Енцикліка Папи Лева XIII ARCANUM DIVINAE SAPIENTIAE (Таємниця Божої Премудрості) - продовження

Додано: 23 квітня 2009 року Божого.

Про християнське подружжя

(15-22)

15. Це велике благо, що Церква обмежила, наскільки це було необхідно, владу батьків сімей, так щоб сини і дочки, які бажають одружитися, в жодному разі не були позбавлені законного права на свободу26; що, з метою більшого поширення надприродної любові чоло­віків і жінок, вона оголосила подружжя з певним ступенем єдинокровності чи спорідненості недійсними27; що вона зробила все можливе, аби якнайсильніше обороняти подружжя від помилок, від насильства та обману28; що вона завжди прагнула зберегти святу чистоту подруж­нього ложа, безпеку осіб29, честь чоловіка і жінки30 і святість релігії31. І, нарешті, Церква оберегла свою божественну установу таким передбач­ливим законодавством, що людина з правильними поглядами на ці ре­чі не може не бачити як стосовно подружжя вона є найкращим опіку­ном і захисником людського роду; і як до того ж її мудрість вийшла переможницею впродовж віків, проходячи крізь нападки людей і незлі­ченні зміни суспільних подій.

16. Проте існує багато людей, які, завдя­ки старанням найбільшого ворога людства, з невдячністю відкидають дуже багато блаженств відкуплення, а також ставляться з презирством або цілком ігнорують відновлення подружжя до стану його первоздан­ної досконалості. Декому з древніх можна закинути прояви ворожості до подружжя. Проте в наш час набагато згубніший гріх тих, хто би хо­тів повністю спотворити природу подружжя, досконалого і повного у всіх своїх деталях і частинах. Головною підставою того, чому вони так чинять, є те, що багато з них засвоїли максими хибної філософії і є мо­рально зіпсовані. Покора і послух для них найбільш нестерпні. Тому вони з усіх своїх сил стараються домогтися того, щоб не тільки окремі люди, але й сім'ї і навіть саме людське суспільство в пихатій гордині зневажили найвищу владу Бога.

17. Тепер, з огляду на те, що сім'я і все людське суспільство походять від подружжя, ці люди в жодному разі не дозволять, щоб справи, які стосуються подружнього життя, підпада­ли під юрисдикцію Церкви. Навіть більше, вони намагаються позбавити його всякої святості, щоб таким чином віднести його до договірної сфери прав, встановлених людиною, якими управляє цивільна юриспруденція спільноти. А звідси обов'язково випливає, що вони приписують цивільним правителям всю владу над подружжям, нічого не зали­шаючи для Церкви; і коли Церква здійснює будь-яку подібну владу, вони думають, що вона діє або з ласки цивільної влади, або їй на шко­ду. Настав час, говорять вони, щоб глави держави невідступно відвойо­вували свої права і робили все від них залежне, щоб полагоджувати справи, які стосуються подружжя, на свій розсуд.

18. Звідси походять цивільні, як їх зазвичай називають, шлюби; тут формуються закони, які нав'язують подружжю перешкоди; тут виносяться вироки стосов­но подружнього контракту: чи він був правильно укладений чи ні. І нарешті, з певних причин відкидається те, що Католицькій Церкві належить будь-яка влада приймати рішення стосовно цього роду речей і до уваги не беруться ані її божественна влада, ані її розважливі закони. І все ж, за цих обставин протягом стількох століть жили нації, на які проливалося світло цивілізації мудрістю Ісуса Христа.

