ВШАНУВАННЯ

Додано: 21 жовтня 2013 року Божого.

Благословенна Анна - Марія Таїджі

Як тільки серце Анни-Марії зупинилось, кардинал Педіціні написав кардиналові-секретареві Апостольської Столиці і попросив його, щоб цій жінці підготували достойний похорон. Він сам на протязі тридцяти років захоплювався її незвичайними милостями, які вона одержала від Господа Бога.

Похорон, однак, не був такий, як хотів кардинал. Господь Бог обіцяв Анні, що поки вона живе, в Рим холера не прийде. Щойно останній віддих вийшов з її грудей, як у вічному Місті розбушувалася холера. Настала страшна паніка. Смерть святої жінки залишилась майже непоміченою. Покійна два дні пролежала в церкві Санта Марія ін Віа Лата. Всі знайомі прийшли віддати останню шану та попрощатися з нею. В неділю увечері її супроводжувала група побожних шанувальників на кладовище Камно Верано, де на бажання Папи Григорія XII тіло було покладено у свинцеву труну, яку запечатали. До вкладення у труну отець Наталі дав виготовити посмертну маску.

Відразу, через кілька днів наперекір холері почалося паломництво до її гробу. Звичайні люди, єпископи, кардинали поспішали до гробу. Кардинал Одескалчі доручив о. Наталі зібрати усі документи, на підставі яких о. Луже, постулятор процесу, напише першу біографію Анни-Марії Таїджі. Книга викликала величезний резонанс, бо відразу була перекладена на багато мов світу.

Слава про її святість зростала щодня. Отець Рафаель Наталі і Домінік не встигали відповідати на запитання, які надходили з усіх боків. Багато людей хотіло знати, якими були її останні години життя та останні слова, писали про незвичайні милості, які вона отримала від Бога, інші хотіли почути про уздоровлення людей, які настали завдяки її молитвам і просьбам. Всі, однак, говорили про неї лише добре. Хвалили її, що була обсипана чеснотами і заслугами.

Кардинал Педіціні написав досить об'ємні спогади про благословенну жінку і часто молився над її гробом. Кардинал Мікара, капуцин, префект Конгрегації обрядів, носив з собою її фотографію. Поважний Франтішек Бернард Клаус, який часто просив її молитися за нього, весь час повторював: "Якщо вона не в небі, то там нема місця ні для кого".

Благословенний Гаспард Дел Буфало, засновник Ордену місіонарів Найдорожчої Крові, болісно переживаючи втрату цієї дорогої особи, зітхнув: "Якщо Господь Бог кличе до себе такі дорогі душі, то це значить, що час відплати близько".

Поважний Вінцент Палотті призначив Анну "своєю секретаркою і уповноваженою для всіх справ Конгрегації Найсвятішої Трійці". Благословенна
Марія Пелетір, засновник Конгрегації Доброго пастиря, довірила їй усі свої справи, які мала оформити в Римі.

Монс. Флаже, єпископ із Локсвіла, який помер у стані святості, відвідав Анну під час її останньої хвороби. Потім він розповсюджував про неї добрі вісті у Сполучених Штатах Америки.

Кількість чуд біля гробу зростала, і люди скаржились, що Анна похована так далеко від Риму. За вказівкою кардинала-вікарія, її мощі перенесли до церкви Санта Марія делла Пасе. З цієї нагоди відкрили труну, яка була запечатана 18 років. Її тіло в ній було непсуте, немов вона щойно була похована.

Велику шану віддавав Слугині Божій Папа Пій IX. У день битви під Метані він дав поширити ікони, на яких він стоїть на колінах біля благословенної жінки і молиться.

Коли він дізнався, що Слугиня Божа висловила свого часу бажання бути похованою в церкві тринітаріїв. то 18 серпня 1865 року дозволив перевезти її до базиліки святогоХристогона. Через три роки труну знову відкрили. Одяг благословенної Анни вже розкладався, але тіло залишилося нетлінним. Сестри-йосафатки замінили одяг на новий. Вісім днів тіло було виставлене в церкві для почитання. Вся околиця Рима була в русі. Порядок змушені були забезпечувати солдати. Мертве тіло потім переклали у подвійну труну зі свинцю та кипарису. У формі саркофага поклали її у вівтар каплиці. Через велике скло можна було бачити тіло благословенної Анни-Марії в рясі третього чину. Руки складені навхрест на грудях. Обличчя закрите білим полотном.

Між тим розпочався процес канонізації. Після офіційного розслідування в 1852 року розпочався церковно-судовнй процес. Тридцять свідків під клятвою подало зізнання. Між ними були кардинали, єпископи, шляхтичі, домашні помічники, дві доньки Божої слугині і нарешті 92-річний Домінік, який, крім Бога, найбільше долучився до того, що Анна-Марія Таїджі стала святою.

