Св. Хрест, його форма та різновиди в Україні


Додано: 23 вересня 2014 року Божого.

Хрест - Розп'яття XIX ст.

Форма восьмираменного хреста, що не є характерним для України і то зі скісною нижньою поперечкою, є суто московським витвором. Сьогодні московські церковники пояснюють це навскісне положення підпори для Христових ніг, як символ двох розбійників, один з яких покаявся і увійшов у рай, а другий, що був ліворуч від Христа і кпив - у пекло. Проте є такі церковні речі, як хоругви, а також інші переносні та ручні хрести, якими можна обертати в різні боки. Тому при неуважності або при незнані та коса поперечка обертається, як прийдеться, і тоді символічні місця розбійників міняються. Насправді походження цього московського хреста бере свій початок десь із часів Івана Грозного, коли Московщина проголосила себе "Третім Римом" та охоронницею "істіннава православія". Цей хрест вживав і Петро І разом зі своїми прибічниками, коли вчиняв бешкети, переодягнений у священичі ризи. Про це згадує митрополит Степан Яворський: "Він з хрестом на шиї, власне восьмираменним, та зі своїми побратимами, блюзнірськими виступами і лайкою хотів понизити своє ж православіє, щоб потім легше було взяти Церкву в урядово-державні лабети і підчинити її світському обер-прокуророві "святого Синода". Отже, московський хрест нагадує нам, українцям, багато дечого неприємного і несмачного та варварів, далеких від правдивого християнства, які в теперішню епоху внесли в цілий світ знущання над самими принципами християнської релігії.

Хрести на київських церквах і на церквах по всій Україні не мали скісної нижньої поперечки, а мали її пряму - горизонтальну. У своїй праці "Українська форма хреста" професор В. Щербаківський згадує: "Я об'їхав в Україні понад 300 містечок і сіл і ніде не зустрічав московського хреста". Цього хреста зі скісною нижньою поперечкою ми не зустрічаємо ні у церквах Константинополя, Болгарії, Сербії, ні в тій же Московщині до кінця XV - початку XVI століття, хіба відбулася його заміна на новоприйнятий. Він впроваджувався в Україну поступово, хоча його не дуже приймали, а найбільше він набрав "моди" після більшовицької революції та Другої світової війни. Такі ж зразки хрестів зі скісною поперечкою внизу, що походять з XVI - XVIII століття зустрічаємо і на Україні, хоча досить рідко, про що згадує В. Свенціцька у своїй праці "Різьблені ручні хрести XVII - XX століття". Свою форму вони одержали внаслідок вимог автора щодо гармонійного вигляду симетричної будови або виключно як декоративний елемент. Подібним, вже ближчим до сучасності, прикладом вільної та позасимволічної інтерпретації восьмираменного хреста з нижньою скосиною є хрести, розміщені над головними іконами у вівтарі Успенської церкви у Львові, де нижня скісна перекладина то правим, а то лівим кінцями симетрично стремить угору. Вплив на поширення цього московського зразка хрестів мав москвофільський рух, що ширився особливо в Галичині і на Закарпатті у кінці XIX - на початку XX століття, коли біля церков ставили пам'ятні хрести на честь 900 і 950-річчя Хрещення України-Русі або оздоблювали ними бані. Проте новітнє духовенство не завжди глибоко цікавиться цією проблемою і не завжди дотримується або не знає старих традицій і бере їх від московського духовенства безкритично, бо про символічне значення форми хреста, може, і не знає. А тим часом ця чужа символіка найбільше нам шкодить, тому що Європа і Америка звикли бачити в Росії тільки один народ і одну Православну Церкву, а, значить, і один православний хрест - його московську суть. Тому, коли українська православна церква Св. Володимира в Чикаго або українська католицька катедра Св. Миколая виставляють цього московського хреста, то вони вважаються знавцями справи форм хреста, що може означати церкву московську, відповідно до того символу, що красується у них на церквах і всередині них. Що ще дивніше, маємо свіжий приклад такої недалекоглядності та нехтування української традиції. Пам'ятна таблиця, встановлена на місці, де була колись знищена московщиною садиба, в якій народився Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький і яку благословив Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський у Прилбичах у 1993 році теж "прикрашена" символом московського хреста (зображено на світлині в католицькому місячнику "Світло", число 12, грудень 1994 р.). Чи не від людей з-під цього московського хреста терпів Князь нашої Церкви та й уся Церква? Невже у запалі "екуменічної гонитви" ми не маємо можливості застановитися над нашим традиційно українським і питомим? Бо нас закликають повернутися до джерел, до "восточництва". Ось тільки до якого? Чи не до того північно-східного - московського? Дивно і сумно...

Ростислав Гнідець "Нова Зоря" 2000, число З0 (400) м. Івано-Франківськ
Греко-Католицька Традиція №9(193), вересень 2013 р.Б.


Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Зробімо нашу мову чистішою разом!

Пряма трансляція Святої Літургії

Опитування

Вервиця до Божого Милосердя

http://www.saintjosaphat.org/novyny/article/kozhna-simya-i-parafiya-chastynka-tradytsiyi/

Останній фотоальбом

Життя Св. Традиції

 2 грудня

Свята Літургія перед образом Матері Божої Потіхи

9 грудня

Молитовна пам'ять за героїв Небесної Сотні й тих, які загинули в АТО

16 грудня

Свята Літургія для родин

___________