18 травня 2009 року минуло 30 років від того дня, коли у Брюховицькому лісі знайшли тіло відомого українського композитора і поета Володимира Івасюка. Тому напередодні, 17 травня отець Василь Ковпак, СБССЙ разом з вірними Святої Традиції УГКЦ організували піший похід до Брюховицького лісу.
Священики Братства св. Йосафата відправили панахиду, після якої всі присутні молилися вервицю до Божого Милосердя за упокій душі цього видатного сина українського народу та багатьох інших, які своїм життям засвідчували велику жертовну любов до своєї Батьківщини і свого народу.
Молодь рясненської парафії Свв. Верх. Апп. Петра і Павла підготувала розповідь про життя та творчу спадщину Володимира Івасюка. Прочани співали відомі кожному українцеві пісні: “Червона рута”, “Водограй”, “Я піду в далекі гори”, “Мальви”, “Яворина”, а також інші народні та патріотичні пісні.
Отець Василь звернувся до присутніх з такими словами для застанови: “Пригадаймо собі ті часи. В недільній програмі на телебаченні завжди показували Івасюка та інших молодих українських виконавців. На концертах вітань усі хотіли привітати своїх рідних, близьких та знайомих українською піснею…
В той час Володимир Івасюк став символом нескореної Галичини, коли здавалося, що комуністи перемагають, що вже все знищено, що українці задихаються і втрачають усі шанси мати свою культуру, свою Греко-Католицьку Церкву, яка була глибоко в катакомбах.
Такі, як він, писали історію нашого народу не за комп’ютерами, не ручкою, не за гонорари. Вони писали ту історію своєю кров’ю. Молімося за спокій їхніх душ.
Не дякую вам сьогодні, дорогі вірні, бо ми всього лиш виконали свій обов’язок. Залишаємо біля цього дерева вінок зі синьо-жовтих квітів – символ нашої держави. Нехай цей похід стане традицією, щоби ми кожного року в травні приходили на це місце, приводили сюди своїх дітей і ніколи не забували тих, хто своїм життям творив героїчну історію нашого народу. Нехай вони живуть у нашій пам’яті та в пам’яті наших дітей та внуків. Якщо житиме пам’ять про них, наш народ ніколи не загине.”
