Уздоровлення фізичнохворих

Додано: 23 липня 2013 року Божого.

Автор: з книги про Анну-Марію Таїджі

Благословенна Анна-Марія Таїджі

У протоколах процесу канонізації зафіксовано імена хворих, які були вилікувані або одужали завдяки просьбам і молитвам Анни. Коли кардинал Педіціні подавав звіт про окремі одужання, то він констатував, що навмисно не записав кілька сотень випадків, зафіксованих ним же відразу після одужання, крім того, тисячі випадків не були записані, бо ті, які він наводить, є найпереконливішими доказами її величі для нас усіх. Анна була однією з найбільших чудотворців сучасності, якщо не найбільшою.

Здібність і силу лікувати дав Господь Бог цій покірній, слухняній жінці. Він дав це офіційно, подібно, як свого часу апостолам. Після навернення благословенна Анна-Марія важко захворіла і готувалася до смерті. Господь з'явився у синьому плащі, взяв її за праву руку і, крім іншого, сказав їй, що цій руці Він дає Свою силу, щоб вона змогла уздоровляти хворих, потім додав: "Можеш встати, ти здорова".

Спочатку Анна доторкалася до хворих рукою. Щоб не привертати до себе лишньої уваги, вона почала використовувати ікони Пресвятої Діви Марії, святої Філомени, реліквії або олію із вічної лампади.

Ось ще декілька прикладів. Одна дама із князівського дому Албані смертельно захворіла на згубний рак молочних залоз. Через сповідника Анни попросила у неї допомоги. Анна-Марія передала йому декілька крапель олії із вічної лампади для того, щоб хвора помазала уражене місце, а Матір Божу гаряче просила у молитвах допомоги для недужої. Молитви Анни-Марії були вислухані, бо вже наступної ночі злоякісна пухлина і болі від метастаз щезли. Хвора видужала, щастя та почуття вдячності, переповнювали її. Ця дама із шляхетного роду увесь час пропонувала свої послуги Анні. Врешті-решт Анна-Марія погодилась із тим, що оздоровлена
жінка буде дбати про лампаду, олія із якої допомогла їй. Вона принесла пляшку олії, і її вдячності не було меж. Анна лише всміхнулася: "Не кваптесь так, доню моя! Не поспішайте, ідіть повільніше, бо захворієте знову! Пам'ятайте і надалі про свою обіцянку, бо як не додержите свого слова, то вас знову спіткає нещастя!" Через декілька тижнів дама оправдовувалася перед нею, що не може щотижня посилати олію, бо мусить економити, а ця економія мала початися з відмови від непотрібних витрат, наприклад таких, як олія. Щойно вона вислала листа з таким "оправданням", як її маєток залила вода. Відразу після цього недуга повернулася - смерть піднесла свою гостру косу над невдячною дамою. Анна-Марія намагалася знову її вилікувати, але Господь сповістив їй, що невдячність Його ображає, і тому єдиним даром для хворої може бути лише її навернення...

Онкохворою була й одна принцеса, сестра з монастиря святого Домініка. Стан її здоров'я ще погіршував страшний нарив. Вона потайки покликала Анну. "Нікому не хочу виявляти свою хворобу, тому ви мене мусите вилікувати", - сказала Анні. Анна завагалася. "Я - лише убога жінка і до того ж грішниця". Але принцеса-монахиня була настирливою і наполегливою у своєму проханні: "Ви не маєте чого оправдовуватися. Ви така, яка є. Але я вас прошу - допоможіть мені, випросіть у Господа для мене уздоровлення. Про недугу я розказала лише вам, а зараз черга за вами..." Анна-Марія в молитві передала прохання монахині Богові. Того ж вечора послала черниці трохи вати, яку намочила в олії лампади. Вранці щезли всі ознаки страшної недуги.

Була уздоровлена і недовірлива сестра з Ордену святої Терези. І це всупереч браку довір'я, бо монахиня дивилася на Анну-Марію, як на жінку низького походження, яка не є навіть монахинею, лише простою жінкою цього світу. Її сповідник за такі думки надав покуту. В переддень операції вона все ж таки вирішила використати вату, намочену в олії. Наступного дня лікар констатував, що оперувати не буде, бо нема жодних ознак метастаз. Недовірлива сестра не знала що й сказати, як возвеличити святість цієї простої жінки - одруженої жінки і багатодітної матері.

