Спокуси проти віри, надія та бідність

Додано: 05 липня 2013 року Божого.

Автор: з книги про Анну-Марію Таїджі

Благословенна Анна-Марія Таїджі

Спокуси проти віри

Джузеппе приїхав до Риму ще хворим, але Анна-Марія постійно молилася за нього, приносила ласощі і поступово здобувала його прихильність. Недуга відступала - і тепер вже Джузеппе почав відвідувати Анну. Спочатку розмовляв з нею зарозуміло, але поступово його гордість зникала, коли з уст Анни-Марії він чув не тільки про своє минуле, але і про найпотаємніші закути душі... Це була довгоочікувана перемога! Однак після поверненні додому Джузеппе охопив злий дух. Він змушував його не вірити словам Анни, вселяв думки про знищення Анни. Між ними почався двобій. Сповідник засвідчив: той молодий чоловік робив усе, щоб захитати віру і переконання Анни. Якою ж була її відповідь? Вона розпочала строгий піст і більш суворі акти покути.

Боротьба тривала три роки - Анна-Марія дорого заплатила за свою перемогу. "Щоб зберегти його душу, сама смертельно захворіла, - продовжував сповідник. - Проти неї повстало пекло".

Того дня, коли молодий чоловік вперше переступив поріг квартири Таїджі, демони намагалися застрашити Анну-Марію криками, лайкою, а пізніше навіть душили її. Отець Рафаель Наталі пережив цю ніч у великому страху, усильних молитвах, бо чув той сатанинський крик, розгардіяш. Влітку Джузеппе повернувся у Мацерат. Він не став ліпшим, і здавалося, що він є втрачений для віри. Товариші його прийняли як негідну людину. І знову криза та відчай запанували в його серці, але благословенна жінка не переставала молитись за його навернення.

У серпні 1818р. Джузеппе, відчуваючи свою кончину, попросив привести священика. Він висповідався і зрікся усіх своїх гріхів та помилок, потім знепритомнів, а незадовго помер. Бог його "схопив за волосся і в останній момент зберіг від гріха".

Іншим разом католицький священик домагався зустрічі з Анною-Марією: після прийняття протестантського віросповідання він відчував неспокій від докорів сумління. Він застав її у бідній кімнатці, одягнену в рясу третього чину тринітаріїв з білим амулетом та хрестом. Оскільки її боліли вуха, то вся голова була закутана. На робочому столі Анни були розкладені приладдя для шиття, вервиця та хрест. ЇЇ погляд викликав у відвідувача довір'я. Вона попросила його, щоб він сів і після кількахвилинного мовчання та роздумів розповіла його біографію та внутрішні протиріччя, які переслідували його. З легкістю і поступово спростовувала всі аргументи і софізми, якими він хотів виправдати свій перехід до протестантизму. Вони зустрілися ще кілька разів. Анна-Марія перемогла священика своїми аргументами, але як тільки він покидав помешкання Таїджі, ним знову оволодівала гордість.

Але одного дня Анна-Марія лаконічно промовила: "Милий пане, ви вже не маєте права витрачати час. Ваші дні полічені, і наближається кінець вашого життя". Через кілька днів священик важко захворів. Анна передала йому: "Ви вже більше не встанете!" Священик відступив від протестантизму, визнав свої помилки, висповідався і спокійно відійшов із цього світу.

Під час процесу канонізації було зафіксовано ще двадцять подібних фактів навернення. За наступне навернення благословенна Анна-Марія молилася двадцять років. Це був віруючий чоловік, який впав у відчай, бо на протязі довгого часу його переслідували біди і нещастя. Зневірившись, він навіть почав виступати супроти Бога. Анна-Марія вберегла його від декількох спроб самогубства, і як завжди, всю покуту взяла на себе. Він пережив страшні муки, сумніви, тривогу, боязнь, але нарешті віднайшов віру; переживши благословенну Анну-Марію, особисто розповів про своє навернення під процесу канонізації.

"Тріумф її віри був, власне, для неї мучеництвом", - засвідчував кардинал Педіціні. "Вона босою йшла до Сан Паола, щоб помолитися біля чудодійного хреста, під час молитви її обличчя вмивали сльозами. Під час хресного походу в Колізеї вона познайомилася і затоваришувала з матір'ю Наполеона І, а іншим разом - із кардиналом Фече.

