О Маріє, з тілом і душею через ангелів взята до неба, –
молися за нами, що ми до тебе прибігаєм! (3 рази)
Серце огортає смуток,
коли зустрічаєш таку людину,
яка не знає Марію!
На очі навертаються сльози,
коли бачиш таку людину,
котра не любить Марію!
о. Микола Романець
Погасли зорі. Дзвони відгули.
Пробила вже останняя година.
Ти до кінця пройшла земне життя
І поспішаєш до свойого Сина.
Поглянь, Пречиста, оком пресвятим
З висот небесних на оцю руїну,
Поглянь на цей знедолений народ,
Поглянь на закривавлену Вкраїну.
Свята Церква святкує багато празників у честь Пречистої Діви Марії. І справедливо. Бо по Ісусі Христі найбільша честь належить Пречистій Його Матері. Вона стерла голову людському ворогові, дияволові: Вона породила Того, що поборов смерть та пекло й відкрив нам Небесне Царство.
Та хоч усі празники Пречистої Діви Марії мають для нас велике значення, то Її Успення – найбільше. Коли Вона за життя заступалася за нас у свого Сина, то тим більше після смерті, як Мати Божа й Цариця неба, Вона перед троном Всевишнього заступається за тих, що за них Її Син дав своє життя.
Ось коротка історія Успення Пресвятої Богородиці:
Три дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і звістив від Її Сина Ісуса Христа час Її переходу до вічности.
Вона хоч вмерла, як кожна людина, однак по смерті перенеслася з тілом і душею до неба. Що Вона пішла з тілом і душею до неба, про це від хвилі Її смерті ніхто не сумнівався.
Наочними свідками Її смерті були Апостоли. Вони хоч порозходилися по всьому світові проповідувати Христову науку, то з Божого Провидіння всі зійшлися на Її похорон. Лише апостола Томи не було. Божа Мати бажала бути похована в Гетсиманії коло своїх батьків і Обручника Йосифа. Сам Христос видимо в супроводі Ангелів і Святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гимнів на своїх раменах занесли Її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. На третій день після похорону прибув і святий Тома. Він то дуже жалував, що не міг бути на похороні Божої Матері. Забажав побачити Її хоч у гробі, і пішов туди з іншими апостолами. Але як же всі зчудувалися! Коли відкрили гріб, він був порожній, лише чудовий запах наповняв його. Всі однодушно повірили, що Пречиста Діва була перенесена з тілом до неба, та й до сьогодні ціла Вселенська Церква у це вірить.
1 липня 1950 р. Папа Пій XІІ цілому світові урочисто проголосив: “Владою Господа нашого Ісуса Христа, святих Апостолів Петра і Павла і нашою власною повагою проголошуємо, заявляємо й окреслюємо, як Богом об’явлену правду, що Непорочна Діва Марія, сповнивши біг свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави”.
Діва Марія, як породила Христа Господа, мала 15 літ, з Христом жила 33 роки; св. Епіфаній каже, що Пречиста Діва пережила в Ефезі в домі св. Йоана Богослова ще 24 роки після смерті Ісуса Христа. Так мала б жити 72 роки.
Митрополит Андрей Шептицький такими словами возвеличує найбільший привілей Матері Божої: “Нема відправи, в якій не було би кілька, а то й кільканадцять молитов, якими християнська душа виявляє свою любов до Небесної своєї Матері. А щоб іще успішніше заохотити людей до тієї любові, Церква, так давніми установами, як і новими практиками, присвячує Пресвятій Богородиці цілі місяці. І так давньою передвічною установою цілий серпень присвячений ушануванню та любові Пречистої Богородиці – Її Успенню”.
Літанія до Найсвятішої Діви Марії про опіку
Киріє елейсон!
Христе елейсон!
Киріє елейсон!
Христе, послухай нас.
Христе, вислухай нас.
Отче з неба, Боже – змилуйся над нами.
Сину, Відкупителю світу, Боже – змилуйся над нами.
Духу Святий, Боже – змилуйся над нами.
Свята Тройце, єдиний Боже – змилуйся над нами.
Свята Маріє – май нас у своїй опіці.
Наймилосердніша Маріє – май нас у своїй опіці.
Отця Предвічного найулюбленіша Дочко – май нас у своїй опіці.
Сина Божого найблагородніша Мати – май нас у своїй опіці.
Духа Святого найсвятіша Обручнице – май нас у своїй опіці.
Царице цілого світу - май нас у своїй опіці.
Опікунко всіх народів - май нас у своїй опіці.
Мати нашого Спасителя - май нас у своїй опіці.
Мати повна милосердя - май нас у своїй опіці.
Добродійко, що у всіх потребах нас рятуєш - май нас у своїй опіці.
Опікунко всіх сиріт - май нас у своїй опіці.
Потіхо тих, що у горі - май нас у своїй опіці.
Джерело всякої потіхи - май нас у своїй опіці.
Надіє тих, що впали у розпач - май нас у своїй опіці.
Рятівнице тих, що погибають - май нас у своїй опіці.
Оздоровлення хворих - май нас у своїй опіці.
