Багатодітне подружжя (продовження)

Додано: 03 жовтня 2013 року Божого.

Автор: з циклу проповідей єпископа Тіхамера Тота

ІІ. Християнське подружжя виховує дітей

Переходимо до другої частини проповіді, в якій познайомимося з тією правдою, що християнське подружжя не тільки шанує дітей, але й старанно їх виховує, тому що бачить укриті в них великі цінності.

Насамперед мушу наголосити на тому, що головним обов'язком батьків є виховання дітей.

"Виховання" - яке глибоке значення криється в цьому слові! З малого робити велике, з недолугого - сильне, гартувати дух і тіло, викорінювати зло, засівати добро - це і є виховання! Скільки жертв, скільки посвяти, скільки безсонних ночей, скільки сліз, скільки турботи та любові міститься в цих двох словах: "батьківське виховання"!

Ця праця є жертвою, але водночас і радістю.

Вартувало би часто нагадувати про ці обов'язки подружжям, які легковажно їх трактують! Вони повинні часто над цим задумуватися. Повинні раз і назавжди порвати з думкою: "Мати дітей - то страшний клопіт, отже, може, краще буде їх уникати" - і сумлінно робити все, що принесе щастя їхнім дітям.

Це правда, що обов'язок виховання вимагає великої жертви, але водночас приносить велике задоволення! Де джерело вдоволення і радості батьків, які добре виховали своїх дітей? В усвідомленні того, що сумлінно виконують свій найсвятіший обов'язок, який виникає з природи і з Божого закону. Якщо виконання будь-якого обов'язку приносить нам задоволення, то тим більшу радість відчуваємо від виконання діла, що від нього залежить не тільки доля людини на землі й у вічності, але майбутнє людства та життя Церкви на землі.

Для того, щоби батьки могли справитися з цими великими жертвами, Бог обдарував їх найгарнішим, найвеличнішим проявом людської душі: батьківською любов'ю.

Любов батьків! Яка вона люба і цінна! Ця чарівна сила складається з безлічі сліз, незлічених трудів, безсонних ночей, прощення, розуміння, зречення! Любов батьків черпає свою силу з потрійного джерела: батьки люблять свою дитину, тому що дали їй життя; люблять тому, що походить від особи, яку, окрім дитини, найбільше кохають; батьки люблять свою дитину, тому що через хрещення вона стала Божою дитиною.

Ніщо не може замінити любові батьків. Праця найкращих вихователів і першорядних опікунок є лише "замінником" любові, який навіть приблизно не може замінити почуття батьків.

Коли батьки мають розпочати виховання дітей? У якому віці? Коли повинні почати виховувати дітей? Може, тоді, коли вони мають п'ять чи десять років?

Це було би запізно! Виховання дитини потрібно розпочати від першої хвилини її існування, а навіть ще перед приходом на світ.

Як це розуміти? Що це означає?

Це означає, що відповідальність батьків розпочинається ще перед приходом дитини на світ. Розпочинається вже в їхній молодості обов'язком морального життя. Сучасна біологія підтверджує відвічну науку Церкви, що моральне життя батьків у юності має позитивний вплив на потомство, а розпуста та легковажність наділяють його важкими вадами.

Сьогодні щоразу більше переконуємося в тому, яке важливе значення мають переживання перших дитячих років. Це помічено вже давно, бо кажемо: "це було виссане з молоком матері". Від миті, коли вода хрещення зволожила тіло дитини, а Христос кинув у душу дитини зерно надприродного життя, святим, священним обов'язком батьків є своєю любов'ю доглядати і розвивати це зерно Христового життя. Цю працю батьки повинні розпочати тоді, коли ще ні школа, ані Церква не мають доступу до дитини. Батьки, а особливо мама, мають тисячі способів, щоб підносити душу дитини до Бога. Сердечна і ніжна розмова мами з три- чи чотирирічною дитиною про Бога, про Ісуса, про Матір Божу, про справи віри має великий вплив на все її майбутнє життя. Немає такого вмілого вчителя, такого ревного священика, який зумів би так подати дитині ці істини, як батьки.

Щасливою є дитина, яка одержує від своїх батьків - окрім матеріального забезпечення і гарного вбрання - релігійне виховання! Щасливою є дитина, яка виростає в родині, що оточує її релігійною опікою! Щасливою є людина, яка не заламується під ударами життєвої долі, бо їй присвічують правди віри, основи якої отримала вже в дитинстві, особливо від матері!

Роль матері підкреслюю тому, що хоча обоє батьків виховують дитину, однак досвід каже, що мама завжди має більший вплив на дитину, отже є першою і найціннішою вихователькою.

Адамсові, великому президентові Сполучених Штатів, хтось сказав:

- Знаю, чому ви є таким ретельним чоловіком.

- Чому? - запитав президент.

- Я прочитав декілька листів, які писала до Вас Ваша матір, - відповів знайомий.

І мав слушність! Якщо, коли говоримо про гріхи чоловіків, зазвичай кажемо: "Cherchez la femme", "шукай жінку", то тут, коли йдеться про людські чесноти, тим більше мусимо сказати: "Cherchez la mére", "шукай маму".

Вже в Старому Завіті читаємо про ідеали величних матерів. Вистарчить, якщо тут згадаю тільки одну.

