (названої так, бо знаходилась поблизу Влахернської морської затоки), у якій зберігалася риза Богоматері з омофором і частиною пояса, прийшов на молитву св. Андрій. Був там і його учень Епіфаній зі слугою. За звичкою Андрій перебував у церкві до самого ранку. О четвертій годині ранку св. Андрій побачив жінку, яка йшла від царських воріт у супроводі багатьох осіб; св. Йоан Предтеча і св. Йоан Богослов підтримували її своїми руками, а численні Святі в білій одежі йшли навколо Неї. Усі співали гімни і духовні пісні. Коли Вона наблизилась до амвона, св. Андрій підійшов до Епіфанія і запитав його:

— Чи бачиш ти Владичицю світу?

— «Бачу, отче мій духовний» — відповів Епіфаній.

Поки вони зачудовано дивились, Пречиста Діва Марія, приклонивши коліна, молилась деякий час, обмиваючи слізьми своє Пречисте лице. Закінчивши молитву біля амвона, Матір Божа підійшла до престолу, де також молилась за зібраних людей. Помолившись, зняла з голови сяюче мов блискавка покривало і урочисто розпростерла над цілим народом. Свв. Андрій та Епіфаній довго дивились на те покривало і на сяючу Господню славу, і доки була в церкві Пресвята Богородиця, було видно і покривало. Після Її відходу його вже не було видно. Але взявши покривало з собою, Вона залишила свою благодать всім, що там були».

В тій хвилі напад на Царгород припинився, свв. Андрій та Епіфаній оголосили те, свідками чого удостоїлися бути, і весь народ став величати Покров Пречистої Діви. У Влахернській церкві все, побачене святими було намальовано на великому образі.

Св. Андрій був слов’янином, і слов’янські народи, а особливо українці, з великою любов’ю почитають Покров Пречистої Богоматері. На Русі святкувати Покров Пречистої Діви Марії почали в 12 столітті.

Молитва за покров Пресвятої Богородиці

Пресвята моя Мати! Я бачу, скільки ласк Ти мені виблагала, але бачу також, що я була Тобі за те дуже невдячна. Невдячність не заслуговує на нові ласки. Проте не втрачаю надію на Твою доброту. Могутня моя Заступнице, змилосердися наді мною! Ти роздаєш нам, бідним грішникам, усі Божі ласки. Бог дав Тобі таку силу, таке багатство і таку доброту, щоб Ти нас спомагала. Хочу спастися. Для того віддаю в Твої руки моє вічне спасіння, свою душу. Хотіла би належати до Твоїх особистих слуг. Не відкинь мене! Ти ж Сама вишукуєш нещасних, щоб їм допомогти. Не відкидай же бідного(у) грішника(цю), що прибігає до Тебе! Встався за мною. Твій Син робить усе, що попросиш у Нього. Візьми ж мене під Твій всеблагий покров! І його мені вповні вистачить. Коли Ти заопікуєшся мною, то вже не маю чого боятися. Не боюся своїх гріхів, бо Ти, надіюся, випросиш мені їх прощення. Не маю чого боятися злих духів, бо Ти сильніша від цілого пекла. Навіть не боюся мого Судді, Ісуса Христа, бо одне слово Твого прохання зворушить Його. Отже, візьми мене під Твій покров, виєднай мені прощення гріхів, любов до Ісуса Христа, ласку витривання, доброї смерті, а в кінці - небо! Правда, я не заслуговую на Твої ласки, та отримаю їх, коли Ти мені виблагаєш їх у Бога. Отже, заступайся за мене в Ісуса! Маріє, Владичице моя, Ти - все моє уповання, і в цьому довір'ї знайду свій мир. З цією надією живу, з нею хочу колись і померти. Амінь.

Богородице Діво…

І. Я. Луцик. Ілюстроване життя святих. – Львів, 1907.

ПІЗНАВАЙМО І ЛЮБІМО НАШОГО ХРИСТА-ЦАРЯ

Впровадження празника Христа-Царя. Христос є наш Цар і тому — «силою нашої апостольської власті установляємо щорічне свято Господа Нашого Ісуса Христа-Царя на останню неділю жовтня. Також поручаємо, щоб цього самого дня щорічно відправляти посвячення людського роду Пресвятому Ісусовому Серцю».

