Богословський коментар (продовження)

Додано: 24 жовтня 2018 року Божого.

Автор: з книги "Спогади сестри Лусії з Фатіми"

2) Приватне об'явлення сприяє цій вірі і виявляє свою ймовірність, власне, завдяки тому, що веде мене до єдиного публічного об'явлення. Кардинал Просперо Ламбертіні, тобто Папа Бенедикт XIV, так говорив у своєму класичному трактаті, який пізніше став авторитетним пунктом відносно беатифікаційних і канонізаційних справ: "У випадку об'явлень, які витримали цього роду схвалення, їх прийняття через загальну віру є не обов'язковим, і навіть узагалі неможливим. Ці об'явлення швидше повинні бути прийняті через індивідуальну віру, яка є розсудливою, і виявляє себе правдоподібною і ймовірною задля побожного розуму".

Фламандський богослов Е. Даніс, відомий знавець цього питання, стверджує, що у церковному схваленні приватного об'явлення важливі три речі: пов'язане з ним послання не повинно містити жодних речей, які суперечили б вірі і традиції; воно заслуговує на оприлюднення і віруючі можуть прийняти його помірковано (Е. Dhanis, Sguardo su Fatima e bilancio di una discussione. La Civilta Cattolica, 104, 1953 II, 392-406). Таке послання може успішно допомагати у кращому зрозумінні і пережитті Євангелії за певної епохи, тому не варто цим легковажити. Це є допомога, дана нам, але якою ми не зобов'язані користуватися.

Критерієм істинності і значення приватного об'явлення є таким чином його скерування до самого Христа. Якщо об'явлення віддаляє нас від Нього, якщо стає незалежним від Нього або веде його до іншого кращого задуму спасіння, важливішого від Євангелії, то воно, можна з певністю сказати, не походить від Святого Духа, котрий веде до глибин Євангелії, а не поза нею. Утім, це не виключає того, що приватне об'явлення може мати свої акценти, вести до виникнення нових форм побожності або до поглиблення й узагальнення уже існуючих. При цьому однак мусить бути поживою для віри, надії і любові, які для кожної людини є незмінною дорогою спасіння. Можемо додати, що приватні об'явлення часто є джерелом передусім національної побожності і впливають саме на неї, даруючи їй нові поштовхи і вказуючи нові форми. Не виключає це того, що вони можуть впливати навіть на Літургію, свідченням чого є приклад празника Пресвятого Тіла і Крові Господа Ісуса та свято Пресвятого Серця Ісуса. За певного погляду в стосунку між літургією і національною побожністю віддзеркалюються відносини між Об'явленням і приватними об'явленнями: Літургія є критерієм, є формою життя Церкви як цілісної структури, що живиться безпосередньо Євангелією. Національна релігійність є першою й основною формою "інкультурності" віри -вона повинна завжди підпадати керівництву літургії і йти згідно з її вказівками, хоча сама у свою чергу збагачує віру завдяки тому, що черпає із серця.

Таким чином ми підійшли від негативних визначень, яких передусім потребували, до позитивного змалювання приватних об'явлень. Як правильно класифікувати їх, опираючись на Святе Письмо? До якої богословської категорії можна віднести їх? Найбільш давній лист св. Павла, а відтак можливо найстаріший твір Нового Завіту - Перший лист до Солунян, відповідає на наші питання. Апостол Павло пише: "Духа не гасіть, пророцтва не легковажте. Усе перевіряйте, тримайте те, що добре(Сол. 5,19-21)". У кожний період Церкві дається харизмат пророцтва, який необхідно досліджувати, але яким не можна легковажити. Тут потрібно пам'ятати, що пророцтво у біблійному значенні не означає передбачення майбутнього, однак відкриває волю Божу на дану хвилину, яка вказує, крім того, свою дорогу до майбутнього. Хто передбачає майбутні події, заспокоює цікавість розуму, який прагне відкрити заслону майбутнього. Пророк же приходить на допомогу до затемненої волі і думок і пояснює волю Божу, яку розуміють як пораду чи наказ для теперішнього часу. У цьому випадку передбачення майбутнього має другорядне значення. Істотним є тільки актуальне красномовство єдиного Об'явлення, яке глибоко стосується мене самого: пророче слово є пересторогою або розрадою, або тим і іншим. У цьому сенсі можна пов'язати харизмат пророцтва з поняттям "знаків часу", на яке пролив світло II Ватиканський собор: "Вмієте розпізнавати землю і небо, чому ж тоді не розпізнаєте нинішнього часу? (Лк. 12, 56)". Під цими словами Ісуса про "знаки часу" необхідно розуміти Його власну дорогу, Його самого. З'ясувати знаки часу у світлі віри означає розпізнати присутність Христа у кожний період.

Такою, власне, є мета приватних об'явлень, прийнятих Церквою, а між тим і фатімських. Останні повинні допомагати нам у розумінні знаків часу і в знаходженні своїх відповідей на них у світлі віри.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

18 листопада 

Свята Літургія для родин

21 листопада

Святого Архістратига Михаїла - Відпуст на парафії в с. Мужиловичі

25 листопада

Святого Священномученика Йосафата - Відпуст в Семінарії НСМБФ

2 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

9 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________