З великим зацікавленням вона стежила за долею євреїв, пророкуючи: багато хто з них навернеться до християнства і відіграє важливу роль у розповсюдженні Євангелії. У своєму таємничому сонці Анна-Марія бачила новостворені ордени - товариства чоловіків і жінок Нашої Милої Діви Марії із Сіону, які працювали серед віруючих юдеїв. Аж після 4 років, як благословенна Анна-Марія відійшла у вічність в Сант Андреа делле Франте відбулось навернення Альфонса Ратісбоне, незадовго до того навернувся до християнства його брат Теодор Ратісбоне. Ці два брати і були співзасновниками згаданих орденів.

Одного дня Анна-Марія в супроводі доньки Софії прийшла до церкви Святих Апостолів, де якраз хрестили не новонароджену дитину, а жінку-єврейку, з якою Анна до того часто контактувала. Хресною мамою новоохрешеної була сама королева із Етрурії. Анна з донькою непомітно зайшли у бічну каплицю і звідти з невимовною радістю слідкували за обрядом хрещення. Анна впала в екстаз, після якого з ясним обличчям пророкувала: "Ця новоохрещена - це велика душа... До неба прийде, минаючи чистилище".

Надія і бідність

У час, коли за молитвами Анни-Марії відбувалися чуда навернення, вона сама сходила по сходинах своєї душі аж у глибини марноти. Часто люди чули її молитви-зітхання: "Боже мій, змилуйся наді мною, я не є ніщо інше, як гріх!"

Вона цілковито покладалася на Господа Бога. І навіть тоді, коли не було хліба, вона з довірою зверталася до Бога.

Бувало, що заможні люди після свого одужання хотіли хоча б чимось їй віддячити, але вона категорично відмовлялася від подарунків: "Не служу Богові із чистого себелюбства. Дякуйте Пресвятій Діві Марії, а не мені!" - "Візьміть, хоча б для бідних!" - "Бідним можете дати і ви самі. Не намагайтеся поєднати гроші з Божою ласкою".

У 1815-1816 роках закінчилося панування Наполеона в Італії. Країна знаходилася у важкому становищі, панував страшний голод. Хліба у родини Таїджі теж не було. Анна-Марія, однак, у нікого ні разу не просила хліба чи чогось іншого. Замість того ще більше працювала, молилася та повторювала: "Можете довірятися лише Господу Богові. Люди, як флюгери, крутяться від вітру. Єдиний Бог не змінюється". - "Але це для ваших дітей... Хочете, щоб вони терпіли від голоду", - докоряв їй дехто. - "Пробачте, я знаю, що ви хочете нам добра. Але ми би образили Бога, якби допустили думку, що Він нас залишив".

Її стійку віру Господь Бог часто нагороджував. Згадаймо хоча б деякі із сотні прикладів, названих у процесі.

Вона прийшла до церкви в Сан Паолі, щоб поскаржитися Господеві: "Вже нема у нас хліба". - "Повернись додому, там щось знайдеш", - почула внутрішній голос. І справді, вдома на неї чекав лист, а в ньому чек на невелику суму грошей. Одного разу просила в молитві: "Господи, Твоя негідна служниця чекає сьогодні від Тебе хліба", а в той же час хтось постукав у двері. Незнайомець приніс лист з милостинею: "Я дізнався, що ви тепер перебуваєте в нужді, дозвольте мені зробити крок вам назустріч".

Невже вона брала милостиню? Так, якщо це не загрожувало її свободі і бідності, але завжди вона залишала собі лише найнеобхідніше, а решту віддавала ще біднішим.

Кардинал Педіціні під час процесу подав чудовий приклад. Королева із Етрурії запропонувала Домінікові посаду майстра у своєму палаці. Чоловік Анни-Марії міг би отримувати не тільки добру зарплату, але і винайняти набагато кращу квартиру для всієї родини. Матеріальне становище досить суттєво би покращилося. Але Анна категорично відкинула цю пропозицію: "Не хочу створювати причини для заздрощів, вивищення нашої родини перед іншими. Окрім всього ми ж хочемо бути на службі у Бога вільними. В такому становищі від нас можуть вимагати відкинути правду, чи задовольняти примхи наших добродіїв". Ось її відповідь: "Ваша Величносте, прошу вас, залишіть нас у теперішньому становищі. Господь нас хоче мати такими, які ми є тепер. Цього найнеобхіднішого нам ніколи не буде бракувати".

