Боже, послухай благання

Боже, послухай благання,
Нищить недоля наш край.
В єдності сила народу,
Боже, нам єдність подай.

Боже, здійми з нас кайдани,
Не дай загинуть в ярмі,
Волю зішли Україні,
Щастя і долю дай їй.

О, святий наш, Йосафате
Враз з нами Бога моли,
Щоб волю дав Україні,
Щоб завитав день свободи.

Характер Франциска-його духовність

Додано: 06 вересня 2017 року Божого.

Автор: з книги "Спогади сестри Лусії з Фатіми"

Отже, Владико, я починаю записувати усе те, що з Божою допомогою згадала про Франциска. Сподіваюся, що наш Господь дасть йому знати на Небі, що саме я розповідаю про нього на землі, щоб він молився за мене перед Господом Ісусом і Пресвятою Дівою Марією, особливо у ці дні. Дружба, яка єднала мене з Франциском, базувалася лише на родинних зв'язках, а також на милості, подарованої нам Богом.

Здавалося, вони з Жасінтою були чужими, настільки діти відрізнялися один від одного. Франциск не був схожим на неї ані рисами обличчя, ані побожністю. Бракувало йому її примхливості і жвавості. Хлопчик мав сумирний, м'який характер.

Якщо він вигравав під час гри і при цьому хтось намагався відібрати у нього виграш, він поступався без опору зі словами:

- Гадаєш, що виграв ти? Ну, добре! Мені байдуже.

Крім того, він не відзначався особливою любов'ю до танців, як, наприклад, Жасінта. З більшим задоволенням грав на сопілці, доки інші танцювали.

В іграх не виявляв спритності. Мало хто грав з ним охоче, оскільки майже завжди Франциск програвав. Зізнаюся чесно, я сама не дуже його цінувала, тому що була надмір рухливою дитиною, а його спокійна поведінка просто мене дратувала. Інколи я хапала його за руку і примушувала сісти на камінь або землю, вимагаючи, щоб він сидів спокійно і слухався мене, ніби я була великим авторитетом. Щоправда, потім мені ставало шкода хлопчика і я кликала Франциска до себе. Він підходив до нас одразу, але з таким незворушним виглядом, ніби нічого не трапилось. Коли хтось із дітей намагався відібрати у нього якусь річ, він казав:

- А, візьми! Мені воно непотрібне!

Пригадую, одного разу він прийшов до нас із хустинкою, на якій була зображена Божа Матір із Назарету. Хтось привіз йому звідти цю згадку. Щасливий, він показав мені хустинку, прибігли подивитися на неї й інші діти. Хустинка переходила з рук в руки і за якусь мить зникла. Ми почали шукати її, однак так і не знайшли. Трохи згодом виявила її у сумці одного із хлопчаків. Я спробувала забрати її, але той твердив, ніби йому теж привезли таку саму. Тут підійшов Франциск, щоб припинити сварку, і сказав:

- Нехай він бере її! Мені зовсім її не шкода.

Якби він став старшим, то, гадаю, його головною вадою була б надмірна флегматичність.

Коли у семирічному віці я почала пасти отару, він вів себе досить байдуже. Приходив увечері і чекав на мене разом із своєю сестричкою, але робив це швидше заради того, щоб потішити її, ніж із приязні до мене. Вони чекали на мене на подвір'ї моїх батьків. І тоді як Жасінта бігла мені назустріч, почувши дзвоник отари, Франциск залишався сидіти на східцях нашого будинку. Потім він ішов гратися з нами на старий сінник, де ми чекали, що Пресвята Діва з ангелами запалять свої лампадки. Франциск також із захопленням рахував їх, але ніщо його так не захоплювало, як чудесний схід або захід сонця. Доки було видно хоча б один промінець - він і чути не хотів про лампадки.

- Ні одна лампадка не є такою гарною, як світильник нашого Спасителя! - казав Франциск Жасінті, якій більше подобався світильник Пресвятої Діви Марії. Дівчинка вважала, що від нього не болять очі.

Із захватом спостерігав він за сонячним сяйвом, яке відбивалося у вікнах будинків або у краплях роси на деревах і кущах на схилах гір. Вони спалахували наче зірки, і, на думку Франциска, палали у тисячі разів яскравіше, ніж світло лампадок в ангелів.

Те, що він просив наполегливо свою матір про дозвіл піти з нашою отарою, було більшою мірою на догоду Жасінті, котра любила його більше, ніж Йоана - свого другого брата. Якось, коли мати, розгнівавшись, відмовила йому в цьому, він відповів із звичним для нього спокоєм:

- Мамо, мені байдуже, просто Жасінта хоче, щоб я пішов з нею.

За інших обставин він говорив те саме. Одна з моїх давніх подруг якось прийшла до нас і запросила мене піти з нею на пасовисько, де росла чудова трава. Але оскільки було похмуро, то я пішла до будинку моєї тітки, щоб запитати, чи підуть зі мною Жасінта із Франциском або ж з їхнім братом Йоаном. Що стосується останнього, то я не проміняла б свою подружку на нього. Утім, насувалася негода і тітка вирішила, що цього разу піде Йоан. Франциск спробував ще раз умовити матір відпустити його, та коли отримав категоричну відмову, сказав:

- Мені байдуже, тільки Жасінта буде засмучена.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 

21 листопада

Святого Архістратига Михаїла - Відпуст на парафії с. Мужиловичі Яворівського району

25 листопада

Святого Священномученика Йосафата - Відпуст в Семінарії НСМБФ

3 грудня

Свята Літургія для родин

3 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

17 грудня

Свята Літургія за вірних, які були переселені з с. Вільшаниця та с. Ліс

24 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________