Франциск - маленький мораліст

Додано: 23 листопада 2017 року Божого.

Автор: з книги "Спогади сестри Лусії з Фатіми"

Почувши звуки веселих пісень, почали сходитися сусіди. Коли ми перестали співати, вони попросили нас повторити ту саму пісню. Однак Франциск підійшов до мене і сказав:

- Не треба більше співати! Господу Ісусу не подобаються такі пісні.

Отож ми якнайшвидше втекли з дому хрещеної до своєї улюбленої криниці.

Попри те, що я написала усе це тільки з послуху, однак ховаюся від сорому. Утім, Ви, Владико, схвалили те, що на бажання доктора Галамби я записую світські пісні, які ми знали. Ось вони! І хоч я не розумію, навіщо вони, мені достатньо того, що я виконала волю Божу.

А тим часом наближався карнавал 1918 року. Дівчата і хлопці у ці дні, як звичайно, збиралися разом на святкування і розваги. Кожний приносив щось із дому: хто масло, хто борошно чи м'ясо тощо. Збирали продукти у призначеному для цього будинку. Дівчата готували там смачні страви. Усі ці дні ми їли і танцювали до пізньої ночі, особливо останнього дня.

Діти до 14 років святкували окремо, в іншому будинку. Багато дітей приходило до мене і запрошувало готуватися до свята разом з ними. Спочатку я відмовлялася. Але, боягузлива догідливість заставила мене врешті-решт погодитись, особливо через прохання доньок і двох синів пана Жозе Каррейра з Каза-Веля, котрий надав нам приміщення. Наполягали на моїй участі у підготовці він сам, а також його дружина. Отож я піддалася на умовляння і пішла разом з іншими дітьми оглянути помешкання. Воно було величезним, наче спеціально для бенкетів, поруч було велике подвір'я. Ми склали план і я повернулася додому. Зовні я була ніби задоволеною усім цим, проте всередині мене гризли сумніви. Зустрівши Франциска з Жасінтою, я розповіла про все, що трапилось.

- І ти братимеш участь у цих приготуваннях і забавах? -серйозно запитав Франциск. - Хіба ти забула, що ми обіцяли більше ніколи туди не повертатися?

- Я не хотіла йти, але ти ж бачиш, що мене не залишають у спокої. Я не знаю, що мені робити!

І справді, мене увесь час просили допомогти. До мене приходило багато подружок, щоби погратися зі мною, навіть здалеку: з Моїти - Роза, Ана Каетано та Ана Брогейра, з Фатіми - дві доньки Мануела Каракол, з Монтело - дві доньки Мануела да Раміра і дві доньки Йоакима Шапелета, з Аморейра - двоє де Сільва, з Куррайс - Лаура Ґатто, Жозефа Валіньо та багато інших, імен яких я вже не пам'ятаю. Були також дівчатка з Болейроса, Комби-да-Педернейра, а також з Ейри-да-Педри, Каза-Веля та Алжустрелу. Як могла я розчарувати їх раптом, коли видавалося, що без мене вони не можуть справитися? Як було сказати їм, що я назавжди перестану брати участь в їхніх забавах? Однак Бог надихнув Франциска зробити мені це зауваження.

- Знаєш, що можна зробити? Усі знають про те, що нам з'являлася Матінка Божа. Чому б тобі не сказати, що ти пообіцяла їй більше не танцювати, а тому не зможеш піти з ними на свято? Ми сховаємося на ці дні у печері на Кабесо - там нас ніхто не знайде!

Я послухалася поради Франциска і вчинила так, як він сказав. Після цього більше нікому не спадало на думку влаштовувати подібні забави. Це було Божим благословенням. Подружки, котрі раніше зі мною любили погратися, приходили тепер по вечорах у неділю до Кова-да-Ірії, щоб разом помолитися на вервиці.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 

 

3 грудня

Свята Літургія для родин

3 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

17 грудня

Свята Літургія за вірних, які були переселені з с. Вільшаниця та с. Ліс

24 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________