Любов-екстази

Додано: 05 липня 2013 року Божого.

Автор: з книги про Анну-Марію Таїджі

Благословенна Анна-Марія Таїджі

Її любов була ніби вогонь вулкана. Вона змушена була докладати багато зусиль, щоби хоча б на мить не думати про Бога. Часто впадала в екстаз, багато разів і посеред білого дня під час щоденної роботи. Можна сказати, що в неочікувані моменти, без попередження, моментально. Почала, наприклад, мити посуд і раптом опинялась в екстазі з тарілкою в руках. Софія описувала, як мати хотіла змести павутину і раптово залишилась стояти, як статуя. Наступного дня Анна-Марія мала видіння третього неба, коли поралась біля печі. Ніби блискавка її вдарила і вона присіла. Софія просила: "Мамо, ти втомлена, залиш роботу, я її закінчу". Анна через хвильку отямилася, лише зітхнула і продовжувала працювати, іноді це траплялося біля столу, коли їла. з виделкою в руках вона застигала, і очі націлювала на небо. Домінік не міг це хроміти і усвідомити. В такі хвилини він спочатку на неї кричав, трусив її, боячись, що її вдарив параліч, швидко заварював чай. Пізніше він звик до таких сцен, але був переконаний, що це звичайні корчі, або якесь запаморочення. Коли Анна отямилась, він часто її лаяв: "Як ти можеш спати біля столу? Якщо ти хочеш спати, тоді треба тобі швидше лягати спати". Аж після її смерті він почав розуміти: "Гадаю, що моя дружина була обдарована надприродними дарами. Згадую, як увечері під час молитви на вервиці раптово стихла і не давала ніякої відповіді. Це часто траплялося і біля столу, коли з виделкою чи ложкою вона застигала нерухомо. Коли після крику отямлювалась, то лише всміхалася і продовжувала їсти чи працювати".

Правду кажучи, Домінік більше переймався смачним супом, ніж екстазом дружини. Всі навколо говорили про чуда, а Домінік нічого не зауважував. Коли він, будучи стареньким дідусем, ішов вулицею, то не міг допалити навіть люльки, бо люди зупиняли його і розпитували про події, пов'язані з його дружиною Анною-Марією. Він, звичайно, відповідав одним реченням: "Так, це була справді добра дружина". Інколи ще додавав: "Але завжди спала, коли ми хотіли її розбудити, то мусили трусити". На питання "Чи вона була лінивою?" він так реагував: "Від створення світу ніхто ніколи не бачив такої працьовитої жінки...". Іншим разом він розповів ось яку деталь: "Коли вона впадала в стан, тобто в екстаз, то дивилась на небо, а наймолодша донька завжди плакала, боячись, що мама померла. Найстарша донька все розуміла, хоч і вона не знала суті. Заспокоювала молодшу, пояснюючи, що мама молиться. А я попереджав обидвох, щоб вони були тихо, бо мама вночі взагалі не спала".

Коли Анна-Марія молилася на вервиці, то в екстаз впадала щодня. Домінік обурювався: "Це ганьба - заснути під час молитви, адже для спання є ціла ніч".

"Коли я відвідував її вранці, - згадував кардинал Педіціні, - то часто знаходив її в екстазі і змушений був терпеливо чекати, поки вона отямиться. Інколи вона впадала в екстаз під час нашої розмови. І тоді я знову чекав. Лише слухняність могла її вирвати із екстазу".

"Я часто був присутній під час її екстаз, - писав її сповідник. - Зокрема коли ми разом з кардиналом Педіціні відвідували сім головних соборів. Звичайно вона приступала до Святого Причастя в каплиці святого Хреста Базиліки святого Павла. Після Святого Причастя, як правило, Анна-Марія втрачала свідомість. Але оскільки ми змушені були продовжувати свою місію, то вона в ім'я слухняності опритомніла відразу і продовжувала відвідини з нами разом".

Екстази та надприродні видіння супроводжували цю благословенну жінку все життя. Вони відбувалися дуже часто: інколи Анна навіть була змушена мило звернутись до Господа: "Господи мій, залиши мене, я мушу спокійно працювати. Бачиш, скільки у мене роботи, я - мати великої родини".

Через певний час Анна вже сама відчувала, що після прийняття Святого Причастя настає стан надприродного екстазу, тому вона скорочувала молитви і поспішала додому. Екстази, однак, відбувалися в церкві або по дорозі додому. Тоді вона мусила мати з собою супровідника. Досить було їй поглянути на хрест або на ікону Діви Марії, або просто на квітку, як вона була змушена зупинитись посеред багатолюдної вулиці. Люди в таких випадках були нетерпеливі, що не в змозі продовжувати свій шлях. Після закінчення екстазу Анна-Марія, звичайно, йшла у найближчу церкву. Багато людей захоплювалося нею, але були й такі, які висміювали її та кепкували з неї.

Кардинал Педіціні сказав, що важко навіть собі уявити, які милості одержувала Анна-Марія після Святого Причастя. Голова, плечі були закриті білою шаллю, руки зіп'яті, між пальцями - вервиця, вона і плакала і молилася. Її занурення у небачені таємниці дехто порівнював із вулканом. Вона на підставі аромату впізнавала, на котрому вівтарі знаходяться Святі Дари.

Одного разу світський священик, який відправляв Святу Літургію у церкві Святого Ігнатія, хотів піддати Анну іспитові, тому що вважав її істеричкою. Прийняв нечуване рішення - подати їй неосвячену облатку (тобто, там не було переістотнення хліба і вина у Тіло і Кров Господні), але Анна цей обман тут же розкрила. Господь наказав їй, щоб вона про це повідомила своєму сповіднику. Коли отець Сальваторе почав цікавитися справою, то згаданий священик признався, що хотів перевірити Анну-Марію.