Або ж інший випадок. Королева зажурилася, що ця бідна жінка ніколи від неї нічого не хоче. Одного разу вона відкрила шкатулку, вщерть наповнену золотими прикрасами: "Бери, бери, мила Анно, що тільки тобі до вподоби!" Анна із задоволенням всміхнулася, але відмовилася взяти. "Не будьте легковажною і смішною, мила пані. Ви знаєте, що я служу Господеві, Який є значно багатший, ніж ви. Я Йому вірю. Він кожного дня дбає про нас усіх. Розсудіть самі, чи мені від Нього відступитися і зосередитися на таких дрібних речах". Королева зрозуміла. Нарешті зрозумів це і Домінік.

"Здавалось, що вона весь час послуговується чудом, бо, перебуваючи у нужді, вона повсякчас дбала про свою багаточисельну родину. Тих моїх 6 доларів для нас аж ніяк не могло вистачити. Тому я залишив за нею право вибору. Анна вона робила так, як вважала за потрібне. Як Анна за щось молилася, як робила добрі вчинки, то Боже провидіння нам завжди приходило на допомогу", - казав Домінік.

Інколи окремим людям вдавалося вигадували маленьку хитрість, щоб милостиня прийшла і до родини Анни. Ось як це вдалося зробити англійському католикові, який їй був дуже вдячний за допомогу. Оскільки він був багатий, то хотів дати їй пожиттєву ренту. Коли Анна це відкинула, він давав їй подарунки хоча б для членів родини, але лише через посередництво людей, яких просив це виконати. В таких справах Анна була занадто сувора. Навіть в часі хвороби вона відкидала просту рогожу, яку хотів подарувати їй отець Рафаель Наталі. Її настільки мучила астма, що вона не могла лежати в постелі, але відмовилася від крісла і рогожі, надаючи перевагу простому солом'яному кріслу без перил.

Хоча родина Таїджі часто переселялась, насправді у них ніколи не було просторої квартири. Наперекір тому Анна-Марія послідовно, знову і знову відкидала пропозицію кардинала Педіціні про переїзд цілої родини в квартиру на Палаіс Канцелерія.

Родина Таїджі часто опинялась у великій нужді. В скрутні часи Анна-Марія ще більше працювала, але незважаючи на це не могла дати все необхідне дітям - їхньої поживою був лише хліб, змочений в олії чи оцті. Наприклад, під час французької окупації Італії, коли Папа Пій VI був на засланні, Домінік, який працював у князя Чігі, залишився без роботи і зарплати. А в Римі панував великий голод, перед магазинами стояли довгі черги. Слабенька, в той час вагітна Анна стояла часто на холоді, негоді цілі години, лише щоби родина не терпіла. Вона шила сандалі, пантофлі, сукні, корсети, тільки б родина мала що їсти. Єдиним, що в той час вона прийняла від королеви, була служба в каплиці, яка вимагала утримувати вічну лампаду; місячна плата Анни-Марії становила п'ять доларів. Інші подарунки Анна-Марія відкинула.

Дуже часто її критикувала і власна родина за те, що вона не приймає подарунків або іншої допомоги. Але Господь її хвалив. Йому подобалась її зневага до земних справ і речей. Коли Анна-Марія опинилась у нужді, вона йшла в будь-яку церкву, де просили Господа: "Думай про нас". Він думав. "Якщо у тебе є труднощі, знай, що це іспити, котрі тебе роблять моєму серцю милішою і дорогою. Якщо ти довіришся Мені, то все закінчиться добре", - часто чула вона такий внутрішній голос. Вона часто молилася: "Маріє, Мати доброї надії, проси за нас, Ісусе Христе, Отче наш і Охоронцю бідних, помилуй нас!" - і вони її вислуховували.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

12-13 червня

Святкування в Рокитному другого об'явлення Матері Божої в Фатімі

17 червня

Свято Найсвятішого Серця Христового - Загальне зібрання членів Апостольства Молитви в Рокитному

24 червня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

24 червня 

Свята Літургія для родин

1 липня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

12 липня

Свв. Верх. Апп. Петра й Павла - Відпуст в Рясне-1

___________