19. Незважаючи на це, натуралісти32, так само, як і ті, хто понад усе сповідує поклонін­ня божественності держави і прагне подібними аморальними доктри­нами вносити безлад в цілі спільноти, не може уникнути звинувачення у помилковості. Бог є Творцем подружжя і від початку воно було прообразом Воплочення Божого Слова; і тому в ньому перебуває щось святе і релігійне, яке не виникло випадково, а є вроджене; не встановле­не людьми, а таке, що міститься у природі самих речей. Тому наші попе­редники Інокентій III, а також Гонорій III, твердили без фальші і поспі­ху, що таїнство подружжя існувало завжди поміж вірних і невіруючих33. Ми беремо свідчення з пам'яток античності, так само, як і зі звичаїв та побуту тих людей, які, будучи найбільш цивілізованими, мали глибокі знання про право та рівність. Всі вони мали чітко визначену позицію, коли йшлося про подружжя, його вважали пов'язаним з релігією і свя­тістю. Тому в них подружжя, як правило, супроводжувались релігійни­ми церемоніями, під владою пап і духовним проводом священиків. Та­кою могутньою, навіть в душах, які не відають про Божественне вчення, була сила природи, сила пам'яті про його походження і сила сумління людського роду. І оскільки подружжя є святим через свою власну силу, само по собі, за своєю власною природою, його мусить регулювати і ним повинна керувати не воля цивільних правителів, а Божественна влада Церкви, яка одна має право навчати про святі речі.

20 Далі потрібно розглянути гідність таїнства, бо, через возведення по­дружжя до таїнства, подружжя християн стали найблагороднішими зі всіх шлюбних зв'язків. Але постановляти і наказувати щодо таїнства — це, волею самого Христа, частина влади та обов'язків Церкви, і тому просто абсурдно твердити, що навіть найменша частка цієї влади була передана цивільному правителю.

21. Ще потрібно пам'ятати про велику вагу і вирішальне випробування історії, яка прямо доводить, що Церква вільно і постійно здійснювала законодавчу та юридичну владу, про яку йде зараз мова, навіть в ті часи, коли дехто немудро вва­жав, що глава держави або дав на це згоду, або дивився на це крізь паль­ці. Наприклад, неймовірним чи взагалі абсурдним було б твердження, що Господь наш Ісус Христос засудив давню практику багатожонства і розлучення владою, яку дав Йому прокуратор провінції чи верховний правитель юдеїв. Такою ж екстравагантною була б думка про те, що апостол Павло вчив, що розлучення і шлюби з кровними родичами — незаконні, бо з ним погодилися Тіберій, Каліґула і Нерон, або ж, що він отримав від них таємний наказ навчати саме так. Жодну людину при здоровому глузді не переконаєш, що Церква постановила так бага­то законів про святість і нерозривність подружжя34 і про шлюби рабів з вільнонародженими35 владою, даною римськими імператорами, най­більш ворожими до християнства, найпершим бажанням яких було си­лою зруйнувати і вбити молоду Христову Церкву. У це все менше віриться, коли бачиш, що закон Церкви часом настільки йшов убік від цивільного закону, що Ігнатій Мученик36, Юстин37, Афінагор38, Тертуліан39 привселюдно оголосили деякі подружжя, які санкціонував імпер­ський закон, несправедливими та перелюбними.

22. До того ж, коли влада перейшла до християнських імперато­рів, верховні архієреї та єпископи, зібрані на Собор, наполягали з та­кою ж самою незалежністю і свідомістю свого права наказувати чи за­бороняти стосовно справ подружжя так, як вони вважали за корисне чи доцільне в даний час, незалежно від того, наскільки їхні рішення розходилися з законами держави. Добре відомо, що правителі Церк­ви на Соборах у Гранаді, Арлі, Халкедоні, другому Соборі в Мілеї та інших затвердили багато постанов стосовно перешкод, які стоять на  шляху подружжя, викликаних обітницею, різними віросповіданнями, кровними стосунками, певними видами злочинів і наперед даним сло­вом, які часто сильно відрізнялися від постанов, санкціонованих законами імперії. До того ж християнські князі були такими далекими від того, щоб привласнювати собі будь-яку владу у справах християн­ського подружжя, що вони, навпаки, визнавали і проголошували, що вона належить тільки Церкві у всій своїй повноті. По суті, Гонорій, Теодозій молодший і Юстиніан не вагаючись визнали, що у справах по­дружжя їм належить лише одна влада: бути опікунами і захисниками її святих канонів. І якщо колись вони і запроваджували щось своїми рішеннями стосовно перешкод на шляху подружжя, — вони добровіль­но пояснювали причину, стверджуючи, що сміли так чинити з дозволу і авторитету Церкви45, до чийого рішення вони зазвичай звертаються і шанобливо приймають, якщо справа стосується легітимності46 та роз­лучення47; так само, як і всього, що має необхідний зв'язок подружні­ми узами48. Тому Тридентський Собор мав повне право постановити, що Церкві належить влада «встановлювати перешкоди, які анулюють подружжя»49 і що «подружні справи належать до компетенції церков­них суддів»50.