Таке рішення в грудні 1925 року видав усьому християнському, католицькому світові Христовий Намісник Папа Пій XI, і тим важним актом впровадив у Вселенській Церкві нове величаве свято на честь Христа-Царя. Впровадив для того, щоби пригадати всім, які того не знають, чи не хочуть знати, що Христос був, є і на віки залишиться нашим найвищим Паном і Царем! Для того, щоб усі знали і вважали Христа своїм єдиним Паном-Царем, якого власть і держава є вічна, а закони для всіх — незмінні.

Можливо, багатьох з нас цікавить, чому це свято не відзначали ще на початку віків християнства, а запровадили лише у ХХ сторіччі. Вочевидь тому, дорогі браття і сестри, що Ісус хотів залишити нам цю набожність на останні віки, тоді, коли віра у людських серцях згасає.

Чому саме таким титулом вшановуємо Ісуса? Його прихід передбачали пророки Єремія, Ісая і Даниїл. Одні описують Його особу, уряд, гідність, інші — Його царство, силу і віковічність Його царства. Те саме і в Новому Завіті (Лука 1:31,32, Матей 2:2, Йоан 6: 15 і 9:9). А чим же ж є Христові Страсті, а особливо Велика П’ятниця, як не одним великим доказом, що Христос є справжнім Царем?

Христос-Цар

«Аз єсьм Цар» — сказав Христос у Велику П’ятницю до Пилата. Того дня Христа вперше проголосили Царем, Його коронували терновим вінком, а відтак винесли на престіл-хрест на Голготі. А поганин Пилат розпорядився трьома мовами написати на хресті, що тут висить Христос Цар. За того Христа-Царя віддали своє життя багато мільйонів людей.

Образ Царя-Христа.На образочку бачимо Ісуса Христа зі символами влади. Велике значення має триярусна тіара на Його Голові. Ті три ряди означають, що Ісус має три влади: є Царем, Учителем та Пастирем. Останніми часами на сучасних образках бачимо Ісуса, на Голові якого двоярусна тіара. З жалем трактуємо це, як модерне втручання, що треба розцінювати, як те, що в Нашого Господа відбирають владу Царя.

Найсвятіша рука Спасителя, яка створила світ, хоче нас благословити. Тож ми, в покорі свого серця, повинні прийняти благословення та цілковито віддатись в руки Божого Провидіння.

Відкрите і короноване терням Серце Ісуса палає вогнем любові, воно завершене хрестом на згадку про спасительну муку і смерть за нас.

З глибокої рани Христового Серця спливає Найсвятіша Кров, як ще один доказ любові до людства.

Погляд Ісуса звернений на нас, бідних грішників. Його всемогутність закликає до жертви, покути, молитви, посвяти.

Часто вдивляймося в цей образ Христа-Царя, а сумління нам підкаже, яке місце повинен займати Христос у нашому домі, у нашій родині, всюди, де ми перебуваємо.

Чи впізнали і чи прийняли ми Ісуса? Із Небесного Царства прийшов на грішну землю, народився серед найбільшої убогості. А я… люблю розкіш. Я так сильно прив’язаний до цього світу, до вигідного життя, до пустих думок, пристрастей і гріха. Я хочу жити для себе, багато чого спробувати у цьому житті, бо воно в мене одне.

З любові до мене, грішного, Він Себе принизив. Владика неба і землі дозволив Себе обплювати, зневажити, розіп’яти. А я … люблю, коли на мене звертають увагу, хвалять мої заслуги, захоплюються моїми успіхами. Мені комфортно тільки там, де мене цінують, де я можу реалізувати свій потенціал. Я ніколи не терплю образ, відповідаю тим самим. Ніколи не любив своїх ворогів, бо за що ж це їх треба любити?.. Міряю все і всіх такими мірками, як «Мені вигідно», «Це відповідає моїм інтересам».

Мало було того, що Ти, Христе, віддав своє здоров’я, силу і життя за мене, недостойного Твого раба, Ти ще й залишив цілого Себе на престолі кожної церкви в Пресвятій Євхаристії. Ти, Ісусе, стоїш біля дверей мого серця, а я їх не відчиняю перед Тобою. Я пропустив багато недільних і святкових Служб Божих, бо лінувався встати з ліжка, бо допізна гуляв з друзями у суботу, бо у церкві важко вистояти двогодинне Богослужіння. І для чого? Адже Бог є усюди. І всюди можна до Нього помолитися, та я й цього не робив, бо Він Всезнаючий. Йому відомо, чого я потребую… А зрештою, буду молитися на старості літ, а поки вирує життя треба бігти, бо можна щось упустити.

