Боже, послухай благання

Боже, послухай благання,
Нищить недоля наш край.
В єдності сила народу,
Боже, нам єдність подай.

Боже, здійми з нас кайдани,
Не дай загинуть в ярмі,
Волю зішли Україні,
Щастя і долю дай їй.

О, святий наш, Йосафате
Враз з нами Бога моли,
Щоб волю дав Україні,
Щоб завитав день свободи.

Таємничий сонячний диск

Додано: 04 вересня 2013 року Божого.

Благословенна Анна-Марія Таїджі

Видіння променистого сонячного диску з терновим вінком, який немов застиг у повітрі десь десять кроків попереду і два кроки над її головою, було винятковою милістю, яку їй дав Господь Бог.

Подібні дари мали й інші святі. Так, святий Куломбан побачив на мить увесь космос, свята Франтішка Романа на протязі двадцяти семи років мала візію ангела з подібним завданням, як сонце Анни. Ангел відкривав св. Франтішці найпотаємніші вади людей, пояснював їхній духовний стан. Анна натомість читала у своєму сонці і найпотаємніші думки. Цей дар вона мала весь час. Спочатку Анна боялася, вважаючи, що це омана злого духа. Та Господь їй дав пораду, як вона може розрізняти: "Якщо це злий дух, то ти відчуєш велику тривогу, боязнь, а коли буду Я, то ти відчуватимеш насолоду".

У своєму сонці Анна бачила і найвіддаленіші народи так, "як фасад сусіднього будинку". Вона розповідала про кари, які за гріхи спіткали той або інший народ, бачила причини і способи виходу із занепаду. Подібним чином вона слідкувала і за розпадом окремих суспільних класів, кліру, шляхти та звичайного простого народу.

"Не стверджую, - казав сповідник, - що вона була в стані пізнати таємниці нашої релігії, але, хоч і не закінчила жодних студій, розповідала про таємниці віри так, як вчені-богослови. В справах моралі давала завжди зрозумілі і правильні відповіді, згідно з ученням віри".

Анна-Марія бачила у сонці і долі померлих душ, час і причини їх посмертного страждання. Вона бачила священика із передмістя, якого вдалося врятувати, бо він умертвляв себе жебракуванням.

Вона бачила іншого духівника, якого всі за життя поважали за хороші душпастирські проповіді, однак він терпів у чистилищі, бо прагнув лише слави світу цього, а не Божої слави, і тому не дуже щиро проповідував Боже слово.

Бачила Анна-Марія в чистилищі і свою подругу, яка страждала лише тому, що свої вчинки милосердя не тримала в таємниці.

Двоє монахів-приятелів із одного ордену страждало в чистилищі, хоч один помер у славі святості, а другий був дуже поважним духовним керівником. Та перший, однак, надавав великого значення лише своїм власним висновкам, другий був під час виконання своїх духовних обов'язків дуже неуважним.

Князь, який помер лише кілька днів тому, був захоронений, хоча жив у розпусті, та пробачив своєму запеклому ворогові. В чистилищі він був змушений пробути стільки років, скільки втішався марнотою цього світу.

Лаїк - учень Анни, який помер, як людина, що дотримувалась доброчесних норм життя, був засуджений на покаяння тому, що занадто кланявся вищим офіційним властям і особам.

Під час панахиди за багатого кардинала Дорія Анна-Марія бачила сотні Служб Божих, які небіжчик собі забезпечив ще за життя, щоб їх відслужили за нього після смерті. Службу Божу вважав панацеєю від всіх гріхів, квитком у Царство Боже. Визволення з чистилища кардинал одержав набагато пізніше.

Іншим разом вона бачила душу капуцина Фелікса де Монтефіасконе, як вона йде просто до неба. Так само бачила, як йшла до неба душа одного францисканця та одного єзуїтського новика і двох священиків-місіонарів.

Коли Анна сповідалася у отця Фердинанда із Ордену тринітаріїв, то сказала йому: "Генерала тринітаріїв і його спільників вбили французькі солдати в Іспанії. Їхні душі мучеників пішли до неба". І лише через місяць надійшла офіційна звістка з Іспанії про смерть тринітаріїв, яка повністю підтвердила пророчі слова Анни-Марії.

Іншим разом її візії були менш радісними. Тоді її обличчя дуже засмучувалося. Бачила душі мирян, високих церковних чинів, священиків, монахів і монахинь, які, мов блискавка, летіли в провалля, їх прізвища вона не називала. Але коли бачила, що один духівник після смерті залишив багато грошей, то покрутила головою. "Стільки є бідних, яким міг би допомогти. Спекулянти і експлуататори здобудуть спасіння у важких труднощах". І це справді так. Ця правда є дійсною і тепер.