Потім немовби ожили євангельські сцени про уздоровлення недужих. Хворі зусібіч дізнавалися про надію, яку давала Анна-Марія.

Одного дня Анна у супроводі отця Рафаеля Наталі прийшла до жінки, донька якої була смертельно хворою. Лікарі не давали жодної надії, але мати наполегливо просила дару уздоровлення для своєї дитини. Анна її втішила: "Це нічого!" Вона зробила хрест над пухлиною горла, і молода дівчинка видужала. Міський квартал був у шоку та захваті. І ще одна мати, донька якої теж хворіла на таку саму хворобу, просила, щоб Анна їй допомогла. Анна і цю оздоровила. Після неї прийшла третя сусідка. Її дитина мала нариви у вусі, терпіла сильний біль. Анна правою рукою погладила хворе місце - і воно щезло. Мати ще не скінчила дякувати, як прийшла ще одна жінка з сином, хворим на дифтерію. Анна зробила один-єдиний хрестик на горлі, і дитина стала здоровою. Таким видужанням не було кінця-краю...

Знаю, що така велика кількість фактів про уздоровлення може з легкістю перейти в категорію буденності, і до того ж стати об'єктом насмішок людей. Я заспокоююсь, розвіюючи свої сумніви словами знаменитого Блеза Паскаля: "Ненавиджу дурні сумніви! Якщо є Ісус Христос Бог, то в чому ви бачите труднощі і проблеми?"

Одне видужання викликало велику сенсацію, як я уже зазначив. Було це уздоровлення Марії-Луїзи із роду Бурбонів, королеви Етрурії. Із країни її вигнав генерал Міолісі і, як в'язницю, призначив їй монастир святого Домініка, де вона жила разом зі своїми слугами та покоївками. Нещастя та сум спричинили у неї епілепсію. Під час приступів її мусили охороняти у зачинених кімнатах, де вона металася по килимах, стогнала, кричала, лютувала. Потім королева нерухомо лежала, ніби мертва. Жодні ліки не допомагали. Коли Марія-Луїза дізналася від принцеси Доріс про Анну, яка виліковує, то сказала її покликати, щоб вона випросила у Господа повернення їй здоров'я. Анна-Марія її попередила, щоб довіряла Пресвятій Діві Марії. Потім перехрестила її маленькою іконою Діви Марії. Епілептичні приступи в той момент зникли раз і назавжди. Королева могла тепер
виходити з монастиря, прогулюватися вулицями міста. Цілком логічно, що ця вістка для лікарів стала готовою сенсацією. Королева віддячила Анні-Марії по-королівськи: зробила її своєю порадницею, стала її сестрою в Христі і утримувала аж до самої смерті олію в її лампаді, на відміну від інших шляхетних дам, які дуже швидко забували про свою вдячність і обов'язки.

Це видужання було лише початком цілої серії уздоровлень. Сповідник просив Анну допомогти юнакові, у якого теж були епілептичні приступи. Хворого знайшли лежачого в ліжку, він був зовсім виснажений черговим приступом. Сумні батьки стояли безпорадно біля ліжка. Анна радісним голосом сказала: "Вставай, швиденько-швиденько! На це люди не вмирають!" Хворий встав, скинув із себе ковдру й... пішов. Батьки ще не опам'яталися від чуда, як Анни вже не стало. Вдячність за це одужання тривала лише один місяць; спочатку юнак приходив часто, переконуючи Анну у своїй безмежній вдячності, пропонував їй свої послуги, бажання допомогти тощо. Але незабаром забув про свої обіцянки і навіть перестав їх провідувати. Та згодом знову захворів, але вже не наважився ще раз звернутися до благословенної Анни-Марії за допомогою, згодом помер.

Господь Бог послав Анні справді відданого і вірного слугу в особі Луїджі Антоніні. Це був жартівливий юнак, який допомагав благословенній Анні-Марії аж до самої смерті. Цінними були і його свідчення під канонізаційного процесу.

