ВОСЬМА ЗАПОВІДЬ БОЖА (продовження)

Додано: 24 вересня 2018 року Божого.

Автор: з книги "Католицький Народний Катехизм"

Якщо хтось безвинно зазнає образи честі, нехай собі пригадає, що Найсвятіший Ісус безвинно був засуджений на смерть; хто про це пам'ятає, той буде терпляче зносити усі прикрощі.

Гріхи обмовляння та знеславлення можуть бути тяжкими або легкими. Це залежить від того, про яку хибу людина розповідає (якщо розповідає про тяжку ваду ближнього, тоді буде тяжким гріхом; якщо ж розповідає про вади малі, тоді, звичайно, буде малим гріхом); від того, яка особа говорить про чужі хиби (не так грішить особа, котру поважають люди і легко їй вірять, по-іншому грішить та особа, котру не поважають (котра є пліткарем), бо такій особі переважно не вірять); від того, про чиї хиби людина розповідає (розповідь про недолік однієї особи може бути тяжким гріхом, розповідь про той же недолік іншої особи малим).

Можливий і такий випадок, що хтось завдасть великої шкоди якійсь особі, розповідаючи лише про незначні недоліки (напр., якщо б хтось сказав про єпископа, що він говорить неправду, той грішив би тяжко). І, навпаки, розповідь про недолік другого, навіть тяжкий, може бути легким обмовлянням.

Гріхом проти честі людини є сіяння незгоди.

Сіяти незгоду - означає обмовляти або знеславлювати з тією метою, щоб розсварити між собою ті особи, які живуть у дружбі та любові. Від обмовляння та знеславлення сіяння незгоди відрізняється тим, що той, хто прагне цього, намагається скрито зруйнувати дружні стосунки і посіяти незгоду.

Той, хто добровільно слухає обмовляння другого і радіє тому, що ближнього знеславлюють, так само грішить, як і той, хто обмовляє.

Хто ж другого намагається схилити до того, щоб він обмовляв та знеславлював когось, такий тяжко грішить проти справедливості і стає причиною кривди, яку ближній через нього потерпів.

Хто словами ображає честь ближнього, той роздуває вогонь, а хто його слухає, той докладає у той вогонь дров. "Якщо би ми не мали прихильних слухачів, не говорили би про чужі недоліки" (св. Ігн). Отже, той, хто слухає такі розмови, також стає винним. Спаситель нагадує нам: "Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого" (Лук. 6, 42). Придивляється та прислухається до недоліків інших той, хто не хоче бачити власних недоліків (св. Берн.). Отже, ми не повинні допускати розмов такого роду. Тому намагайся виправдати ближнього, честь котрого плямують у твоїй присутності; або вислови своє невдоволення такою розмовою, або вчасно переведи розмову на іншу тему. Св. Августин на своєму столі написав: "Нехай не сідає за цей стіл той, хто плямує честь ближнього". "Вагу та міру для слів своїх вироби, ворота й засуви зладнай для своїх уст" (Сир. 28, 28). Наклеп - це потрійний меч, який одним ударом наносить три рани: ранить наклепника, бо вводить його в гріх, ранить того, кого знеславили, тому що позбавляє його доброго імені, ранить, нарешті, того, хто прислухається, бо і той грішить (Св. Верн.). Наклепник губить душу того, котрий радо прислухається до наклепу, він чинить, як вуж, котрий отруйними речами вигнав Єву з раю (св. Ант. Пуст.).

Зневага - це несправедливе плямування чужої честі, здійснене у присутності особи, про яку говорять.

Обмовляючи, плямуємо честь іншої людини поза її спиною, зневажаючи, плямуємо честь у її ж присутності. Між зневагою та обмовлянням різниця така, як між розбоєм та крадіжкою (св. Тома з Акв.). Якщо обмовляння та знеславлення підривають добру думку, яку люди про когось мають, то зневага позбавляє ближнього шани, яку люди виявляють до нього зовні. Семей образив царя Давида, назвавши його "диявольським мужем" і кинувши навздогін каменем (II Цар. 16, 5). Євреї часто зневажали Христа, називали Його "Самарянином" і "навіженим" (Йоан 8, 48). Зневажає найчастіше той, хто несправедливий до інших. Хто є справедливим і правдивим, не потребує допомагати собі зневагою та приниженням людей; правда завжди перемагає сама по собі. Різновидом зневаги є також насмішки або глузування. Насміхаючись над ближнім, завдаємо йому великих прикрощів і втрачаємо його прихильність. "Удар батогом залишає смугу - удар язиком ламає кістки" (Сир. 28, 21).

Язик стинає швидше, ніж меч.

Для того, щоб дізнатися, чи зневага є легким чи тяжким гріхом, треба взяти до уваги слова або діла того, хто зневажає; хто саме зневажає; кого зневажає.

Осудження - це тверде переконання у гріху ближнього без вагомої причини.

Гордий фарисей у храмі вважав митаря, котрий стояв на дверях, великим грішником, однак дуже помилявся (Лук. 18). Три приятелі Йова вважали його безбожником лише за те, що Бог послав йому тяжкі страждання (Йов. 5). Фарисей Симеон уважав Магдалину, котра впала до ніг Христа, великою грішницею, а вона, тим часом, була вже святою покутницею. Спаситель знав це і не відштовхнув її (Лук. 7, 39). Св. Павло під час шторму на морі опинився на острові Мальта. Щоб зігрітися, св. Павло назбирав хмизу і розпалив вогонь; із хмизу виповзла змія і вкусила його в руку. Коли це побачили присутні, то відразу осудили його в душі; говорили між собою, що ця людина є, очевидно, злочинцем, якщо її так переслідує доля (Діян. Ап. 28).

Приказка говорить, що кожен судить по собі. "Хто сам не є злим, не буде осуджувати інших" (св. Григ. Назн.). Лише зла людина радо вірить у те, що інші такі самі, як і вона (св. Золот.). Чим більше хтось має вад, тим більше їх буде вишукувати в інших. Краще помилитися і судити добре про злих, аніж зле про добрих (св. Анз). Справедлива людина, котра любить по-справжньому, відкидає всякі недобрі думки про людей, уважаючи, що судити має право тільки Бог (св. Франц. Сал.). Так зробив св. Йосиф, обручник Пресв. Діви Марії (Мат. 1, 19). Нехай ніхто не думає погано про ближніх своїх (Зах. 8,17). Якщо хочеш, щоб інші довіряли тобі, довіряй їм. Довір'я народжує довір'я - і, навпаки, з недовір'я виникає недовір'я.

Осудження є тяжким гріхом за таких умов: коли людина осуджує іншу в скоєнні гріха без достатніх причин; коли людина осуджує іншу в тяжкій матерії; коли людина усвідомлює, що судить іншу в тяжкій матерії без достатньої на це причини, але не відкидає свого переконання у грісі тієї людини; коли людина осуджує знайому людину або знайому родину.

Підозра - це припущення, що хтось допустився поганого вчинку, яке виникло без обгрунтованих підстав.

Якщо б у господаря вкрав хтось із хати якусь річ, а господар, не знаючи, хто це зробив, звинуватив би свого слугу, то такий господар грішить підозрою. Якщо ж він (господар) має докази, то не чинить гріха. Підозра взагалі є малим гріхом.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 2 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

9 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

16 грудня

Свята Літургія для родин

___________