Коли Анну-Марію питали про деякі догми правди, наприклад, про відношення між приреченням і Божою добротою, то їй достатньо було подивитись на сонячний диск, і вона давала правильну відповідь.

Епізоди із земного життя Ісуса Христа були у містичних візіях Анни-Марії надзвичайно детальними. Вона бачила будинок у Назареті, убого обставлений, місце, де бувала і молилася Діва Марія, і т.д.

Кардинал Педіціні згадував: "Я дуже часто питав про справи мого уряду, її відповіді походили, без сумніву, від Божої мудрості. Вона могла з кожним розмовляти про його долю. Розмовляла з людьми просто ніби мова йшла про найпростіші речі".

Анна-Марія безпомилково ставила діагноз, спосіб лікування і причини, чому недуги переслідували хворого. Свої знання Анна ніколи не використовувала для заробітку або з іншою метою.

Якщо з нею консультувалися щодо якоїсь хвороби, то вона посилала пацієнтів до лікаря, але коли бачила, що лікар помиляється, то казала: "Сину мій, спробуйте ще ці ліки".

Одного разу до Анни прийшла теща сина багатого купця. На прохання про одужання племінника жінка почула з уст Анни-Марії пророчі слова: "Тепер він ще вилікується, але через п'ять років впаде з коня. Буде напівмертвий і не зможе розмовляти. Але ви просіть Ісуса Христа, і він прийде до тями. Зробіть усе, щоб він висповідався і прийняв Єлеопомазання. Бо тут же помре. Причиною смерті не буде падіння із коня, а невиліковна хвороба органів травлення". Через п'ять років все відбулося так, як сказала Анна-Марія, і навіть розтин тіла довів правдивість її слів про невиліковну хворобу.

Разом з о. Наталі Анна відвідала церкву Святого Павла під час урочистого супроводу Марзані, якого тільки що призначили кардиналом. Вона подивилась на сонце і тихо сказала: "Сьогодні велика імпреза, а через місяць буде похорон". Через місяць кардинал справді помер.

Королева із Етрурії важко захворіла. Благословенний Страмбі закінчив тридіум за її видужання. Просили преподобного Павла від Хреста, засновника конгрегації, і Анну-Марію помолилась за одужання. "Не поспішайте так, - відповіла, - бо королева і засновники скоро будуть сумні". Після короткотривалого покращення стану здоров'я королеви настало знову погіршення. Покликали Анну, яка свою приятельку тактовно попередила про наближення кончини і порадила хворій навести лад у своїх справах. Ця відповідь болісно торкнулась королеви, але вона принесла і цю жертву, а через кілька днів померла.

Анна-Марія відвідала церкву Святого Андрія в Квіріпалі, де знаходився новіціат Ісусового Товариства. Отець Россіні просив Анну, щоби вона помолилась за їхнього брата Марчела, який важко захворів. Причиною хвороби вважали жовчне каміння. "Ні, - сказала Анна. - не хвороба є джерелом великої небезпеки, а його внутрішній неспокій". Коли брата спитали, він признався і одужав. При цій нагоді отець Россіні спитав у Анни-Марії про Ісусове Товариство. Вона подивилась на сонячний диск і повідомила йому про багато випробовувань, які чекають на відроджене Товариство.

Серед учнів Анни були і ті, котрі прагнули використати її дар. Один чоловік спитав її, який номер він має витягти в лотереї, щоб виграти. Слуга Божа йому відповіла, що її завданням не є віщувати.

Її милий учень, статечний Луїджі, розмовляв із нею, як дитина з мамою:

- Мамо, я добре висповідався?

Анна подивилась на сонячний диск і відповіла:

- В Сповіді ти забув сказати про умови гріха, який ти вчинив.

- Ах, це правда! - вигукнув статечний Луїджі.

Якщо до неї приходив карабінер або масон, що було не так часто, то сонячний диск темнішав, а коли її відвідувала добра душа, то сяяв більш ясніше.

Кардиналові Францу один ворожбит віщував, що він стане Папою. Кардинал це віщування дав перевірити Анні-Марії, на що та посміхнулася і сказала: "Ні, Пан кардинал хай заспокоїться, або хай втішається".

Одна кларистка (членкиня ордену Клари), Марія Агнес Фірау, яка майстерно вміла плести інтриги, своїми візіями і містикою схвилювала ціле місто. Вона заснувала і реформувала галузь третього чину ордена святого Франциска. Одна з її сестер чи через страх, чи через честолюбство, допомагала їй тим, що священикам, прелатам та іншим духовним особам розповідала про геніальність і святість своєї настоятельки. Її святість ставили на рівні святої Терези з Авіли.