Ніхто не знає, скільки мені залишилося прожити на цій грішній землі і коли настане день Божого Суду. Як погляну у вічі моєму Спасителеві, якого я стільки разів проганяв зі свого серця? Сьогодні я ще маю час. Милосердний Господь не забрав мене до Себе, коли моя душа була заплямована тяжким смертельним гріхом. Зараз у мене є ще час приступити до Святої Тайни Сповіді, очиститися, перепросити і поправитися, а потім зустрітися з Тобою, Господи, у Пресвятій Євхаристії. Завтра такого шансу у мене може не бути. Від сьогодні, усвідомивши свої прогрішення, викидаю зі своєї душі усе марне і непотрібне, що робить мене рабом гріха, та запрошую до свого серця мого Царя, щоб поселився там і царював навіки.

«Світло було у світі і світ не впізнав Його… Прийшло до своїх, і свої Його не прийняли. Котрі ж прийняли Його – тим дано право Дітьми Божими стати…!» (Йо. 1, 5-11). Пізнаваймо і любімо нашого Христа-Царя, якого світ не зрозумів, бо не знав, що таке справжня Любов. Бог є Любов.

ПРЕПОДОБНА МАТИ НАША ПАРАСКЕВА

Преподобна мати наша Параскева

Закон любові сам собою є таким, що спонукає відновлювати в пам’яті дорогих нашому серцю осіб, щоби ми мали перед очима їхній образ та неначе чули їхні слова. Спогади про Божих угодників є тим паче відрадними, приємними та корисними для нашого серця. Як в літній день під благодатними променями сонця все росте і розвивається, так і оповідь про життя Божих слуг звеселяє та живить душу, додає снаги і доводить до кращого (єписком Євтимій).

По цілій Тракії і Далматії славиться ім’я святої Параскеви, яка жила в ХІ сторіччі.

Параскева і її брат Євтимій були дітьми слов’янської, сербської землі. Їхні родичі жили в містечку Єпиватос, (Пиват, турецький Баядос) на березі моря між Салимврією і Царгородом. Брат і сестра з дитячих літ проявляли велику побожність. Євтимій вступив до монастиря, а з часом його призначили єпископом Мадіята і він помер там у великій святості. Параскева вела в домі родичів усамітнене життя, була цілковито віддана молитві та посту. Коли родичі померли, вона роздала все майно бідним, а сама пішла до Царгорода, де поклонилася мощам Святих і Мучеників, що там зберігались, а потім залишилась при церкві Покрови Пречистої Богородиці на Іраклійському березі і, як затворниця, прожила там п’ять років. Після п’яти років пішла вона до Єрусалиму, вшанувала св. мощі, а опісля відійшла в Йорданську пустелю, де серед боротьби з дияволом, який і найбільшого святого спокушає, в молитвах та постах дожила до глибокої старості.

Та не в пустелі вона повинна була закінчити своє святе життя. Бог в об’явленні наказав їй повернутися на свою Батьківщину, бо година смерті була вже близько. Слухняна Божому наказу, вона пішла до свого рідного міста Єпиватос, і тут, ніким не знана, прожила при церкві Свв. Апостолів два роки і померла. Ніхто і не здогадувався, що та подорожниця – це уродженка їхнього міста. Померлу поховали як бідну жінку і могилу її забули.

Роки спливали як вода. Сталось так, що море викинуло на берег якогось утопленика, а що його ніхто не спішив хоронити, то тіло стало страшно смердюче. Жив там один монах, який попросив людей поховати утопленого. Коли ж копали могилу, то натрапили на цілком свіже і не зіпсуте тіло якоїсь жінки та, не звертаючи на це уваги, поклали це тіло в тому самому гробі разом з тілом утопленого. Але тієї самої ночі кілька осіб бачили уві сні дивне видіння, а саме – діву, яка сяяла неземним блиском, оточену небесними воїнами, один з яких сказав: «Чому злегковажили ви тіло св. Параскеви, уродженки цього міста? Поспішіть витягнути його зі смердючої могили і пошануйте його, бо Господь хоче возвеличити її на землі».

Видіння те мав також один з чоловіків, який копав могилу. Весь народ з духовенством дістали з землі тіло святої і урочисто поклали в церкві Свв. Апостолів, а Господь прославив мощі багатьма чудесами. Коли Царгород з околицями перейшов на короткий час в руки хрестоносців, то цар Болгарії Йоан Ясен подбав про те, щоб мощі св. Параскеви перенесли з Єпіватоса до престольного міста Болгарії, Терново, де їх урочисто прийняли і поклали в спеціально збудованій для цього церкві (1238 р.).