1863 року Папа Пій IX розпочав процес канонізації, тобто зачислення її до святих. 4 березня 1906 року Пій Х виголосив її героїчні доброчесності і чесноти. Нарешті 30 травня 1920 року Бенедикт XV зачислив Анну-Марію Таїджі, матір родини, до лику святих. Незабаром цю благословенну жінку дав усім матерям за особливого охоронця і призначив її покровителькою католицьких жінок.

Із багаточисленних чуд Святійший Отець ухвалив такі: 1869 року римлянка Марія Дел Пінто з третього чину тринітаріїв, як і Анна-Марія, захворіла на внутрішнє запалення жіночих органів. Вона схудла до кісток. Лікарі констатували, що її не можна вилікувати. На наполегливу просьбу родичів Марія виконала тридіум і просила Господа, щоб Він її оздоровив. "Я собі не бажала видужання, бо я хотіла радше терпіти. Я відмовила новенну до Духа Святого, щоб змогти пізнати волю Божу, чи мені відмовляти тридіум. Під час новенни я побачила в сяйві світла Непорочну Діву Марію, а біля неї - Анну-Марію. "Проси про своє одужання, доню моя, із хвороби вилікуєшся, бо нагод для страждань буде достатньо", - почула. Так я відмовила тридіум. Потім з'явилася Діва Марія і Анна-Марія, яка тримала в руках білу хусточку, ніби хотіла витерти мені сльози від жахливого болю. Пресвята Діва Марія сказала: "Доню моя. тут твоя визволителька". В цю мить від страшного болю я скрикнула. До мене підбігли родичі, але я вже була здорова. Відразу встала і пішла до церкви святого Христогона, щоб подякувати за отриману ласку".

Друге чудо, яке відбулося 1867 року в інтернаті сестер Успення Діви Марії в Сантфо біля Ліона, підтвердив французький лікар з Ліона д-р Едуард Карі. Учениця Меланія Севін під час ігор у дворі інтернату впала на кам'яну підлогу, вивихнула собі ногу і розірвала мускул. Д-р Карі лікував її і кожного дня описував, як протікає хвороба. Нога спотворилась і похудала, з'явився опух, висока температура. Дівчина страждала від сильного болю, тому лікар був змушений зняти пов'язку. Сестри шукали реліквію, але знайшли лише образок Анни-Марії Таїджі. Вони приклали його до хворої ноги. В цю мить чотири присутні сестри здивовано спостерігали досі небачене явище. Нога почала вирівнюватися, покручені нерви ставали на своє місце. Дівчина кричала, що вона здорова. Прийшов д-р Карі. Всі сліди важкого поранення зникли. Лікар констатував, що сталося чудо!

30 травня 1920 року в день свята Пресвятої Трійці Бенедикт XV проголосив матір Анну-Марію Таїджі благословенною.

Бенедикт XV потвердив її чуда, підкреслив і прославив її героїзм. "Це справжня мати родини, ангел, який потішав усіх членів сім'ї, це приклад для учениць і робітниць. Це мати, яка зуміла поєднати свою роботу з внутрішньою зосередженістю, мати, яка подбала про своїх батьків, дружина, яка доглядала і сумлінно дбала про свого, не завжди чемного і вдячного чоловіка, і велику кількість своїх дітей. Це мати, яка не занедбувала своїх обов'язків і знайшла час відвідувати хворих, бути для кожного потіхою.

Увечері 30 травня 1920 р., коли її прославляла велика кількість віруючих, віддаючи честь і шану в церкві Святого Петра, Бенедикт XV вклякнув, тихо помолився і вшанував реліквії Анни-Марії Таїджі, дружини слуги Домініка.

Лише мала купка людей знала про цю дорогоцінну перлину. Багато хто її зневажав. Цього їй, однак, не вистачало, і вона суворо карала сама себе.

Анна-Марія Таїджі жила у неспокійні часи. Вона стала прикладом для принижених, покірних і убогих. Була зразковою дружиною, матір'ю, бабусею, тещею і свекрухою. Вона дала світові приклад, досі небачений, але великий, історичний, актуальний і сьогодні. Анна виявила безмірну любов до Бога, яку може і вміє оцінити лише Він сам.

Анна-Марія не була вченою, навіть не вміла писати, знала те, що навчив єдиний її Учитель, сам Господь Бог. Вона стала приниженим лакмусовим папером, на якому небачена рука написала прекрасну поезію жертовної любові.

У світі зневіри Анна-Марія наважилась сказати нечувані слова:

"Я в Господа Бога не лише вірю, я його і бачила! Ціле півсторіччя я Його бачила щодня!"


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

26 травня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

26 травня

Подячна проща в Рокитне до Матері Божої Фатімської на закінчення навчального року

2 червня 

Свята Літургія для родин

6 червня

Вознесіння Господнє - Відпуст в Янові

12-13 червня

Святкування в Рокитному другого об'явлення Матері Божої Фатімської

15 червня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________