Анна-Марія - досконала матір

Додано: 20 червня 2013 року Божого.

Автор: з книги про Анну-Марію Таїджі

Благословенна Анна-Марія Таїджі

Досконала матір! І про це розповів нам чоловік Анни - Домінік. "Під час вагітності моя дружина переставала практикувати покаянні молитви, більше їла, не дотримувалася посту і не виконувала важкої роботи. Більше дбала про себе, своє здоров'я, робила так, як цього вимагав її благословенний стан".

Народила семеро дітей - чотирьох хлопців три дівчинки: Каміло, Алесандро, Луїджі, Петро, Маргарита, Софія і Марія. Всі були охрещені в день свого народження або відразу наступного дня.

Софія розповідала: "Мати годувала своїм молоком усіх дітей. В шість-сім років всі ми прийняли Святу Тайну Миропомазання. Потім вивчали катехизм і в дванадцять років приймали Святе Причастя. Про подальше вивчення Закону Божого дбала сама мама. Вранці діти вставали, одягалися і всі спільно молилися. Після вечері всі ми на колінах молилися на вервиці, потім читали уривки із Життя святих. Інколи ми співали релігійні пісні, а після благословення батьків відпочивали. Дівчата спали в окремій кімнаті, а хлопці - в іншій. Кожна постіль була відокремлена одна від другої завісою. В неділю або церковні свята вся родина разом ходила на Службу Божу. Після обіду дівчата йшли разом із мамою в лікарню, щоби таким чином вправлятися в любові до ближнього. Мати не дозволяла, щоб ми йшли кудись самі. Ми ходили з мамою, бабусею, або, принаймні, по двоє. Наша мама постійно слідкувала, щоб ми увесь час були в роботі. Навіть Марія, улюблениця батька, не мала ні хвильки вільного часу, завжди змушена була щось робити: або за скромну платню, або із любові до ближнього. Мати говорила, що лінощі - це джерело будь-якого зла. Всіх нас вона дуже любила, нікому не надавала переваги. Якщо ж ми провинилися, то з належною мірою вміла використати і палицю, та найчастіше наказувала нас в інший спосіб. Наприклад, могла не давати їсти, а часом винуватець одержував лише шматок сухого хліба. Ми її дуже любили і тому намагалися жити так, щоб завжди підкреслювати це".

Із усіх дітей виросли хороші християни, прості, чесні робітники. Не були вони, щоправда, святі, бо святість не можна успадкувати як обличчя чи колір волосся, але до смерті залишились чесними людьми.

Каміло став перукарем, Алесандро - учнем капелюшного ремесла. Правда, дуже любив азартні ігри. Що заробив протягом тижня, то в неділю все програв, навіть мав борги. Бабуся, тобто матір Анни-Марії, його дуже любила, і він став її улюбленцем, тому часто вона оплачувала його борги. Анна-Марія її попереджала, що за такий поступок буде покутувати в чистилищі. Нарешті вона домоглася того, щоби бабуся відмовилася платити за нього. Мати просила майстра, щоб він інформував її про прогули Алесандра. Так поступово вона вилікувала хлопця від згаданої залежності. Алесандро став майстром, одружився і у віці п'ятидесяти років помер від туберкульозу.

Каміло вчився у найкращого перукаря в місті - пана Мілані. Анна порадила йому, щоб він сам відкрив малу перукарню, сама допомогла своїми важко заробленими грішми. Каміло в серці виношував плани на майбутнє, як в їхню родину постукала біда. Йому щойно виповнилося двадцять років, коли Рим зайняли французи. Наполеон вивіз із міста Папу Пія VІ і навербував багатьох юнаків в армію, щоби потім їх вислати на російський фронт. У всіх кварталах міста методом жеребкування відбирали чоловіків: власники парних номерів залишались вдома непарних - повинні були йти до війська і на війну.

Одна жінка на ім'я Чесса, яка теж жила в палаці Чігі, де працював її чоловік, не розгубилася, коли жереб випав на її сина: вона домовилася з капітаном який потім ці жеребки замінив, і непарний номер випав Каміло. Чесса своїм вчинком була дуже задоволена, а Домінік, навпаки, погрожував їм скандалом. Анна-Марія поспішила в казарми, щоб попрощатися із сином і дати йому декілька порад. Транспорт із солдатами вже виїхав, і мати свого сина не побачила.

Повернувшись додому, вона довго молилася в зачиненій кімнатці. Господь її заспокоїв. Після молитви вона вже знала, що її син не буде воювати і щасливо повернеться додому. І все відбулося саме так.

