Боже, послухай благання

Боже, послухай благання,
Нищить недоля наш край.
В єдності сила народу,
Боже, нам єдність подай.

Боже, здійми з нас кайдани,
Не дай загинуть в ярмі,
Волю зішли Україні,
Щастя і долю дай їй.

О, святий наш, Йосафате
Враз з нами Бога моли,
Щоб волю дав Україні,
Щоб завитав день свободи.

Енцикліка Папи Лева XIII ARCANUM DIVINAE SAPIENTIAE (Таємниця Божої Премудрості) - продовження

Додано: 07 травня 2009 року Божого.

Папа Римський Лев XIII

Про християнське подружжя

(29-35)

29. Справді, навряд чи можливо описати величину зла, яке є наслідком розлучення. Несталими стають подружні контракти; послаблюється взаємна доброта; виникають жалюгідні стимули до невірності; завдається шкоди освіті та вихованню дітей; постають нагоди для розбиття родин; у сім'ях сіються чвари; слабне і применшується гідність жінки, а сама вона ризикує бути покинутою після того, як задовільнила пожадання чоловіка. Оскільки ніщо так не руйнує життя сім'ї та могутність держав, як зіпсуття звичаїв. Звідси легко зробити висновок, що розлучення, які є наслідком зіпсованих звичаїв, розбивають добробут сімей та націй і ведуть, як показує досвід, до найгірших збочень в приватному та суспільному житті.

30. Серйозність цього лиха стане ще очевиднішою, коли взяти до уваги, що якщо допустити можливість розлучення, то не буде жодного засобу, щоб втримати її в певних, чітко визначених межах. Великою, без сумніву, є сила прикладів, однак ще більша сила хтивостей. Власне під їхнім впливом може статися так, патологічна жадоба розлучень, немовби заразна хвороба чи немов  ріка, що під час повені розливається, зносячи береги, охопить душі багатьох людей. Ці істини, без сумніву, зрозумілі самі по собі, але вони стануть ще яснішими, коли ми звернемося до уроків досвіду. Як тільки закон відкрив дорогу для розлучення, відразу збільшилась кількість сварок, ревнощів та юридичних сепарацій: настала така безсоромність життя, що люди, які сприяли цим розлученням, покаялися в скоєному, боячись, що якщо не вжити скасування цього закону як ліків, то може загинути сама держава. Кажуть, що давні римляни здригнулися від жаху, побачивши перший приклад розлучення, але невдовзі будь-яке почуття добропристойності притупилося в їхніх душах, убоге самовладання над пристрастю вимерло, а подружня обітниця так часто ламалася, що, здається, не помилялися деякі письменники, коли писали, що жінки мали звичку рахувати роки не за зміною консулів, а за зміною своїх чоловіків. Подібно до них протестанти спочатку дозволили розлучення на законних підставах в деяких рідкісних випадках, проте у зв'язку з подібністю обставин кількість розлучень настільки зросла в Німеччині, Америці та в інших країнах, що всі мудрі мислителі жалкували за безмежним зіпсуттям звичаїв і вважали нерозсудливість закону просто нестерпною.

31. Це зло існувало навіть в католицьких державах. Бо як тільки, коли б це не було, запроваджувалось розлучення, — чисельність нещасть далеко перевищувала прогнози творців закону. По суті багато спрямувало свій розум на вигадання всякого роду обману і схем та через звинувачення в жорстокості, насильстві та перелюбі вигадували причини для розриву подружнього зв'язку, від якого вони вже втомилися; і все це з таким великим знищенням звичаїв, що поправка законів стала як ніколи на часі.

32. Тому хіба можна сумніватися, що закони на захист розлучення мали б такий самий отруйний і згубний результат, якби були запроваджені в наш час? Людські проекти і постанови не мають ніякої влади змінювати суть і тенденцію того, що було дане природою. Тому ці люди виявляють, радше, свою немудрість, аніж мудрість в ідеї, яку вони самі створили: нібито піклуючись про добро держави, вважали, що внутрішню природу подружжя можна безкарно спотворювати; а, нехтуючи святістю релігії і таїнства, вони, здається, хочуть ще підліше принизити та збезчестити [подружжя], ніж це робили поганські закони. І справді, якщо ці намагання не зміняться, то сім'ї і суспільство повинні постійно остерігатися, щоб заколоти та потрясіння не довели їх до повної руїни, що вже тепер ставлять собі за лукаву мету комуністи та соціалісти. Отже, тепер нам чітко видно як безглуздо сподіватися на якесь громадське добро з розлучення, коли, якраз навпаки,  воно тяжіє до руйнування суспільства.