Анна знала про її задуми. Двічі вона ці нещасні особи кликала до себе. І хоч відверто з ними розмовляла, та не могла навіть поглядом дати знати, що вона їхні інтриги розкрила. Обидві завзято таїлися і все заперечували, але Боже Провидіння не можна обманути.

Під час понтифікату Лева XII о. Рафаель Наталі зустрів у передпокої кардинала Крісталді, який йому сказав: "Їду в Неаполь, але я занепокоєний, бо один святий монах провіщав мені, що там помру. Хоч пророцтвам такого характеру я не вірю, але боюся. Ви не знаєте когось, хто міг би мені цю справу пояснити?" Отець Рафаель Наталі звернувся до Анни, і вона, подивившись на сонячний диск, сказала: "Нехай заспокоїться, його дорога увінчається успіхом, і він щасливо повернеться додому. В Неаполі він зайде в монастир, де будуть дві сестри. Одна має репутацію святої, але тій хай він нічого не каже, бо вона упереджена і тому помиляється. А другу вважають трохи дивною, але якраз вона є розумною і дасть йому важливу інформацію". Так і сталося. Коли кардинал повернувся до Риму, то хотів Анні-Марії віддячитися. Анна відмовилась від проявів вдячності, але порадила допомогти родині, яка опинилась у великій скруті. Кардинал забезпечив родині щомісячну допомогу. Через деякий час кардинал захворів. Лікарі заявили, що хвороба легка. Анна подивилась на сонячний диск і передала кардиналові, щоби він готувався до смерті. Він віддався волі Божій, навів лад у своїх справах і незабаром помер.

Якось Анна послала отця Наталі до одного приятеля. Бідака не мав навіть ламаного гроша, тому втратив спокій і хотів покінчити життя самогубством. Священик до нього поспішив і застав нещасного з пістолетом у руці. Порозмовляв з ним, додав відваги, втіхи і таким способом зберіг його життя.

1815 року монс. Страмбі просив Пія VII, щоб той звільнив його з посади єпископського уряду і дозволив жити в ордені пассіоністів. Кардинал Паска запевнив монс. Страмбі, що його прохання буде задоволено. Анна-Марія, однак, заявила, що його відвідини у Папи будуть безуспішні. "Тепер наша свята помилилась, - заявив монс. Страмбі отцеві Наталі. - Його Святості я хочу подякувати: він задовольнив моє прохання". Під час аудієнції Пій VII зайшов у передпокій, подивився на єпископа і звернувся до нього: "Знаємо, чому ви прийшли. Кого маємо післати на ваше місце? Якогось замітальника? Ідіть додому і працюйте!" Слугиня Божа мала рацію.

Після повернення єпископа Анна почала його втішати. Пророкувала йому, що він ще повернеться до Рима і тут знайде свій спочинок. І справді, Лев XII призначив монс. Страмбі своїм радником. Від того часу контакт курії з Анною-Марією був ще тіснішим. Коли Папа важко захворів, то попросив монс. Страмбі, щоб Анна помолилася за нього. Сам, однак, пожертвував своє життя за життя Папи. Анна повідомила: "Папа буде жити, помре монс. Страмбі. Хай готується до смерті" - "Але ж він зовсім здоровий!" - "Запевняю вас, що через кілька днів він буде на катафалку". Ніхто цьому не хотів повірити.

Монс. Страмбі помер після удару параліча. Пассіоністи переживали, що він не встиг прийняти Святе Причастя, просили отця Наталі, щоб той отримав відповідь про його долю у Анни. "Коли я зайшов до неї, то вона стояла біля печі і щось в'язала, Анна перервала роботу, закрила обличчя руками, кілька хвилин молилась, а тоді підняла очі до неба і передала через отця, щоби відразу на світанку вони розпочали Службу Божу і подали на ній Святе Причастя. Монс. Страмбі прийде до свідомості, зможе прийняти Причастя і навіть подякувати. Потім знов знепритомніє і відійде у вічність". Все так і відбулося, як сказала Анна. Ці факти підтверджені клятвою свідків.

А тепер на хвилину задумаймось. Ці унікальні, історично доказані події ставлять перед чесною віруючою людиною запитання: "Якщо хоч один із тих випадків правдивий, то нема сумніву, що і весь надприродний порядок та життя ясно доказані! Тому негідно і нечесно твердити, що надприродного життя не існує. Так, це незаперечні факти".

В 1805 році Анна пророкувала іспанську революцію, відступ Карла IV і його заслання в Рим. Через три роки її пророцтво збулося слово в слово.

1836 року вона сказала, що холера прийде в Рим аж у день її смерті. Запевнила Джованні і Софію, що холера обійде їхні сім'ї. Саме так воно і було.

