Енцикліка Папи Лева XIII ARCANUM DIVINAE SAPIENTIAE (Таємниця Божої Премудрості)

Додано: 09 квітня 2009 року Божого.

Папа Римський Лев XIII

Про християнське подружжя

(1-7)

1. Прихований промисел Божественної мудрості, яку Спаситель людей Ісус Христос прийшов здійснити на землі, передбачав, що Він повинен через Себе і в Собі божественно оновити світ, який уже довгі роки потопав у занепаді. Апостол Павло підсумовує це гідними та величними словами, коли пише до ефесян: «Він дав нам пізнати тайну своєї волі... об’єднати все у Христі: небесне й земне»1.

2. Воістину, стаючи до виконання заповіді Свого Отця, Господь наш Ісус Христос відразу ж надав усім речам нової форми та наділив їх новою красою, позбавляючи їх рис старіння, спричинених часом. Бо він зцілив рани, які гріх нашого прабатька завдав людському роду; Він примирив усіх людей — дітей гніву за своєю природою — з Богом; Він привів до світла правди людей, стомлених своїми постійними помилками; Він відкрив шлях до всіх чеснот тим, хто був ослаблений всякого роду беззаконнями; і, давши їм знову у спадок ніколи не проминальне блаженство, Він додав твердої надії на те, що їхні смертні та тлінні тіла повинні одного дня стати учасниками вічності та небесної слави. Для того, щоб ці незрівнянні вигоди тривали весь час, допоки будуть люди на землі, Він доручив Своїй Церкві продовжити Свою справу; і на майбутнє Він наказав їй лагодити все, що могло б прийти в безлад у людському суспільстві та відновлювати все, що могло б перетворитися в руїну.

3. Хоча божественне оновлення, про яке ми щойно говорили, головно та безпосередньо заторкнуло людей, природа так само була рясно обдарована деякими з його дорогоцінних і спасенних плодів. З того часу не лише окремі люди, а весь людський рід одержав в усіх відношеннях значний ступінь гідності. Бо як тільки в світі було запроваджено християнський порядок, всі люди один за одним змогли дізнатися, чим є батьківське Боже Провидіння, і постійно в ньому перебувати, плекаючи надію на небесну поміч, яка ніколи нас не обдурює. З цього всього виходили сила духу, самоконтроль, постійність та врівноваженість мирного розуму разом з багатьма високими чеснотами та благородними вчинками.

4. І справді дивовижна міра гідності, непохитності та доброти, які отримала як держава, так і сім’я. Влада правителів стала справедливішою та більш шанованою; покора людей — готовнішою і непримушеною; об’єднання громадян — тіснішим; права володінь — більше захищеними. Воістину, християнська релігія подбала, щоб усе, що твориться, було на благо держави, настільки повно, що, згідно зі св. Августином, було б неможливо переоцінити її допомогу у справах доброго і щасливого життя, якщо б її взяли за єдиний об’єкт забезпечення чи примноження тих речей, які долучилися до вигод та зручностей цього смертного життя.

5. І все ж ми не поставили собі за мету перераховувати в деталях подібні вигоди. Ми, радше, хочемо поговорити про той сімейний союз, початком та основою якого є подружжя. Преподобні брати, усім добре відоме справжнє походження подружжя. Хоча тим, хто ганить християнську віру, відмовляючись визнати неперервне вчення Церкви на цю тему і вже довгий час намагаючись зруйнувати свідчення всіх націй і всіх часів, все-таки не вдається не те щоб загасити могутнє світло правди, але навіть зменшити його. Ми записуємо всім відомі речі, які ніхто не може піддати сумніву: що Бог у шостий день творення зробив чоловіка з пороху земного і, вдихнувши в його обличчя подих життя, дав йому супутницю, яку Він у чудовий спосіб узяв з боку Адамового, коли той спав. Таким чином Бог у Своїй найбільшій далекоглядності постановив, що цей чоловік і ця жінка повинні бути природнім початком людського роду, який буде розмножуватися від них і збережеться завдяки постійній плідності через усі прийдешні часи. І цей союз чоловіка і жінки, щоб якомога краще відповідати на мудрі поради Бога, з самого початку виразно показав дві свої найкращі властивості: єдність і постійність, які немовби глибоко вкарбовані та вписані в нього. З Євангелія чітко видно, що це вчення було проголошеним та відкрито підтвердженим божественною владою Ісуса Христа. Він засвідчив євреям і Своїм апостолам, що подружжя з часу свого заснування повинно існувати тільки між двома, тобто між одним чоловіком і одною жінкою, що двоє вони становлять одне тіло і що подружній зв’язок волею Божою настільки інтимно та міцно з’єднаний, що жодна людина не може розірвати його. «Тому покине чоловік батька й матір, і пристане до своєї жінки, — і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає»2.