Принцесі із Палестрини завдячуємо за інформацію про видужання її швагра, кардинала Барберіні, "Я радо при кожній нагоді зустрічалася з Анною. Але найчастіше листування було нашим спілкуванням. Вона молилася за мене, за мої турботи і проблеми, і результати були завжди такі, як вона передбачала. Була відверта і мила. Коли захворіли мої діти, я також звернулася до неї. Коли мій шваґер монс. Барберіні, незадовго до обрання його кардиналом, смертельно захворів, я також про це повідомила Анну, цю побожну жінку. Його стан через хворобу з часом все більше погіршувався. Анна мені передала, що я не повинна хвилюватися, непокоїтися, а шукати захисту у святого Філіпа із Нері. Вона послала мені його реліквію. Видужання було неочікуване і приписувалося Філіпові із Нері".

Занурена у молитву, Анна-Марія отримала від Господа вістку: смерть прелата вирішена в Божому умислі. Анна, однак, і надалі просила, щоб і цю неможливу хворобу Він вилікував. І вона цього досягла. Та Господь сповістив, що ніхто не буде це приписувати її молитвам, а заступництву святого Філіпа із Нері. Луїджі Антоніні, про якого ми вже згадували, вірно служив і допомагав Анні під час покупок, став її послом і супровідником. Часто вони разом відвідували хворих. Коли вона не могла особисто провідати недужих, то Луїджі передавала для хворих вату, змочену в олії. Сам Антоніні страждав на сильний ішіас, який з часом прикував його до ліжка, він лише з труднощами ходив на милицях. У таких випадках він теж звертався за допомогою до Анни, і вона його вилікувала. Якщо під час відвідин хворих він простудився, або захворів на бронхіт, достатньо було сказати про це "матері", яка одним знаком святого хреста уздоровлювала свого помічника.

Ще один зворушливий випадок: коли Анна важко захворіла, її прийшов провідати отець Наталі. Цього дня отець дуже страждав від приступу гіпертонії, який супроводжувався сильним головним болем, але Анні-Марії нічого про це не сказав, бо не хотів хвилювати її своїм станом здоров'я. Він сам намагався повідомити лікарів, священика і приятелів про те, що Анна смертельно хвора. Благословенна жінка кивнула рукою, щоб він підійшов до неї ближче. Зробила хрест і сказала: "Відпочиньте і поспіть півгодини, і все буде гаразд. Тепер я вас дуже потребую, не хочу, щоб ви хворіли". Через півгодини отець Рафаель Наталі був здоровий.

Іншого разу Анна йшла на Святу Сповідь і по дорозі до храму її зненацька захопив дощ, який лив мов із відра. Вона постукала у найближчі двері і попросила: "Позичте мені парасольку, щоб я змогла зайти до Нашої Наймилішої Діви Марії". Жінка, яка відкривала двері, впізнавши Анну, пообіцяла принести парасольку і, між іншим, додала: "Знаєте, у нас в домі лежить небіжка". Жінка провела Анну до вбогої квартирантки, яка ще була в смертельній агонії. Декілька хвилин тому священик уділив її Тайну Єлеопомазання. Родичі і знайомі стояли навколо ліжка вмираючої і молилися. Анна поклала руку на холодне чоло і зробила знак хреста. Потім вона відійшла, але про парасольку забула. Між тим, буря перестала, а "мертва" встала з ліжка і почала ходити.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

5 серпня

Св. Пророка Іллі - Відпуст на парафії в с. Коти

5 серпня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

12-14 серпня

Піша триденна проща на честь Свв. Макавейських Мучеників

14 серпня

Свв. Макавейських Мучеників - Відпуст на парафії в с. Ліс

26 серпня

Свято Найсвятіших Сердець Ісуса і Марії - Відпуст на парафії на Вульках

26 серпня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

26 серпня

Свята Літургія для родин

26-28 серпня

Богослужіння на честь Успення Матері Божої - Триденна адорація гробу Матері Божої

28 серпня

Успення Пресвятої Богородиці - Відпуст на парафії в с. Новосілки

___________