33. Тому потрібно визнати що Церква має надзвичайно великі заслуги поміж народами за її завжди пильну турботу в обороні святості та нерозривності подружжя. Крім того, їй належить чимала дяка за те, що впродовж останніх ста років вона відверто викривала нечестиві закони, які завдавали важкої образи справам подружжя51; а також за те, що вона наклала печать анафеми на згубну єресь, що постала в середовищі протестантів щодо розлучення та сепарації52; також за те, що різними способами засуджувала традиційний розрив подружжя поміж греками53; за те, що оголосила недійсними всі подружні контракти, які укладалися з умовою, що колись в майбутньому вони можуть бути розірваними54 і, останнє, за те, що з найдавніших часів відкидала всі імперські закони, які спустошливо сприяли розлученням55.

34. Стільки, скільки верховні понтифіки чинили опір наймогутнішим правителям, які висували погрозливі вимоги, щоб Церква підтвердила ті розлучення, які вони чинили — стільки ж разів ми повинні визнати, що вони боролися за безпеку не лише релігії, а й людського роду. Саме тому всі покоління людей дивуватимуться доказами незламної відваги, які знаходимо в декретах Миколи І проти Лотара; Урбана II і Паскаля II проти французького короля Філіпа І; Селестіна III та Інокентія ІІІ проти Альфонса Ліонського та французького короля Філіпа II; Климентія VII та Павла III проти Генріха VIII; і, нарешті, Пія VII, цього святого та відважного понтифіка, проти Наполеона І, коли той був на вершині розквіту і повноти своєї влади. Тому всі правителі та державні чиновники, які хочуть керуватися розумом та мудрістю і турбуються про добро свого народу, повинні прийняти рішення про збереження непорушності святих законів подружжя і використовувати допомогу, яку пропонує Церква для захисту моралі та щастя сімей, а не підозрювати Церкву у ворожих намірах, фальшиво та злобно звинувачуючи її у порушенні Цивільного закону.

35. Вони повинні робити це ще охочіше, оскільки Католицька Церква, хоча й не має влади покинути обов'язки свого урядування чи захисту свого авторитету, все ж дуже схильна до доброти та поблажливості, доки це не шкодить безпеці її прав та святості її обов'язків. Тому вона не виносить ніяких рішень стосовно подружжя, не взявши до уваги політичну ситуацію та загальний стан суспільства; крім того вона не раз пом'якшувала, наскільки це було можливим, положення своїх власних законів, коли на це були справедливі та вагомі підстави. Що більше, вона свідома і ніколи не піддає сумніву те, що таїнство подружжя, яке було встановлене для збереження і примноження людського роду, має необхідний зв'язок з обставинами життя, які, хоча й пов'язані з подружжям, проте належать до цивільних справ і над яким держава по праву веде нагляд і видає свої постанови.

 

51 Пій VІ, Epist. ad epics. Lucion., 20 травня 1793; Пій VІІ, Енцикліка, 17 лютого 1809, та Конституція, видана 19 липня 1817; Пій VІІІ, Енцикліка, 29 травня 1829; Григорій ХVІ, Конституція, видана 15 серпня 1832; Пій ІХ, Звернення 22 вересня 1852.

52 Тридентійський Собор, sess ХХІV, can. 5, 7.

53 Флорентійський Собор та вказівки Євгена ІV Вірменам; Бенедикт ХІV, Конституція Etsi Pastoralis, 6 травня 1742.

54 Cap. 7, De condit appos., Corpus iuris canonici, ed. cit., part 2, col. 684.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

29 березня - 6 квітня

Подячна дев'ятниця в сьому річницю з дня повернення Чудотворного Образа Матері Божої Потіхи

7 квітня

Святкування сьомої річниці повернення образа Матері Божої Потіхи на парафію Свв. Верх. Апп. Петра і Павла

14 квітня

Свята Літургія для родин

30 квітня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________