Місцева спільнота, яка нараховує понад 2000 вірних, складається переважно з потомків тих, кого вигнали на ці землі за часів останньої імператорської династії Цін (1644-1912). До них після утворення КНР (1949) додалися нові мігранти й колишні в’язні розташованих там таборів примусової праці.
Храм, який влада хоче розвалити, збудовано 2000р. за дозволом Управління у справах релігії. На його відкритті навіть були присутні представники влади регіону та міста.
Хоча офіційного приводу для знесення будівлі немає, багато хто підозрює, що землю, на якій стоїть храм, хочуть використати для будівництва великого торгового центру. Храм Пресвятого Серця розташований уздовж вулиці, що веде до місцевого аеропорту, тому в планах містобудування вона набуватиме дедалі більшого значення.
2018 року, вже після побудови, храм зазнав перших репресій, коли в ім’я так званої синізації Управління в справах релігії наказало зняти чотири барельєфи, які прикрашали фасад будівлі, дві статуї свв.Петра і Павла по боках і хрест на верхівці храму. Також було знищено два куполи та дзвіницю, оскільки вони «дуже помітні».
На думку місцевих вірних, насправді влада хоче придушити життя християн. «Це чергове підтвердження того, що в Китаї відсутня свобода віросповідання і не поважають законні інтереси вірних», — сказав один із місцевих католиків італійському місійному агентству AsiaNews.
Ситуація Церкви в Сіньцзяні погіршилася, відколи 2013р. до влади прийшов нинішній лідер Китаю Сі Цзіньпін, а секретарем Комуністичної партії в цьому регіоні став Чен Цюнго, який ще раніше оголосив політику «випаленої землі» щодо мусульман та інших релігій.
У Сіньцзяні заради комерціалізації земель за останні роки знищено щонайменше чотири храми.
Зрештою, руйнують не лише християнські святині, але також і багато мечетей, і все це — в ім’я «особливого китайського шляху». За оцінками, так уже знищено або серйозно пошкоджено принаймні 16 тис. мечетей.
Акція з ліквідації храмів та хрестів через їхню «надмірну помітність» розпочалася 2014р. у східно-китайській провінції Чжецзянь за ініціативи місцевого партійного керівника Ся Баолуна, великого друга Сі Цзіньпіна. В лютому 2020р. він став головою Управління у справах релігії в Гонконгу та Макао.
Коментуючи останні події в своїй країні, один із китайських священників сказав: «Ми запитуємо себе, скільки ще нам терпіти, поки Папа і Ватикан побачать наші переслідування та марність Угоди між Святим Престолом і Китаєм?» (ідеться про документ про призначення єпископів Папою, укладений у вересні 2018р. і продовжений на наступні два роки в жовтні 2020р.).
Нагадаємо: на час поновлення угоди ватиканська преса повідомляла, що двох нових китайських єпископів було призначено «відповідно до встановленої нормативної бази». У листопаді 2020 року Ватикан підтвердив, що третього єпископа обрано у такий самий спосіб. Проте, згідно з новими правилами призначення єпископів у Китаї, що наберуть чинності 1 травня 2021 року, процеси відбору, затвердження та висвячення нових єпископів відбуватимуться без участі Папи.
Відповідно до нових правил, Китайська католицька патріотична асоціація (ККПА) відповідатиме за добір кандидатів у єпископи. Потім їхні кандидатури затверджуватиме Конференція католицьких єпископів Китаю. У правилах не згадується роль Папи у призначеннях нових єпископів, хоча, відповідно до угоди між Ватиканом та Китаєм від 2018 року, в цьому процесі мають брати участь як китайські представники влади, так і Святий Престол.
