Енцикліка Папи Лева XIII ARCANUM DIVINAE SAPIENTIAE (Таємниця Божої Премудрості) - продовження

Додано: 16 квітня 2009 року Божого.

Папа Римський Лев XIII

Про християнське подружжя

(8-14)

8. Такими різноманітними були пороки і такими великими безчестя, які осквернювали подружжя, що полегшення і лік були нарешті даровані зверху. Ісус Христос, Який відновив нашу людську гідність і вдосконалив закон Мойсея, від початку виявив в Своєму служінні значну турботу про подружжя. Він облагородив Своєю присутністю подружжя в Кані Галилейській і зробив його пам'ятним через Своє перше чудо7; саме тому відтоді здавалося, що це був початок нової святості, наданий людським подружжям. Згодом Він повернув подружжю його первозданну благородність, засуджуючи звичаї багатожонства та право давати розвідні листи, що були у юдеїв; навіть більше: найсуворіше заповів, щоб ніхто не смів розривати зв'язок, який Сам Бог зв'язав постійними узами. Отож, відкинувши труднощі, які поставали з Мойсеєвого закону, Він, виконуючи роль Верховного Законодавця, постановив наступне щодо чоловіків і жінок: «А я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб»8.

9. Але те, що Бог своєю владою постановив щодо подружжя, було чіткіше і повніше передано нам через традицію писаного Слова, через апостолів, цих вісників законів Божих. Адже саме на апостолів, наших учителів, посилаються доктрини, «яких завжди навчали наші святі Отці, Собори і традиція Вселенської Церкви»9, а саме: що Господь наш Ісус Христос підніс подружжя до гідності таїнства; що Він дав силу чоловікові і жінці досягти святості в подружньому стані, оберігаючи їх і зміцнюючи небесною ласкою, яку так щедро дарують Його заслуги; що в чудовий спосіб, роблячи подружжя прикладом містичного союзу між Собою і Своєю Церквою, Він не лише удосконалив природну любов10, але й зробив природно нерозривний союз одного чоловіка та однієї жінки набагато досконалішим через узи небесної любові. Апостол Павло говорить до ефесян: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити... Чоловіки повинні любити своїх дружин так, як власні тіла... Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву, бо ми — члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, — і будуть обоє вони одним тілом. Ця таємниця велика, — а я говорю про Христа та про Церкву!»11. Таким чином, з повчань апостолів ми дізнаємося, що єдність подружжя та його незмінна нерозривність — необхідні умови його початку, повинні, згідно з заповіддю Христа, бути святими та нерозривними без винятку. Апостол Павло знову говорить: «А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: «Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться»12. І знову: «Дружина законом прив'язана, поки живе чоловік її; коли ж чоловік її вмре, вона вільна виходити заміж»13. Саме тому подружжя є «великим таїнством»14; «у всіх в пошані»15, святим, чистим, шанованим, як зразок і символ найвищих таємниць.

10. Ще більше, християнська досконалість та повнота подружжя не складаються лише з тих моментів, про які щойно згадувалось. Бо, по-перше, подружній зв'язок був удостоєний вищої та благороднішої мети, ніж будь-коли. Згідно з наказом Христа, він не лише дбає за продовження людського роду, а за народження дітей для Церкви, «співгорожан святих, і домашніх для Бога»16; щоб «народ народився для поклоніння та релігії правдивого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа»17.

11. По-друге, було визначено взаємні обов'язки чоловіка і жінки та чітко встановлено деякі їхні права. А саме: вони повинні мати такі почуття один до одного, щоб постійно плекати дуже велику взаємну любов, бути завжди вірним своїй подружній обітниці і постійно та безкорисливо помагати один одному. Чоловік — голова сім'ї та голова жінки. Жінка, оскільки вона плоть його плоті, кість його костей, мусить  коритися своєму чоловікові та слухатися його; не як служниця, а як товариш, щоб її послуху не бракувало ні поваги, ні гідності. Оскільки чоловік символізує Христа, а жінка символізує Церкву, нехай в ньому, який наказує, і в ній, яка кориться, завжди перебуває небесна любов, що провадить обох відповідно до їхніх обов'язків. Бо «чоловік — голова дружини, як і Христос — Голова Церкви... І як кориться Церква Христові, так і дружини коріться своїм чоловікам у всьому»18.

12. Що ж стосується дітей, то вони повинні коритися своїм батькам, слухатися їх і шанувати відповідно до сумління; в той час, коли, зі свого боку, батьки повинні пильнувати їх та піклуватися про освіту своїх дітей та їхнє доброчесне виховання: «Батьки... виховуйте їх [тобто своїх дітей] в напоминанні й остереженні Божому!»19. 3 цього ми чітко бачимо, що обов'язки чоловіків і жінок не є ані малими, ані легкими; хоча для добрих одружених людей ці тягарі стають не лише їм під силу, але й робляться приємними, завдяки силі, одержаній через таїнство.