Особлива подія відбулася підчас Служби Божої, яку відправляв один ірландський священик-францисканець. Після освячення йому із рук випала
облатка і на мить застигла в повітрі, а потім впала на губи Анни. Священик обурився. Після Служби Божої в захристії він заявив, що це зневага Служби Божої, це крадіжка Бога. В записну книжку він записав ім'я "винуватиці", щоб про це повідомити Святий Престіл. Двоє присутніх священиків із Ордену тринітаріїв врешті-решт його переконали, що Господь Бог є паном і над Службою Божою.

У Анни також були видіння, пов'язані з облаткою. Інколи в облатці вона бачила Господа, іноді - Дитину, як короля, одягненого у пурпур, іншим разом бачила Дитину з білою лілією, яка їй сказала: "Я- квітка лук і лілія долини". Одного разу Господь Бог їй сказав: "Серед багатьох людей, яких ти побачиш у церкві, будуть лише дві щирі душі, які люблять Бога. Інші прийшли до церкви ніби в театр".

Кардинал Педіціні був частим свідком особливих подій, які старанно записував. Наприклад, випадок, який трапився в каплиці церкви Пієта на Піала Колома. Після Причастя Анна раптово впала, наче в неї вдарила блискавка. Всі навколо, що стояли, перелякалися. Коли Анна опритомніла, то скаржилася Господеві, так, як свята Тереза, але безуспішно. Господь дав їй знати, що вона мусить бути підготовлена переживати такі стани терпіння частіше. А кардинал ще додав: "І справді, майже завжди після прийняття Причастя Анна-Марія впадала в екстаз. Щоб ми уникли сенсацій, я був змушений після подачі їй Святого Причастя дати наказ, щоб вона в собі применшувала вогненні зітхання любові. Вона була змушена боротися з собою, щоб не привертати особливої уваги. Іншим разом під час екстазу її лице покривалось потом, хоча була зима. Але коли церква була порожньою, наприклад, рано-вранці, тоді я її самовідданість не зупиняв. Після Святого Причастя вона часто потрапляла у такий стан, ніби в неї вдаряла блискавка. Звичайно, це тривало хвилинку, і вона поверталася до нормального стану".

Одного дня Анна-Марія знов упала в екстаз після Святого Причастя у церкві Пієта, якраз тоді французи окупували площу. На вулиці стояв крик, били барабани, лунала стрільба. Люди вибігли із церкви і поспішили додому, паламар заховався у захристії у масивній шафі. Коли Анна опритомніла, то нічого не знала про те, що діється на вулиці. Тільки жахалася, що її зачинили в церкві, а у неї вдома - багато роботи. Нарешті їй вдалося, стукаючи у двері захристії, домовитися з паламарем, щоб він відчинив їй двері. Між тим, гамір на вулиці вщух, але солдати ще були на Піацца Колона. Анна спокійно йшла собі додому, і на неї ніхто не звертав уваги. Правда, не завжди все кінчалося так добре. Даремно вона хотіла бути непомітною, даремно ховалась по куточках, дякуючи Богові за дар Святого Причастя. "Побожні" фарисейки за нею спостерігали, ба, навіть тут було декілька чоловіків. Її лаяли, на неї кричали, що вона одержима і навмисно викликає скандали. Щоб уникнути подібних сцен, Анна-Марія намагалася щодня міняти церкву. Але втрутився Господь. Він повідомив її, що хоче, щоб насмішки, наклепи та зневаги вона приймала спокійно.

Але боротьба розгорілася знову. Анна найчастіше приходила до каплиці церкви Пієта, бо її відчиняли вже рано-вранці і знаходилася вона недалеко від її квартири. Один впливовий парафіяни поклявся, що цю "фальшиву жінку" вижене звідси. Він очорнив її перед одним священиком, який відправляв Служби Божі. Той наступного ранку під час подавання Святого Причастя обійшов Анну. Анна це важко переживала, але о. Рафаель Наталі, якого поінформували про цей інцидент присутні свідки, попередив священика про його обов'язок. Священик тільки знизив плечима і наступного дня повторив свою помилку. О. Наталі зайшов до нього в захристію і пригрозив, що буде про це інформувати вищі церковні кола. Священик, усвідомивши свою помилку, попросив вибачення. Тепер Анна-Марія протестувала проти поведінки о. Рафаеля Наталі: "Що ви зробили?" Духівник їй мудро відповів: "Якщо у вас є радість від того, що вас ображають, то все в порядку, але я, як третя особа, не можу на це дозволити". Обидва погляди є правильні. Приймати ганьбу замість похвали є чеснотою, але якщо ця ганьба торкається іншого, то не можемо з нею погодитися.

Оскільки Анна-Марія у старшому віці часто хворіла, то Святійший Отець Григорій XVI дав згоду облаштувати в її домівці капличку, де могла б, спокійно молитися без сторонніх людей.

Екстази були у Анни-Марії не лише під час Святого Причастя, але і тоді, коли вона говорила про Пресвяту Трійцю, про Пресвяте Ісусове Серце, або
про Пречисту Діву Марію. Свою працю та листи розпочинала словами: "Хай буде прославлена Пресвята Трійця!"


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

29 березня - 6 квітня

Подячна дев'ятниця в сьому річницю з дня повернення Чудотворного Образа Матері Божої Потіхи

7 квітня

Святкування сьомої річниці повернення образа Матері Божої Потіхи на парафію Свв. Верх. Апп. Петра і Павла

14 квітня

Свята Літургія для родин

30 квітня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________