Християнське подружжя

Переклад з польської мови:

Вp. Toth T. Małżeństwo chrześcijańskie. -

Warszawa: Te Deum, 2001. - 180 с.

Хто повинен одружуватись, а хто ні?

Додано: 18 грудня 2008 року Божого.

Автор: з циклу проповідей єпископа Тіхамера Тота

Якщо в такому яскравому світлі бачимо перед собою родинне життя з дохристиянських часів, якщо чуємо, що подружжя є Божою волею, то мимоволі ставимо собі запитання: чи всі без винятку люди зобов’язані виконувати цю волю? Чи згідно з Божою волею кожна людина повинна вступати в подружній зв'язок? Ні, не всі повинні вступати в подружній зв'язок! Більше того, цілковита стриманість є ціннішою в Божих очах, але для більшості людей подружжя є праведним способом життя.

Від часів Ісуса Христа знаємо, що до подружжя не зобов’язані всі без винятку, що коли хтось з вищих прагнень, для виняткової служби Богові обирає безженний стан, — це є цінніше перед Богом, ніж життя подружнє.

Ісус Христос виразно про це сказав. Є такі, хто «для Царства Небесного» не одружуються, щоби могти свою душу нероздільно офірувати Богові. Святий Павло про це каже ширше: «Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господові, а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, і він поділений» (1 Кор. 7, 32-33).

Подружжя є Божим планом, але невинність є станом досконалим. Так треба розуміти інші слова св. Павла: «Добре чоловікові не займати жінки» (1 Кор. 7, 1 ), бо життя в чистоті, посвячене для більшої досконалості душі, для служби Богові і для любові до ближнього, є досконалішим, ніж подружнє.

Якщо хтось зрікається одруження, щоби Богові служити цілим серцем, складає Йому велику офіру.

Але Господь Бог нікого до того не змушує! Це тільки «рада євангельська». «Хто може збагнути, нехай збагне» (Мат. 13, 12) – сказав Ісус Христос, але більшість людей не покликана до цього. Про це каже св. Павло у своєму посланні до коринтян: «кожний хай має свою жінку і кожна хай має свого чоловіка» (1 Кор. 7, 2). Слова «нехай має» означають, що дозволено мати. Для більшості це є загальним правилом, бо повна стриманість зобов’язує тільки декого.

Тепер можемо відповісти на запитання: «Хто повинен одружуватись, а  хто ні?».

Хто не повинен одружуватись? Передусім ті, які тяжко хворі або мають тяжкі спадкові хвороби, бо правдоподібно, що ті хвороби можуть передатися потомству. В деяких державах видали закони, які забороняють таким особам вступати в шлюб. Ці закони є значно строгіші, ніж вимагає того Церква, бо хоча християнська моральність не схвалює такі подружжя, однак не забороняє під карою смертного гріха, про що свідчить енцикліка Папи Пія ХІ «Casti connubii».

Чому не забороняє? Тому що, можливо, такі нещасні в подружжі знайдуть потіху, духовне зміцнення, яке полегшить їм досягнення остаточної мети. А знаємо, що головною метою Церкви є полегшити осягнення спасіння душі.

Хто ще не повинен одружуватись? Той, хто хоче посвятитись виключно якійсь великій ідеї, наприклад, якомусь науковому дослідженню або службі любові до ближнього. А передусім той, хто посвячується службі Господові, повинен зберегти повну статеву стриманість, жити в чистоті.

А хто ще не повинен одружуватись? Не повинен одружуватись хворий, не повинні одружуватись священики, монахи, монахині. Хто ще? Більше ніхто! До найбільшої частини людства, як наказ, відносяться Божі слова: «Плодіться і множтеся» (Буття 1, 28). Хто не хворий або не посвячує своє життя виключно якійсь великій справі, нехай вступає у шлюб. Цього вимагає Бог і водночас власний добре зрозумілий інтерес.

«Недобре чоловікові бути самому» (Буття 2, 18), — читаємо слова Творця на перших сторінках Святого Письма. Хто це заперечить? Це сказав Бог, який створив людину, отже найкраще знає людську натуру.

Поширеною темою у світовій літературі є марне, безплідне життя старих холостяків і дів. Насправді нема в чому їм заздрити. Часом мають поважне становище, але душі їхні є самотніми. Можуть мати прекрасні помешкання, але не мають дому. Приходять свята, коли родинний дім є наповнений гомоном, радістю; замість срібного щебету дітей вони чують монотонне цокання годинника в порожній хаті: «летять роки, летять роки, старієш, старієш…»

Хочу вказати на велику різницю між старим холостяком і старою дівою. Якщо чоловік залишається старим холостяком, зазвичай він сам у тому винен, бо не хотів женитись. Але якщо дівчина не вийшла заміж, то найчастіше не вона винна — ніхто її не брав. Голос сумління не однаковий у цих двох випадках, бо жінка, яка не з власної вини не вийшла заміж, в часи самотності може знайти спокій у Божій волі, бо так, очевидно, мусило статись; натомість гірше буде тому, хто сам себе повинен звинувачувати, своє самолюбство, бо заслужив на час розпачливої самотності.

Дозвольте сказати вам, шановні панове: або будьте священиками, монахами, або одружуйтеся, іншого виходу нема!

Продовження чекайте наступного четверга.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 

8 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

15 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

29 грудня 

Свята Літургія для родин

___________