13. Тому Христос, оновивши подружжя до такої високої досконалості, довірив і наказав Своїй Церкві нести відповідальність за усе, що пов'язане з подружжям. Церква завжди і всюди так використовувала свою владу щодо християнського подружжя християн, що люди чітко бачили, що це її природне право, дане їй не волею людською, а божественною волею її Засновника. Її постійна і дбайлива опіка над подружжям, збереження його святості настільки чітко зрозуміла, що не потребує доказів. Нам усім відомо, що Єрусалимський Собор засудив своїм рішенням аморальне та вільне кохання20; так само, як і блаженний Павло засудив своєю владою коринтянина, винного у кровозмішенні21. І знову, з самого початку свого існування Християнська Церква відкинула та завдала поразки зусиллям тих, які хотіли зруйнувати християнське подружжя: гностикам, маніхейцям та монтаністам; а в наш час — мормонам, сенсимоніанцям, фаланстеріанцям та комуністам22.

14. Крім того, було так само запроваджено закон подружжя, справедливий до всіх і однаковий для всіх, шляхом скасування давнього розрізнення між рабами і вільно народженими чоловіками і жінками23; а, отже, права чоловіків і жінок стали рівними: бо, як каже святий Єронім, «те, що незаконне для жінок, — те саме незаконне і для чоловіків, і ті самі обмеження накладаються на рівних умовах»24. Такі самі права були чітко визначені для взаємної любові і взаємних обов'язків; гідність жінки — "підтверджена і гарантована; а чоловікові заборонялось виносити смертний вирок за перелюб25 чи хтиво та безсоромно ламати свою обітницю вірності.

 


7 (Ів. 2).

8 Мт. 19, 9.

9 Тридентійський Собор, sess. XXIV, in principio (Trent, Canones et decreta).

10 Тридентійський Собор, sess. XXIV, cap.1, De reformatione matrimonii.

11 Еф. 5, 25-32.

12 1 Кор. 7, 10-11.

13 1 Кор. 7, 39.

14 Еф. 5, 32.

15 Євр. 13, 4.

16 Еф., 2, 19.

17 Catechismus Romanus, 8.

18 Еф. 5, 23-24.

19 Еф. 6, 4.

20 Ді. 15, 29.

21 1 Кор. 5, 5

22 Гностики: Загальна назва деяких ранніх сект, які стверджували, що християнське знання (gnosis) вище за віру. Маніхейці: учні перса Мані (216-276), який навчав, що усе можна вивести із двох першопринципів: світла і темряви, або добра і зла. Монтаністи: послідовники Монтана з Фриґії (остання третина другого століття), які засуджували подружжя як гріховну інституцію. Мормони: секта, заснована у 1830 році Йозефом Смітом, який заохочував полігамію. Сен-Симоністи: учні французького філософа Сен Сімона (1760-1825), засновника «нового християнства», яке ґрунтується на науці, а не на вірі. Фаланстеріанці: члени фаланстеру, соціалістичної спільноти, що існувала згідно принципів Шарля Фур’є (1772-1837), який розробив проект плану майбутнього суспільства, що повинно сприяти розвиткові всіх людських можливостей. Комуністи: прихильники такого режиму, в якому власність належить державі, а кожен її член працює відповідно до своїх можливостей і отримує відповідно до потреб; комунізм асоціюється зазвичай з іменем Карла Маркса (1818-1893).

23 Сар 1, De conjug. serv., Corpus iuris canonici, Leipzig 1884, part 2, cols. 691-692.

24 Єронім, Epist. 77 (PL 22, 691).

25 Канон Interfectore та канон Admonere, quaest 2 Corpus iuris canonici,
Leipzig 1879, part 1, cols. 1152-1154.

Вибрані документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю від Лева ХІІІ до Венедикта ХVI. – Колесо, 2008. – 658 с.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

  

12-13 вересня

Святкування в Рокитному з нагоди п'ятого об'явлення Матері Божої Фатімської

15 вересня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

21 серпня

Різдво Пресвятої Богородиці - Відпуст в с. Верещиця

21 серпня

Різдво Пресвятої Богородиці - Відпуст в с. Молошковичі

21 серпня

Різдво Пресвятої Богородиці - Богослужіння на честь Дитятка-Марії

22 вересня 

Свята Літургія для родин

27 вересня

Воздвиження Чесного Хреста - 19-та річниця заснування Священичого Братсва Святого Йосафата

29 вересня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________