Коли Терново захопив турецький султан Баязед і пограбував всі церкви, мощі св. Параскеви перенесли в Валахію, а в 1396 р. – в Бєлград, де були аж до захоплення цього міста турками. У 1521 р. їх викупили і перенесли до Царгорода, а від 1641 р. спочивають вони в Яссах (Румунія), куди переніс їх тодішній молдавський князь Василь Лупуль і зложив в соборному храмі Трьох Святителів.

Наука. За молитвами св. Параскеви, розважмо сьогодні про щоденні легкі гріхи. Робить їх той, хто переступає Божий Закон в маловажній справі, або навіть у важливій, але не цілком свідомо і добровільно. Гріх щоденний не позбавляє нас Божої ласки, але він є зневагою Бога, насмішкою з його доброти. Якщо кажемо, що через тяжкий гріх прибиваємо Ісуса до хреста, то можна сміливо сказати, що через щоденний гріх плюємо в Його лице і поїмо Його оцтом та жовчю. І тому «зневаги, завданої Богу, навіть найменшої, легковажити не можна» (св. Єрон.) «Хто Богу служить, як люблячий син, а не як раб, той не зневажить Бога і найменшою річчю» (св. Іос.). Хто легковажить собі ті малі гріхи, той є на найгіршій дорозі, бо «якщо не журимося малими гріхами, то самі не будемо знати, коли дійдемо до великих» (св. Григ. Вел.) «Утікаймо перед малими гріхами, бо з них робляться великі» (св. Йоан Злат.). Від найменших гріхів починають, а великими закінчують. Вони збільшують навичку до злого, ослаблюють боязнь кари і нашу опірність спокусам. Вода, хоч каплями падає, таки розмочує камінь. Малі гріхи самі собою ростуть часто до великого гріха. «Численні малі суми дають одну велику, так само часто численні малі гріхи змінюються в тяжкий» (св. Ізид.).

І. Я. Луцик. Ілюстроване життя святих. – Львів, 1907.

Вервиці до Матері Божої

Вервиця

Вервиця до Полум’я Любови Непорочного Серця Пречистої Діви Марії
Початок:
Во ім'я Отца і Сина і Святого Духа. Амінь (5 разів).
На великих зернятках:
Повне болю Непорочне Серце Марії, молися за нами, що ми до Тебе прибігаємо, і за тих, що до Тебе не прибігають і за ворогів Святої Католицької Церкви.
На малих зернятках:
Мати, рятуй нас через Полум'я Любови Твого Непорочного Серця.
В кінці:
Слава Отцу і Сину і Святому Духу, і нині і присно і во віки віков. Амінь.
Співана вервиця до Матері Божої Фатімської
На великих зернятках:

Аве, аве, аве, Маріє!
Витай, витай, наша надіє!
Пробач, пробач, пробач, Маріє,
Пробач, пробач, пробач нам, Маріє!

На малих зернятках:
1. О Мати ласкава, молися за нас (10).
2. О Діво Маріє, нам всім помагай (10).
3. Царице святая, спасай нас, спасай (10).
4. Ми дякуєм щиро за ласки Твої (10).
5. Твої ми є діти і любим Тебе (10).
З рази з піднесеними руками:

Царице світу, Заступнице людського роду, Єдине Прибіжище і Надіє наша, будь милосердна для нас, грішних, і для цілого світу.

Амінь.

Под Твою милость прибігаєм, Богородице Діво, молитв наших не презри во скорбіх, но от бід ізбави нас, єдина чистая і благословенная.

Вервиця до Марії, Матері Милосердя
На великих зернятках:
О Маріє, Мати ласки і Мати Милосердя, хорони нас від гріхів і прийди в годині смерти.
На малих зернятках:
О Маріє, Мати Милосердя, випроси нам милосердя у Своєго Сина.
Вервиця до семи мечів болю Матері Божої
На великих зернятках:

Слава Отцу і Сину і Святому Духу, і нині і присно і во віки віков. Амінь.

Отче наш, Іже єси на небесіх, да святиться ім’я Твоє, да прийдет царствіє Твоє, да будет воля Твоя, яко на небеси і на земли. Хліб наш насущний даждь нам днесь і остави нам долги наша, якоже і ми оставляєм должником нашим; і не введи нас во іскушеніє, но ізбави нас от лукаваго. Амінь.

