Звіт детально описує зусилля Комуністичної партії Китаю (КПК) зі «здійснення повного контролю» над Католицькою Церквою та іншими релігійними конфесіями і «примусового викорінення релігійних елементів», які, на думку партії, суперечать її політичному порядку денному. У ньому зазначається, що хоча термін «сінізація» формально означає пристосування до китайської культури, по суті він означає підпорядкування релігії «політичному порядку денному КПК і марксистському баченню релігії».
Повідомляється, що китайські чиновники наказують знімати з церков хрести і замінювати образи Христа та Діви Марії портретами Сі Цзіньпіна. Вони також цензурують релігійні тексти, примушують духовенство проповідувати ідеологію і вивішувати у храмах гасла Комуністичної партії.
Щоб підпорядкувати релігійні громади партії, уряд змушує їх вступати до різноманітних «патріотичних релігійних об’єднань» та їхніх місцевих осередків. Для католиків це означає підпорядкування Конференції єпископату, яка офіційно перебуває під контролем Державного управління Китаю у справах релігії та Департаменту Об’єднаного робочого фронту КПК, і членство у Китайській католицькій патріотичній асоціації (ККПА).
Будь-хто, хто сповідує релігію поза схваленими державою асоціаціями, вважається членом «культу» і підпадає під дію антикультових положень китайського законодавства, наслідком чого є масові арешти і ув’язнення. Китайські офіційні особи застосовують антикультові положення до підпільних католиків, які не визнають влади контрольованого урядом духовенства і комуністичних спотворень віри.
За словами комісара USCIRF Асіфа Махмуда, КПК вважає підпільних католиків загрозою, оскільки вони не визнають гаданих повноважень уряду «диктувати релігійну доктрину і регулювати релігійні справи».
«Хоча деякі католики легально відвідують богослужіння контрольованої державою Китайської католицької патріотичної асоціації, вони, безперечно, невільні, бо мусять коритися жорстким механізмам контролю і втручання КПК, — каже він. — Уряд Китаю зацікавлений виключно у прищепленні непохитної слухняності і відданості КПК, її політичному порядку денному та її баченню релігії, а не у захисті права католиків на релігійну свободу».
У звіті згадується угода між Ватиканом і Китаєм про призначення єпископів, укладена у 2018 році, деталі якої залишаються нерозголошеними. Дослідники зазначають, що, незважаючи на цю угоду, «уряд в односторонньому порядку призначав єпископів з-поміж прихильників КПК, без консультацій та схвалення з боку Ватикану».
«Влада продовжує підпільно викрадати католицьких релігійних лідерів, які відкидають контрольовану державою Католицьку Церкву, наприклад, єпископа Петра Шао Чжуміня і єпископа Августина Куй Тай, — сказав Асіф Махмуд. — Уряд також відмовляється розкривати місцезнаходження зниклих протягом десятиліть католицьких лідерів, як-от єпископа Якова Су Чжіміна».
Ніна Ши, директорка Центру релігійної свободи Інституту Гадсона, каже, що КПК «намагається відірвати Католицьку Церкву у Китаї від Папи».
«Католицькі єпископи — особлива мішень [режиму] завдяки їхній важливій ролі в ієрархії Церкви, що забезпечує сопричастя з наступником святого Петра, — каже вона. — Тих, хто чинить опір [уряду], беруть під варту на невизначений термін без належної процедури, виганяють з їхніх єпископських престолів, роблять об’єктами безстрокових розслідувань поліції безпеки, викрадають і/або заважають виконувати своє єпископське служіння».
Ши додала, що ватикансько-китайська угода «не стосується єпископів, які відмовляються вступити до ККПА з міркувань совісті, а також не впливає на релігійні переслідування». За її словами, релігійні переслідування католиків з боку уряду Сі Цзіньпіна є найбільш репресивними з часів Мао Цзедуна.
Зусилля КПК контролювати релігію не обмежуються католиками, але також поширюються на протестантів, мусульман, даосистів, буддистів і прихильників китайських народних релігій. Одним із найбільш кричущих прикладів, наведених у звіті, є примусове інтернування уйгурських мусульман у табори перевиховання, де вони мають присягнути на вірність КПК і зректися своєї мови, культури та релігійних традицій.
Звіт також пише про приклади примусового перевиховання тибетських буддистів, знищення або видозміни статуй і храмів буддистів і даосистів, придушення їхніх духовних практик і примус до транслювання гасел КПК.
