Видіння сатани, фатімські квітки

Додано: 07 грудня 2017 року Божого.

Автор: з книги "Спогади сестри Лусії з Фатіми"

13. Видіння сатани

Зовсім по іншому виглядала подія, про яку я тільки що згадала. Одного разу ми були разом у місцевості, яка називалася Педрейра. Поки наші вівці паслися, ми стрибали з пагорба на пагорб, голосно кричали і слухали луну, яка долинала з глибоких ущелин. Франциск, як завжди, сховався у гроті. За деякий час ми почули його крик: він гукав Божу Матір. Налякані ми почали шукати його і кликати:

-Де ти?

- Тут... Тут!

Втім, минуло ще досить часу, перш ніж ми знайшли хлопчика. Він увесь тремтів у своєму сховку, не в стані звестися з колін.

- Що з тобою? Що трапилося?

Від страху здавленим голосом Франциск відповів:

- У печері з'явився величезний звір, який дихав на мене вогнем.

Ні я, ні Жасінта нічого не побачили, тому ми засміялися і я сказала:

- Ти ніколи не хотів думати про пекло, щоб не боятися, а тепер першим злякався!

Оскільки Жасінта завжди боялася при згадці про пекло, брат говорив до неї:

- Не думай так багато про пекло! Краще думай про Бога і Матінку Божу. Я стараюся не думати про нього, щоб не боятися.

І це при тому, що Франциск був з небоязких! Він міг спокійно ходити сам уночі до найтемніших місць, грався з ящірками і гадюками. Він піднімав їх на палиці, наливав їм овечого молока в заглибинах каменів, щоб вони могли напитися. Залазив у печери, щоб віднайти лисячі, кроликові або заячі нори.

14. Фатімські квітки

Франциск дуже любив птахів. Він страждав від того, що люди знищували їхні гнізда. Щоб нагодувати пташок, неодноразово розсипав крихти хліба на схилах гір, після чого ставав неподалік і скликав їх, неначе вони розуміли його. До того ж не дозволяв нікому наближатися до цього місця, аби не злякати птахів.

- Бідолашки, ви такі голодні! - вигукував він.

- Летіть сюди, летіть, поїжте!

Птахи не заставляли довго чекати на себе, вони зліталися цілими зграйками на галявинку, де був розкиданий хліб. Франциск радісно спостерігав за птахами, як вони опісля піднімалися на дерева з переповненим волом і весело там щебетали. Хлопчик голосно наслідував їхній спів, та так, що не можна було відрізнити його голосу від голосів пташок.

Одного разу ми зустріли маленького хлопчика, котрий ніс у руках впійману пташку. Францискові стало шкода її, тому він пообіцяв малому два "вінтеньш" {низьковартісна стара португальська мідна монета), якщо той випустить полонянку на волю. Хлопчик погодився на це, проте хотів одразу ж отримати гроші. Франциск змушений був бігти додому аж із Лагоа-да-Каррейра, яке знаходилося поблизу Кова-да-Ірії, щоб узяти гроші і звільнити в'язня. Побачивши, як віддаляється птах, він заплескав у долоні і вигукнув:

- Будь обережний, більше не потрапляй до рук людей! Там жила одна старенька жінка, котру ми називали тітка Марія Каррейра, її сини посилали жінку пасти овець та кіз. Тварини були досить дикі і часто розбігалися у різні сторони. Коли ми зустрічали тітку Марію, Франциск першим прибігав їй на допомогу. Він допомагав їй загнати отару на пасовисько і там зганяв тварин до купи. Старенька тисячу разів дякувала йому за поміч і називала Франциска своїм ангелом-охоронцем. Коли нас відвідували хворі люди, він говорив із співчуттям:

- Я не можу спокійно дивитися на цих людей - мені їх так шкода!

Якщо нас кудись кликали, то він запитував, чи є серед них хворі.

- Я не піду туди, якщо там є хворі. Я не можу на них дивитися - так мені їх шкода! Скажи їм, що я буду за них молитися.

Одного разу нас хотіли відвести в Монтело до Йоакима Чапелети. Франциск відмовився іти з нами:

- Я не піду туди. Я не можу дивитися на людей, котрі так хочуть говорити і не можуть (мати цього чоловіка була німою).

Коли увечері ми повернулися з Жасінтою, я запитала тітку, де Франциск.

- Не знаю, я сама його шукала увесь вечір. Приходило кілька жінок, котрі хотіли вас побачити, однак нікого не знайшли. Франциск також зник. Шукайте його самі!

Ми присіли на лавку біля дороги і думали, що підемо пізніше до Лока-до-Кабесо, оскільки були впевнені, що він там. Проте, варто було моїй тітці вийти з дому, як він покликав нас крізь шпарку у стелі. Як тільки Франциск побачив, що прийшли люди, він сховався на горищі (на кухні був люк, за допомогою якого можна було легко вилізти на горище - достатньо було лише поставити стілець на стіл!), звідкіля і спостерігав за усім. Він сказав:

- Приходило так багато людей! Не дай, Боже, щоб вони застали мене самого! Що б я розповів їм?


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 

 

3 грудня

Свята Літургія для родин

3 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

17 грудня

Свята Літургія за вірних, які були переселені з с. Вільшаниця та с. Ліс

24 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

___________