Три жінки-три сини

Три жінки йшли до криниці по воду. На кам'яній лавці біля джерела сидів старий чоловік і прислухався до їхньої розмови. Кожна жінка вихваляла свого сина. Перша сказала: «Мій син такий бистрий та спритний, що ніхто не може з ним зрівнятися». «А мій син, — промовила друга, — співає, як соловейко. Ніхто в світі не може похвалитися таким чудовим голосом». «А ти що скажеш про свого сина ?» — запитали третю жінку, яка нічого не говорила. «Не знаю, чи можу щось надзвичайного сказати про свою дитину, — відповіла вона. — Він добрий хлопчик, як багато інших. Але нічим особливим не вирізняється...» Наповнивши дзбани, жінки вирушили додому. Пішов услід за ними і старець. Глеки були важкі, жінки аж угиналися, несучи їх на раменах. Тож вирішили перепочити. Аж ось до них підбігло троє хлопців. Один одразу почав маленьку виставу: став на руки і почав дриґати ногами, потім закрутив карколомні сальта. Жінки були в захопленні: «Який спритний !» Другий хлопчина заспівав якусь пісеньку. Голос він мав справді, як у соловейка. Жінки зворушено слухали: «Що за ангельський голос !» Третій хлопчина підійшов до матері, узяв у неї дзбан з водою, завдав собі на плече і поніс, йдучи поряд. Жінки запитали старця: «Що скажеш про наших синів ?» «Про синів ? — здивувався чоловік. — Я бачив лише одного сина». «Ви пізнаєте їх за плодами їхніми» (Мт. 7.16).