На малих зернятках:
Богородице Діво‚ радуйся обрадованная Маріє, Господь с Тобою, благословенна Ти в женах і благословен Плод чрева Твоєго, яко родила єси Христа Спаса Ізбавителя душам нашим (7).
На кожному великому зернятку перед молитвою «Отче наш» співаємо пісню і відмовляємо молитву.
Перший меч болю: Пророцтво Симеона

Старець Симеон Марію благословляє,
Та й такі слова пророчі Їй промовляє:
«Твоє Серце меч прошиє,
Як погасне, потемніє Предвічне Сонце».
Ти ж, печальна і страждальна,
Божая Мати,
Не даєш Своєму Серцю в тугу впадати.
Ти до неба споглядаєш,
І в покорі промовляєш: «Будь воля Твоя!»

Молитва

Співчуваю з Тобою, Многостраждальна Діво Маріє, з причини смутку, якого зазнало Твоє чуйне Серце через пророкування святого старця Симеона. О Мати Найсвятіша, через Твоє зранене Серце випроси мені чесноту покори і дар святої Божої боязні.

О Маріє, Тебе прошу, хай Ісуса Рани ношу в своїм серці і душі.

Амінь.

Другий меч болю: Втеча до Єгипту

Що лиш, Мамо, далась ім’я
Божому Сину,
Як задумав Ірод вбити Божу Дитину.
Щоби ж цар не вбив Дитяти,
Каже Бог Тобі втікати
Аж у Єгипет.
Ти ж, печальна і страждальна, Божая Мати,
Не даєш Своєму Серцю в тугу впадати,
Ти до неба споглядаєш
І в покорі промовляєш: «Будь воля Твоя!»

Молитва

Співчуваю з Тобою, Многостраждальна Діво Маріє, з причини тривоги, яка проймала Твоє Непорочне Серце під час втечі з Ісусом до Єгипту. О Мати Найсвятіша, через Твоє пробите Серце випроси мені чесноту співчуття до потребуючих і дар побожности.

О Маріє, Тебе прошу, хай Ісуса Рани ношу в своїм серці і душі.

Амінь.

Третій меч болю: Загублення Ісуса в Єрусалимській святині

Затривожилося знову Серце Марії,
Як скінчилися празничні всі днії святії.
Десь поділася Дитина: (2)
Загубила Мати Сина
Найдорожчого!
Ти ж, печальна і страждальна, Божая Мати,
Не даєш Своєму Серцю в тугу впадати,
Лиш на Бога уповаєш, (2)
Та три дні Сина шукаєш,
Аж в церкві знайшла!

Молитва

Співчуваю з Тобою, Многостраждальна Діво Маріє, з причини туги, яку відчувало Твоє болісне Серце при загубленні Ісуса. О Мати Найсвятіша, через Твоє засмучене Серце випроси мені чесноту чистоти і дар знання.

О Маріє, Тебе прошу, хай Ісуса Рани ношу в своїм серці і душі.

Амінь.

Четвертий меч болю: Зустріч на Хресній Дорозі

Засудили на смерть Сина живого Бога,
І зачалася Христова Хресна Дорога.
Тут Він тричі упадає, (2)
Тут і Матінку стрічає
Многостраждальну.
Ти ж, печальна і страждальна, Божая Мати,
Не даєш Своєму Серцю в тугу впадати,
Ти до неба споглядаєш, (2)
І в покорі промовляєш: «Будь воля Твоя!»

Молитва

Співчуваю з Тобою, Многостраждальна Діво Маріє, з причини болю, який зазнало Твоє Материнське Серце при зустрічі Ісуса на Хресній Дорозі. О Мати Найсвятіша, через Твоє терпляче Серце випроси мені чесноту терпеливости і дар мужности.

О Маріє, Тебе прошу, хай Ісуса Рани ношу в своїм серці і душі.

Амінь.

П’ятий меч болю: Смерть Ісуса

Не Хресті розп’яли люди Божого Сина,
Бо прийшла Святої Жертви
Страшна година.
І тоді перед Собою (2)
Син побачив Матір Свою
Сострадаючу!
Ти ж, печальна і страждальна, Божая Мати,
Не даєш Своєму Серцю в тугу впадати,
Ти до неба споглядаєш, (2)
І в покорі промовляєш:
«Будь воля Твоя!»