Близько 166 року перед народженням Христа вийшли з уст героїчної матері такі слова, які не можуть піти в небуття, допоки людина буде жити на землі. Не підуть в непам'ять, бо існує Святе Письмо.

Йдеться про героїчну матір Макавеїв, семеро синів якої людська підлість замордувала за те, що відважно визнавали свою віру. Страчено сімох по черзі, серед жахливих мук, на очах матері. Могли вижити, якби зреклися віри, але жоден з них цього не вчинив. Коли прийшла черга наймолодшого, подиву гідна мама звернулася до стікаючого кров'ю сина такими словами: "Молю тебе, дитино, поглянь на небо й землю, подивися на все, що в них є, і зрозумій, що все це Бог створив з нічого, і що й людський рід став існувати таким робом. Не бійся цього ката, а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами" (2 Мак. 7, 28-29). Помер наймолодший син, а після нього і мама, але не зреклися Бога!

Якщо Старий Завіт зумів виховати таких ідеальних матерів, то тим величнішою повинна бути християнська мама, ідеалом якої є Богородиця! Бо з хвилини, коли Найсвятіша Діва взяла на руки Боже Дитя, з того часу кожна мама є оздоблена короною святості. Короною ясною, яснішою від усіх зір і дорогоцінного каміння, яка вимагає найбільшої пошани. Короною, яка опромінює матір чарівною красою, але яка в багатьох відношеннях є подібною до тернової корони Ісуса Христа.

Нехай Бог дасть, щоби кожна мама усвідомила свою надприродну гідність. Щоби кожна жінка усвідомлювала, що коли в багатьох випадках може бути замінена чоловіком, то в справі виховання дітей ніхто не може її замінити. Хіба жінки не повинні вважати собі за честь виконання власне тих функцій, в яких ніхто на світі не може їх замінити?

На жаль, економічні заворушення в теперішніх часах часто забирають жінку з дому і примушують її змагатися з чоловіком на ринку праці. Сьогодні маємо не тільки діловодок, але й поштарок, юристок, лікарок, професорок, міліціонерок, жінок-водіїв, в інших віровизнаннях - жінок-священиків, в радянській Росії - жінок-солдатів... Однак у всіх цих сферах чоловік є більш продуктивним і міг би обійтися без жіночої допомоги.

Є одне завдання в житті, яке може виконати виключно жінка, якщо би його залишили жінки, ніхто не міг би їх замінити і людство би вимерло. Це материнське покликання до виховання дітей!

Не вірю, щоби людина могла мати на землі більшу радість, щоб жінка зазнала більшої розкоші понад ту, коли її доросла дитина скаже так, як написав наш великий Сечені в альбомі своєї матері: "Мамо, ти мене навчила, виховала, ти прищепила в моє серце поняття добра і допомогла мені бути добрим. Твоєю справою є те, що ношу Бога в серці, що люблю Батьківщину і світ!"

* * *

Тепер, наприкінці науки, в якій ми говорили про жертовні і повні посвяти терпеливість і любов батьків, мені спонтанно пригадується один випадок зі Світової війни, який стався 20 років тому і якого ніколи не забуду.

Це було навесні 1915 року. Австро-угорська армія після переломлення фронту під Горлицями звитяжно рухалася через Галичину. Польовий шпиталь, в якому я був капеланом, заледве встигав за колонами війська. Одного дня привезли молодого солдата з простріленою чашкою (надколінною кісткою - Прим. ред.), міг мати найбільше 20 років, поляк або русин. Куля прошила йому чашку, ще жив, але був непритомний. Кілька днів лежав без свідомості, борючись зі смертю. Я часто бував біля нього, гадаючи, що може хоч на хвилину прийде до тями, щоб його висповідати. На жаль, не повернувся до свідомості ні на хвилину. Цілими днями і ночами ворушив устами і безперестанку повторював тільки два слова: "Татусю, мамцю, татусю, мамцю..." Вмерло бідне дитя.

Страшно і боляче було тоді слухати ці два слова...

Але тепер... думаю собі, що ким би не були батьки того бідного хлопця, благословенним мав бути їхній образ в душі тієї конаючої дитини! Це мали бути добрі батьки, якщо син серед мук та болю в них шукав полегші, взиваючи їх: "Татусю, мамцю"!

Таким добрим матерям посвячую сьогоднішню проповідь словами: "Матері, ви є благословенням дому. Ви є щоденним хлібом, освіжаючою водою, домашнім теплом, чистотою родини. Ви є оливною лампою, яка не спить безсонними ночами і молиться, коли всі сплять. Матері, ви є в'янучим, але пахучим букетом троянд у підніжжі хреста".

Нехай Бог вас береже, о добрі матері! Амінь.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 26-28 серпня

Богослужіння на честь Успення Матері Божої - Триденна адорація гробу Матері Божої 

27 серпня 

Свята Літургія для родин

28 серпня

Успення Пресвятої Богородиці - Відпуст в с. Новосілки

31 серпня

Піша проща в с. Рокитне на початок шкільного й академічного навчального року

12-13 вересня

Святкування в Рокитному з нагоди п'ятого об'явлення Матері Божої Фатімської

15 вересня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

29 вересня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________