Обороно всіх, хто до Тебе прибігає - май нас у своїй опіці.
Обороно грішників від гніву Божого - май нас у своїй опіці.
Обороно від ворогів душ наших - май нас у своїй опіці.
Обороно тих, що упадають з розпачу - май нас у своїй опіці.
Сумуючих розрадо - май нас у своїй опіці.
Відкупителько ув’язнених - май нас у своїй опіці.
Опоро в усіх немочах наших - май нас у своїй опіці.
Опікунко наймогутніша - май нас у своїй опіці.
Опікунко єдина - май нас у своїй опіці.
Через Твоє Непорочне Зачаття - май нас у своїй опіці.
Через Твоє Благовіщення - май нас у своїй опіці.
Через відвідини Святої Єлизавети - май нас у своїй опіці.
Через народження Твого Сина - май нас у своїй опіці.
Через Твоє укриття в убогій стаєнці - май нас у своїй опіці.
Через Твою втечу до Єгипту - май нас у своїй опіці.
Через Твоє тридцятилітнє благочестиве життя з Твоїм Сином - май нас у своїй опіці.
Через Твої страждання при Його смерти - май нас у своїй опіці.
Через Твою радість при Його воскресінні - май нас у своїй опіці.
Через Твою вічну щасливість - май нас у своїй опіці.
Агнче Божий, що береш на себе гріхи світу, - вислухай нас, Господи.
Агнче Божий, що береш на себе гріхи світу, - прости нам, Господи.
Агнче Божий, що береш на себе гріхи світу, - помилуй нас, Господи.
Молитва до Пречистої Діви Марії Внебовзятої (Папи Пія ХІІ)
Непорочна Діво, Мати Божа і наша! Віримо з усією ревністю нашої віри у Твій тріумфальний відхід з тілом і душею до небес, де Тебе оголошено Царицею всіх ангельських хорів і собору всіх святих. Ми єднаємось з ними, щоб славити і благословити Господа, Котрий вивищив Тебе понад усі чисті сотворіння, щоб офірувати Тобі жар нашої побожности і любови.
Знаємо, що Твій материнський погляд пестив покірне і терпляче чоловіцтво Ісуса на землі, а в небесах насолоджується спогляданням прославленого чоловіцтва Несотворенної Мудрості, що радість Твоєї, в огляданні лицем в лице, найвищої любови гідної Пресвятої Тройці, зворушує Твоє Серце ощасливлюючою ніжністю. Ми ж, нужденні грішники, ми, що нам тіло стримує лет душі, благаємо Тебе: очисти наші думки, щоб ми навчились вже тут, на землі, подивляти Бога за чудеса Його творіння.
Уповаємо, що Твої милосердні очі, схиляться над нашою нуждою, нашими тривогами, нашою борнею і немочами, що уста Твої розтулить усмішка з причини наших радощів і перемог, що Ти почуєш голос Ісуса, коли Він говорить про кожного з нас те, що сказав про улюбленого учня: “Оце син Твій”. Тож ми, називаючи Тебе нашою Матінкою, вибираємо Тебе, як Йоан, Провідницею, Силою і Потіхою нашого смертного життя.
Живить нас упевненість, що очі Твої, що плакали над землею, зрошеною Кров’ю Ісуса, поглянуть також і на цей світ, наповнений нещастями. Тож ми, серед мороку цієї долини сліз, очікуємо від Твоєї небесної ясности і від Твоєї солодкої любови полегші в терпіннях наших сердець, опіки для Церкви і нашої Вітчизни.
Знаємо, врешті, що у тій славі, де царюєш, в сонце облечена, Ти – по Ісусі радість і веселість всіх ангелів і святих.
Тому з цієї землі, де ми є лиш паломниками, укріплені вірою в очікуване вокресення мертвих, підносимо очі до Тебе.
Ти наше життя, наша солодість, наша надія. Потягни лагідністю голосу Твого і Ісуса, плід лона Твого, нам, по нашім вигнанню покажи, о Ласкава, о Милостива, о Солодка Діво Маріє. Амінь.
О Маріє, чом спішиш до неба
О Маріє, чом спішиш до неба,
Яку маєш до Бога потребу?
Вже лишаєш вбогую хатину
І ідеш до мами, добрая дитино.
Приспів:
Нас прощаєш поглядом ласкавим
І відходиш в небесний Сіон.
Ми не плачем, бо знаєм, напевно,
Що Тебе чекає в небі хвали трон.
Ми принесли білесенькі шати,
Несем миро, олійки, блавати
Твоє тіло з віч наших зникає
І з душею до неба злітає.
Приспів:
Люди мріють про земні потреби –
Ти ж лишаєш марний світ земний,
І не маєш ні в чому потреби,
Бо Тебе чекає в небі вже Твій Син.
О, Маріє, Ангелів Царице,
Заповіт Ісуса не забудь, Дівице,
Хоч і маєш Ти корону царську,
Огорни нас в материнську ласку.
Приспів:
Просимо Тя, всеблагая Мати,
Щоб як заповів нам Господь Спас:
Як душа покине наше тіло –
На порозі неба Ти зустріла нас.