Молитва

Співчуваю з Тобою, Многостраждальна Діво Маріє, з причини мучеництва, яке мужньо перенесло Твоє Непорочне Серце під час конання Ісуса на Хресті. О Мати Пречиста, через Твоє страждаюче Серце випроси мені чесноту поміркованости і дар ради.

О Маріє, Тебе прошу, хай Ісуса Рани ношу в своїм серці і душі.

Амінь.

Шостий меч болю: Ісус знятий з Хреста

Серце і душа Марії біль відчуває,
Як Вона в своїх обіймах
Сина тримає.
Мертве Тіло Свого Сина (2)
Слізьми Своїми зросила
Найсвятішими.
Ти ж, печальна і страждальна, Божая Мати,
Не даєш Своєму Серцю в тугу впадати,
Ти до неба споглядаєш, (2)
І в покорі промовляєш: «Будь воля Твоя!»

Молитва

Співчуваю з Тобою, Многостраждальна Діво Маріє, через рану, якої завдали Тобі удар списа, коли пробивав Серце Ісуса, водночас зранюючи і Твоє Серце, коли Ти тримала на руках вже мертве Тіло Свого Сина. Предобра Мати, через той біль випроси мені чесноту любови до ближнього і дар розуму.

О Маріє, Тебе прошу, хай Ісуса Рани ношу в своїм серці і душі.

Амінь.

Сьомий меч болю: Похорон Ісуса

Завершилася Голгофта Божої Мати,
Яка мусіла Ісуса
В гробі лишати.
Хоч біль душу розриває, (2)
Її Серце промовляє:
«Будь воля Твоя!»
Ти ж, печальна і страждальна, Божая Мати,
Не даєш Своєму Серцю в тугу впадати,
Ти до неба споглядаєш, (2)
І в покорі промовляєш,
Як Божа раба.

Молитва

Співчуваю з Тобою, Многостраждальна Діво Маріє, з причини терпіння, якого зазнало Твоє любляче Серце при покладенні Ісуса до гробу. О Мати наймиліша, через Твоє пробите і зболене Серце випроси мені чесноту ревности і дар мудрости.

О Маріє, Тебе прошу, хай Ісуса Рани ношу в своїм серці і душі.

Амінь.

Молитви на закінчення Вервиці
1. Отче Небесний, жертвую Тобі через Непорочні руки Марії Дорогоцінну Кров Твого Улюбленого Сина за всі душі в Чистилищі, щоб вони якомога швидше могли увійти у вічне Царство, щоб Тебе там з усіма Ангелами і Святими любили і прославляли во віки віков. Амінь.
2. Отче Небесний, через Найдорожчу Кров Ісуса спаси душі наших дорогих померлих, а Твої Святі Ангели хай приведуть їх до Свого Творця. Ти ж, найкраща Мати, Маріє, Потішителько терплячих душ у Чистилищі, вилий на них чашу Крові Твого Сина, щоб їхні терпіння і невгасима туга за Богом чимскоріше завершилися!Амінь.

СВЯТИЙ АПОСТОЛ І ЄВАНГЕЛИСТ ЙОАН БОГОСЛОВ

Святий апостол і євангелист Йоан Богослов

Св. апостол і євангелист Йоан був сином Заведея і Саломи і братом св. апостола Якова. Вони обидва, як і їхній батько, були невченими рибалками, і обидва, коли Христос, бачачи їх у човні, покликав, «зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним» (Мт. 4, 22). Св. Йоан був тоді молодий літами та з дитинства вірно служив Богові в добровільному дівицтві, і, як кажуть свв. Єронім і Августин, за чесноту св. чистоти став гідним незвичайних ласк Христа Спасителя.

А коли кілька місяців потому Христос вибрав з-поміж Своїх учнів 12 апостолів, то між ними були брати Йоан і Яків, «й дав їм ім’я Воанергес, у перекладі – Сини грому» (Мр. 3, 17.) Синами грому назвав їх Ісус на знак того, що як грім є чути далеко, настільки гучною була їхня проповідь слова Божого серед народів. Був св. Йоан одним з трьох вибраних учнів, яких Ісус брав усюди зі собою. І так Петро, Яків і Йоан були при оздоровленні тещі св. Петра, при воскресінні дочки Яіра, при всеславному Преображенні Христа, а потім і при останній перед страстями молитві в Гетсиманії. Петра та Йоана послав Господь, щоби приготували останню вечерю. А під час вечері той св. Йоан був найближче до Христа Спасителя і «схилився йому на груди» (Йо. 21, 20). А св. Йоан Золотоустий каже: «на грудях Христа Йоан почерпнув таку мудрість, якої ніхто зі смертних не мав». Кілька разів названий є св. Йоан в Євангелії «возлюбленим» учнем Ісуса, що св. Григорій Нісс. пояснює так: «Ісус любив його, бо Йоан через свою велику чистоту став гідний тої вищої і більшої любові». На запитання св. Йоана, хто із апостолів передасть Спасителя мучителям, Христос сказав, що є ним той, якому подасть омочений хліб, «і вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. І ввійшов тоді за куснем у нього сатана» (Йо. 13, 26-27).