6. Проте, ця форма подружжя, така чудова і настільки вища за інші, почала поступово розкладатися і зникати поміж поган; і навіть поміж юдеями почала частково затьмарюватися та ставати незрозумілою. Серед них поступово запровадився звичай, за яким вважалося за законне для чоловіка мати більше, ніж одну жінку; і коли, врешті, «за їхнє жорстокосердя»3. Мойсей поблажливо дозволив їм відпускати своїх дружин, дорога стала відкритою для розлучень.

7. Але зіпсуття та зміна подружжя серед язичників виглядають майже неймовірними, оскільки в кожному краї воно зазнало хвилі помилок і найганебніших пожадань. Здавалося, всі народи, більше чи менше, забули про істинне поняття та походження подружжя; усюди почали видаватися закони щодо подружжя, які були готові слугувати інтересам держави, а не вимогам природи. Урочисті церемоніальні звичаї, придумані волею законодавців, привели до того, що жінки повинні були або нести почесне звання дружини, або ганебне ім’я наложниці; і все дійшло аж до того, що дозвіл на одруження чи відмова в такому дозволі залежали від волі керівників держави, чиї закони були великою мірою спрямовані проти рівності і навіть надзвичайно несправедливі. Більше того, багатожонство і багатомужжя, так само, як і розлучення, призвели до значного послаблення подружнього зв’язку. Звідси так само постала велика плутанина щодо взаємних прав та обов’язків чоловіків і дружин. Чоловік привласнив собі право панування над своєю жінкою, наказуючи їй клопотатися своїми справами, часто без будь-якої на те причини, в той час, коли сам був вільним «безкарно з головою зануритись у непогамовну і необмежену тілесну пожадливість в домах поганої слави та зі своїми рабинями, так, неначе провина виникала не з волі грішника, а зі становища, яке займає у суспільстві людина, з якою согрішено»4. Коли розбещеність чоловіка проявила себе таким чином, ніщо не викликало стільки жалю, як його дружина, настільки опущена, що розглядалася лише як засіб задоволення пристрасті чи приведення потомства. Без будь-якого почуття встиду дівчат шлюбного віку продавали і купували як товар5, а іноді батько чи чоловік мав владу покарати дружину смертю. Залежно від потреб діти таких подруж вважалися або товаром на продаж серед іншого майна, або утримувалися як власність батька сім’ї6, якому закон дозволяв укладати та розривати подружжя власних дітей на свій розсуд і навіть здійснювати над ними жахливу владу життя і смерті.

 


1 Еф. 1, 9-10.

2 Мт. 19, 5-6.

3 Мт. 19, 8.

4 Єронім, Epist. 77, 3 (PL 22, 691).

5 Арнобій, Adversus Gentes, 4

6 Діонісій Галікарнаський lib. II, chs. 26-27 (див.: Roman Antiquities, tr. E. Cary, Loeb Classical Library, Harvad University Press, 1948, Vol. 1, cc. 386, 393

Вибрані документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю від Лева ХІІІ до Венедикта XVI. Колесо, 2008,


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

29 березня - 6 квітня

Подячна дев'ятниця в сьому річницю з дня повернення Чудотворного Образа Матері Божої Потіхи

7 квітня

Святкування сьомої річниці повернення образа Матері Божої Потіхи на парафію Свв. Верх. Апп. Петра і Павла

14 квітня

Свята Літургія для родин

30 квітня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________