Полковник потребував перукаря, ним і став Каміло. Після поразки Наполеона в Росії Каміло щасливо повернувся додому. Анна знайшла для нього місце у монс. Мастаті, стрийка майбутнього Папи Пія IX. Прийшли нові турботи. Каміло заробляв щомісяця 12 доларів, досить незначну суму як на той час. Закохався у добру, але бідну дівчину - Атонію Пурі. Все придане, яке одержала дівчина, оцінювалось у тридцять доларів (це була ціна одного плаття). Анна просила, щоб вони передумали і ще не одружувалися, адже обоє були дуже бідні. Та через чотири місяці було весілля, після якого молодята оселились у Анни. Під час процесу канонізації Антонія дала блискучі свідчення про свою свекруху. Домінік доповнив, що до святості Анни-Марії значною мірою спричинилася якраз невістка. У неї був сильний характер, а тому хотіла всіма командувати, навіть на кухні, яка їй не належала, але в домі Таїджі її прийняли із любові до ближнього.

Син Алесандро завдав матері також чимало клопоту, але вже іншого характеру. "Справді, із-за однієї дрібнички він потрапив у в'язницю - згадував Домінік. - Моя дружина засумувала, але була спокійна та мовчазна". Легковажний Алесандро під час французької окупації, не зважаючи на комендантську годину, вийшов вночі на вулицю - і поліція його затримала. Наступного дня його звільнили. Алесандро покохав дуже бідну дівчину. Слугиня Божа знову засумувала, бо хотіла, щоб він знайшов собі дівчину матеріально забезпечену, та син наполіг на своєму. Після весілля сім'я Таїджі залишила їм тісну квартирку, а сама перейшла жити в центр міста Корсо. Алесандро заробляв дуже мало, за зароблені гроші ледве можна було вижити. Мати посилала, що могла, із залишків стола князя. Наполягала, щоб і невістка працювала, бо в придане принесла синові лише свою бідність. А та вела себе при цьому як княжна!

Анна ніжно заохочувала обидвох невісток до заощадження і працьовитості. В неділю та церковні свята посилала їм на свої заощаджені гроші харчі, щоб вони збагатили свій святковий стіл. Це була дорогоцінна перлина між свекрухами. Але Каміло вмирає на хворобу легенів. Анну, саму хвору, привозять до сина. Невістка просила її, щоб вона зробила чудо, знаючи як багато людей були оздоровлені за її посередництвом. Щодня вона бачила, як Анна випрошувала у Господа Бога ласки для інших людей... Анна-Марія обняла невістку зі словами: "Його місце вже підготовлене у небі... І я скоро мушу іти..., ми незабаром зустрінемось у небі".

Доньку Софію мати послала в школу учительок-сестер, а пізніше - в школу святого Діонізія. Софія була здібною, виявляла особливий дар до музики і співу. Мати не дала їй можливості займатися співом, бо боялася, що вона працюватиме десь у театрі. Мати хотіла, щоб дочка стала жінкою, яка любить працю і вміє добре вести домашнє господарство. Після закінчення школи Софія працювала на панчішній фабриці, власницею якої була практикуюча християнка. Мати дуже раділа успіхам дочки.

Незабаром Софія вийшла заміж за Павла Мікалі, вихідця з бідної дворянської родини. Проте зять ніяк не міг знайти роботу. Марія-Луїза, екс-королева Етрурії, обіцяла Анні, що дасть йому роботу, але своєї обіцянки не виконала, бо в скорому часі померла. Анна була змушена і далі дбати про родину. У Софії і Павла народилось шестеро дітей. Це була досконала сім'я. Павло нарешті знайшов не одну, а дві роботи. Він став почесним шляхтичем кардинала Барберіні і двірним майстром графа Чігі, але в 1835 році раптово помер.

Софія з шістьма дітьми знайшла притулок у Анни-Марії, яка прийняла її з широкими обіймами. Софія плакала, бо знала, що з такою гурмою дітей
буде для матері великим тягарем. Анна її втішала: "Чому ти переживаєш доню моя? Господь Бог подбає про все. Хліба буде достатньо і у нас, і у твоїх дітей". І так було. Анна планувала, що молода вдова знову вийде заміж, був і претендент на її руку і серце, але Софія вдруге не хотіла виходити заміж.

Коли мати хворіла, Софія постійно доглядала за нею, вони добре розуміли одна одну. Софія померла через 30 років після смерті матері, тобто в 1867 році.

Її покази під час канонізації були дуже цінними. Софія доклала чимало зусиль для того, щоб її матір проголосили благословенною. Вона спочиває вічним сном біля своєї матері в церкві святого Христогона.