Коли воїни в Гетсиманії зв’язали руки Ісуса, а всі апостоли розбіглися, коли навіть Петро зрікся Його в притворі архієрейської палати, тоді Йоан один витривав при Ньому; він стояв під хрестом і там Спаситель повірив йому найбільший скарб, Пречисту Діву: «Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Йо. 19, 26-27). «Христос на хресті залишив заповіт, – каже св. Амврозій, – і заповіт цей неначе підписав св. Йоан, гідний свідок такого діла».

А коли «першого дня тижня» св. невіста Марія Магдалина «прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!» (Йо. 20, 2), тоді побігли вони обидва до гробу, але св. Йоан «біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим» (Йо. 20, 4). То любов до Спасителя приспішила його кроки, він прийшов до гробу «і побачив, і увірував» (Йо. 20, 8). А коли серед ловлі риби біля Тиверіадського озера Христос явився апостолам, то св. Йоан перший впізнав його і «каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То – Господь! » (Йо. 21, 7).

Разом з іншими апостолами він був свідком Вознесіння Господнього, а по Зісланні Св. Духа почав разом з Петром голосити в Єрусалимі «Христа розп’ятого». Він був свідком, як св. Петро уздоровив кульгавого; обох їх ув’язнили, тримали протягом ночі в темниці і наступного дня на суді заборонили їм фарисеї проповідувати Христа Спасителя, але обидва св. апостоли запитали їх: «Чи воно справедливо перед Богом вас більше слухати, ніж Бога?» (Ді. 4, 19). Разом двоє вони пішли до Самарії, щоби покласти руки на тих, яких навернув до віри й охрестив диякон Филип. А після Собору апостолів св. Йоан навчав у Малій Азії, в місті Ефезі, утвердив християнські громади і церкви Пергамську, Смирнійську, Тіатирську, Сардійську, Філядельфійську і Лаодикійську. Тут, в Ефезі пробув він до 95 р., в якому лютий цісар Домитіан почав переслідування християн. Тоді св. Йоана було перевезено з Ефеза до Рима, тут його бичували, а опісля вкинули в котел з кип’ячою олією. Однак за волею Божою та олія не спалила його, а цісар не смів передати його на дальші муки, а засудив його на вигнання на острів Патмос, біля берегів Малої Азії, серед Егейського моря.

На тому острові св. Йоан написав книгу своїх Об’явлень, так званий «Апокаліпсис» (об’явлення), який, за словами св. Єроніма, містить у собі стільки таємниць, як і слів. Сам св. Йоан каже, що однієї неділі відчув велике захоплення, і Господь наказав йому описати все, що побачить, і переслати сімом церквам, які є в Азії. У перших трьох главах Апокаліпсису містяться ради й упімнення для тих церков і їх єпископів. У наступних 17 главах є об’явлення, що стосуються майбутньої долі Св. Церкви, переслідувань, на які вона буде наражатися і серед яких вона після зруйнування Римської держави буде поширюватися і укріплятися. Двадцята глава описує боротьбу, яку вестиме Церква з антихристом і його прибічниками, ця боротьба відбудеться наприкінці світу і закінчиться перемогою Церкви. А в останніх двох главах описано блиск і красу Царства Христового і тих, що царство це успадкують. Вони за добрі діла одержать вічне небо, у той час, коли грішних чекатиме вічне пекло.

У 96 р. на місце убитого Домитіана прийшов добрий цісар Нерва і дав свободу всім засудженим за св. віру. Тоді св. Йоан повернувся з Патмоса до Малої Азії, де управляв Церквою. Життя його було дуже строгим; він не їв м’яса, не пив вина, а одяг його був дуже бідним. А вже й тоді почали повставати єретики, що заперечували Божество Христа Спасителя. Тому св. Йоан близько 102 р., підготовлений довгою молитвою і постом, написав Св. Євангеліє, в якому найбільше уваги приділяє Божеству Христа Спасителя (всі інші Євангелія більше наголошують на людській природі Ісуса Христа) і яке починається так: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог». Св. Августин каже, що св. Йоана сміло можна порівняти з орлом, бо він наче орел на сонце звернув око своє на вічне сонце Божества. Також написав св. Йоан три листи, що входять до Св. Письма Нового Завіту.