1816 року Анна з усмішкою на вустах пророкувала о. Рафаелю Наталі, що його отруять, але виживе. Напередодні католицького свята Невинних десь о шістнадцятій годині його якісь волоцюги переконали зайти з ними випити склянку пуншу. Священик, щоб швидше позбутися їх, прийняв запрошення легковажно і зайшов з ними до кав'ярні Моете Чіторо. В кав'ярні його оточили одні гультяї. Священик похапцем випив поданий йому пунш і швидко вийшов, а присутні в кав'ярні зашипіли: "Справа готова!" Незабаром отець Рафаель Наталі відчув смертельний біль, який ні на мить не проходив і не легшав.

І лише вранці, коли отець повинен був йти відправляти Службу Божу, болі тут же зникли. Він зайшов до церкви Пієта, де на нього вже з усмішкою чекала Анна. Оскільки він не почував себе добре, то після відправи Анна вивела його із церкви відпочити. Лише в декількох метрах від храму знаходилась ця горезвісна кав'ярня, де вчора отець пив пунш. Коли власник кав'ярні побачив нежданих відвідувачів, то остовпів, не довіряючи власним очам. Анна з усмішкою попросила його, щоб він щось перекусив, і тоді йому стане ліпше... Потім отець Рафаель Наталі розповів їй подробиці вчорашнього дня, дякував Богові і на майбутнє зробив для себе правильні висновки.

Посол із Баварії одного дня відвідав Анну, щоб отримати від неї поради та інформацію. Анна під час відвідин спочатку розповіла йому про помилки, які він зробив у своєму житті, а потім розкрила політичну ситуацію в Європі. Слухаючи це, дипломат був шокований. Далі вона розповідала йому про життя в окремих шляхетних родинах, про різні інтриги тощо. Після годинної розмови дипломат заявив: "Ця жінка має перед очима весь світ так, як маю в руці портсигар. Все знає, причому ми не знаємо навіть того, що робиться у наших дворянських колах".

1825 року в Римі побував генерал Мічауд, друг російського царя Олександра І, який якось дізнався, що цар вже помер, тому поспішив до посольства Росії, але там його інформацію не підтвердили. Він гадав, що цю інформацію навмисно поширили ліберали. Але ось він зайшов до Анни, яка йому сказала: "Жаль, але він мертвий. Завтра про це повідомить і посольство. Помер, правда, як католик. Його душа в чистилищі. Він захоронений, бо був милосердний до людей, захищав Папу і Церкву". Газета "Цівіліта Католіка" 4 листопада 1876 року написала: "Генерала вислали в Рим з метою, щоб він з Папою обговорив навернення Олександра І і навернення Росії до католицизму".

Одного дня Анну відвідав багатий і вимогливий вищий сановник апостольської палати. Він їй сказав, що деякі релігійні душі йому передвіщали, що разом з Папою звершать для Церкви великі справи. Одночасно просив оздоровити хвору дружину. Анна-Марія поглянула на своє сонце, але змовчала. Сановник нетерпеливо чекав на відповідь. Анна-Марія нарешті заговорила: "Бог хоче покарати окремі родини, тому що вони не виконали своїх обов'язків".

Чоловік схилив очі і голову. Визнав свою вину. Через кілька днів пізніше Анна передала йому неприємну вістку: "Готуйтеся до смерті. Це стосується і вашої дружини". Через кілька днів дружина померла. Діти цілком зруйнували маєток і родину. Високопоставлений пан мав стільки відваги, що прийшов знову, щоб дізнатися всю правду. Анна йому сказала: "Ви збанкротуєте і незабаром помрете". Так і сталося.

Підчас молитви у церкві святого Павла за Мурами, Господь повідомив Анну: "Із цієї базиліки Я зроблю руїну через провини, які у ній були вчинені". Через деякий час пожежа зруйнувала базиліку.

Майбутній кардинал Ламбручині мав як нунцій (офіційний представник Ватикану), їхати у Париж (1827). Він чомусь вагався щодо успіху своєї місії. Просив Анну, щоби помолилась за нього. Вона подивилась на сонячний диск і сказала: "Дорога буде успішною, але нунцій хай готується до мучеництва". Пізніше він переконався у правдивості цих слів. У липні 1830 р. вибухнула революція. Він пережив страшні дні, але здоровий повернувся додому.

Анна бачила у своєму сонці розвиток подій в Європі протягом XIX сторіччя, в тому числі і прихід соціалізму. Погляд на всі ці події ще більше викристалізував її покору.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

29 березня - 6 квітня

Подячна дев'ятниця в сьому річницю з дня повернення Чудотворного Образа Матері Божої Потіхи

7 квітня

Святкування сьомої річниці повернення образа Матері Божої Потіхи на парафію Свв. Верх. Апп. Петра і Павла

14 квітня

Свята Літургія для родин

30 квітня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________