Дочка Марія, або як її звали Маручія, починала своє життя менше успішно, ніж Софія. З її показів знаємо, що мати зробила все, щоб дочка одержала добре виховання: навчила її катехизму, вранці та ввечері відмовляла вервицю, частими були і спільні духовні читання. Анна особисто водила молодшу сестру в школу, деколи її підміняв Луїджі Антоніні. Це був добрий чоловік, який кульгав на одну ногу. Луїджі Антоніні був малим апостолом сім'ї. Завдяки посередництву Анни він чудом видужав. Антоніні був вірним приятелем Анни, брав на себе всі доручені завдання: супроводжував дітей, в часі хвороби Анни робив покупки хворіла та не раз замість неї відвідував бідних людей, розносив милостиню.

Але повернімося до дочки Марії. Вона народилася останньою в родині. Домінік її дуже розпестив. Вона була дотепною, кокетливою, відносно лінивою і пихатою, і все ж батько її найбільше любив. Якщо хтось до неї приставав, то Домінік заступався досить бурхливо, вибухав, влаштовував сцени в родині... А молода пустунка батьковою любов'ю зловживала.

Анна-Марія час від часу висловлювала якесь зауваження, була до неї терпеливою і всіляко намагалась спрямувати її на добрий шлях. Очікуваний результат не забарився - з Марії виросла прегарна дівчина, працьовита і порядна. Слугиня Божа зуміла пристосувати свою поведінку до кожної дитини зокрема: формувала їхні характери, розвивала добрі якості, терпеливо намагалась усувати хиби. Справді, такий приклад треба наслідувати всім матерям. Марія не вийшла заміж, залишилась тіткою для всіх онуків Анни. На перший погляд, здавалася буркотливою, як її батько, але у неї було золоте серце. Пережила матір на сорок вісім років. 1885 року померла як членкиня добродійних Сестер Святого Вінцента із Паули.

Виховання дітей забирало у Анни-Марії багато сил. Завжди до столу сідало їсти дванадцять осіб, а прогодувати всіх за 6 доларів, які заробляв Домінік, було неабияким мистецтвом.

Відгадку цієї таємниці ми знайдемо у свідченнях Домініка: "Найчастіше я заставав свою Анну ще о третій-четвертій годині ранку біля роботи". Його маленька зарплата взагалі не давала змоги вирішувати щоденні проблеми родини, при цьому треба пам'ятати: Анна довший час була вагітною жінкою, кормила дітей грудьми і була їхньою першою вихователькою.

Домінік полишив на Анну-Марію не тільки всі домашні справи, але і виховання дітей. Результати показали, що чим менше він втручався у ці справи, тим кращі були наслідки, бо сам знав лише два способи виховання - палицю або пряник.

Свідчення Домініка домальовують портрет Анни-Марії: "Вона постійно дякувала Богові, що народилася в католицькій сім'ї та вірі, і до того скеровувала наших дітей. Коли до нас приходив священик, вона вставала, цілувала йому руку, після неї це робили і діти. Дівчата щотижня приймали Святе Причастя, хлопці - тричі на місяць... До дітей Анна була ніжною, милою, до школи їх віддала лише тоді, коли переконалася, що там панує добра атмосфера. Весь час вона цікавилася їхніми справами в школі та навчанні... Ніколи ніде не посилала дівчаток самих, якшо не мали змоги йти з ними, то просила Луїджі Антоніні супроводжувати їх".

Чи це не перебільшена турбота? Ні, бо мати усвідомлювала небезпеку, яка чатує на дітей на кожному кроці. Домінік схвалював дії Анни. Під час знайомства Софії з Мікалі вона дозволила зустрічатися молодим двічі на місяць у них вдома у її присутності. Весільна гостина була відносно скромною, бо швидше нагадувала недільний обід. Домінік розповідав, як вона щовечора обходила постелі своїх дітей, ласкаво нагадуючи їм що повинні робити і як слухати батька, цілувала кожного і клала хресне знамення на чоло; це було знаком закінчення дня і того, що треба спати, натомість сама йшла далі працювати. "Збережу твоїх дітей, бо вони з твоєї крові, - сказав їй одного дня Господь. - Крім того, ви бідні, а бідні є Моїми приятелями. Так, збережу їх, хоч у них чимало вад".


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

  

12-13 вересня

Святкування в Рокитному з нагоди п'ятого об'явлення Матері Божої Фатімської

15 вересня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

21 серпня

Різдво Пресвятої Богородиці - Відпуст в с. Верещиця

21 серпня

Різдво Пресвятої Богородиці - Відпуст в с. Молошковичі

21 серпня

Різдво Пресвятої Богородиці - Богослужіння на честь Дитятка-Марії

22 вересня 

Свята Літургія для родин

27 вересня

Воздвиження Чесного Хреста - 19-та річниця заснування Священичого Братсва Святого Йосафата

29 вересня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________