 


26 Saus. 20, quaest. 3, cap. 3, De cognat. spirit., op. cit., part 1, col. 1101.

27 Cap. 8, De consang. et affin., op. cit., part 2, col. 703; cap 1, De cognat. legali, col. 696.

28 Cap. 26, De sponsal., op. cit., part 2, col. 670; cap. 13, col. 665; cap. 15, col. 666; cap. 29, col. 671; De sponsalibus et matrimonio et alibi.

29 Cap. 1, De convers. infid., op. cit., part 2, col. 587; cap. 5, 6, De eo qui duxit in
matrim.,
cols. 688-689.

30 Cap. 3, 5, 8, De sponsal. et matr., op. cit., part 2, cols. 661, 663. Тридентійський Собор, sess. XXIV, cap. De reformatione matrimonii.

31 Cap. 7, De divort., op. cit., part 2, col. 722.

32 Уважають природний порядок самодостатнім.

33 Про Інокентія ІІІ див. Corpus iuris canonici, cap. 8, De divort., ed. cit., part 2, col. 723. Інокентій ІІІ робить посилання  на 1 Kop. 7, 13. Про Гонорія III див. cap. II, De transact, op. cit., part 2, col. 210.

34 Canones Apostolorum, 16,17,18, ed. Fr. Lauchert, J. C. B. Mohr, Leipzig, 1896, p. 3.

35 Philosophumena (Oxford, 1851), i.e., Hippolytus, Refutation of All Heresies,
9,12 (PG 16, 3386D-3387A).

36 Epistola ad Polycarpum (Листи до Полікарпа), cap. 5 (PG 5, 723-724).

37 Apolog. Maj., 15 (PG 6. 349A. B).

38 Legat. pro Christian., 32, 33 (PG 6,963-968).

39 De coron. milit, 13 (PL 2,116).

40 De Aguirre, Cone. Hispan., Vol. 1, can. 11.

41 Harduin, Act. Condi, Vol. 1, can. 11.

42 Там само, can. 16.

43 Там само, can. 17.

44 Novel, 137 (Justinianus, Novellae, ed. C. E. Z. Lingenthal, Leipzig 1881, Vol. 2, p. 206).

45 Fejer, Matrim. ex instit. Chris. (Pestl835).

46 Cap. 3, De ord. cogn., Corpus iuris canonici, ed. cit., part 2, col. 276.

47 Cap. 3, De divort, ed. cit., part 2, col. 720.

48 Cap. 13, Quifilii sint legit, ed. cit., part 2, col. 716.

49 Тридентійський Собор, sess. XXIV, can. 4.

50 Там само, can. 12.

Вибрані документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю від Лева ХІІІ до Венедикта ХVI. – Колесо, 2008. – 658 с.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

29 березня - 6 квітня

Подячна дев'ятниця в сьому річницю з дня повернення Чудотворного Образа Матері Божої Потіхи

7 квітня

Святкування сьомої річниці повернення образа Матері Божої Потіхи на парафію Свв. Верх. Апп. Петра і Павла

14 квітня

Свята Літургія для родин

30 квітня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________