Не можна його інакше назвати, як апостолом любові. Бо не лише сам обнімав всіх найбільшою любов’ю, але всім і на кожному кроці проповідував любов. Наводимо кілька уривків з його послань: «Хто ж любить брата свого, той у світлі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. Хто ж ненавидить брата свого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі» (1 Йо. 2, 10-11); «Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними. І тому світ нас не знає, бо він його не спізнав. Любі! Ми тепер – діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є» (3, 1-2); «Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті перебуває» (3, 14); «Кожен, хто ненавидить брата свого, – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б» (3, 15); «Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою» (3, 18); «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов» (4, 7-8). «Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити» (4, 11). «Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого» (4, 20-21).

І чи не можна назвати св. Йоана апостолом любові? Передання оповідає про нього таке. В одному місті біля Ефезу пізнав св. Йоан гарного молодика і віддав його під опіку місцевого єпископа, щоби той вів його до Бога і чесноти. Трохи згодом, повертаючись з апостольської подорожі, вступив св. Йоан до того міста і запитав єпископа, де є хлопець. Єпископ зі сльозами відповів, що молодець пішов на злу дорогу і нині він є керівником чи то ватажком розбійників, що розгулюють у місцевих лісах. Св. Йоан, незважаючи на небезпеку, яка йому загрожувала, пішов у ліс, де його зловили розбійники та привели до свого ватажка. А той, коли побачив Йоана, почав утікати.

«Сину мій, – сказав уголос св. апостол, – чому втікаєш від мене, свого батька? Я ж старий і без зброї. Стій, сину, і не бійся. Є ще надія. Я буду перед Христом відповідати за тебе. Якщо є потреба, я готовий померти за тебе, як Христос помер за нас, за твою душу я віддам свою. Стій і вір, що Христос послав мене!»

А коли хлопець залився сльозами, то св. Йоан обняв його, потішив, вивів із лісу, вивів із гріха і спас його душу. А була це любов не словом, а ділом. В останні роки свого життя, коли йому було чи не сто літ, і він через старість не міг говорити довгих проповідей, то повторював своїм учням слова: «Діти мої, любіть брат брата!»

А коли вони запитували його, для чого їм це вічно повторює, то св. Йоан відповів їм так: «Це заповідь Господа, а якщо б крім неї не було іншої, то й цієї було би досить для спасіння світу!»

Про смерть св. Йоана знаємо те, що настала вона, коли йому минуло 100 років. Відчуваючи близький кінець життя, св. Йоан просив приготувати йому гріб і, попрощавшись з учнями, мирно закінчив життя близько 72 р. після Вознесіння Господа. Коли після його смерті християни відкрили могилу, то не знайшли тіла, а з могили піднімався легенький порошок, який вірні збирали і зцілювали ним хворих. Окрім інших церковних письменників, про це згадує також св. Єронім. Пам'ять того відкриття гробу Св. Церква обходить 21 травня.

НАУКА: св. Йоана Богослова (Богословом називає його Св. Церква тому, що у своєму Євангелії звеличує Слово Боже, Христа-Богочоловіка) називаємо також наперсником, бо спочивав на грудях Ісуса, який любив його більше за всіх за його чистоту. Щасливий той, хто в цій чесноті витриває. Св. Йоан у своєму об’явленні бачив перед престолом Божим 144000 тих, які співали пісню, що її ніхто інший співати не міг. То були душі тих, хто витривав у дівицтві. Св. Апостол Павло пише так: «Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці» (1 Кор. 7, 32- 33).

МОЛИТВА: Величаєм тя, святий Апостоле Христов і Євангелисте Йоане Богослове, і чтем болізни і труди твоя, іміже трудился єси в благовістії Христові.

Луцик І. Я. - Ілюстроване життя святих. – Львів, 1907. – 788 с.

Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 

21 листопада

Св. Архістратига Михаїла - Відпуст в Мужиловичах

25 листопада

Св. Свящмч. Йосафата - Відпуст в Семінарії НСМБФ

8 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

15 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

29 грудня 

Свята Літургія для родин

___________