Він був справді блискучим менеджером. Робочий день його був організований бездоганно — сприяли цьому комп’ютер, мобільний телефон і годинник. Цінував чи не кожну секунду свого часу!
Одного дня він їхав до великої правничої фірми, де мав зустрітися з поважними людьми. Але розкішний хмародер, у якому розмістився офіс тієї фірми, був стояв у самісінькому середмісті, й менеджер якоїсь миті збагнув, що, виїжджаючи, не врахував шаленого автомобільного руху в центрі міста, ані того, що неодмінно матиме труднощі з паркуванням своєї машини.
І справді, діставшись до місця, він побачив, що мало не кожен квадратний метр прилеглої до хмародера території був зайнятий тим чи тим транспортним засобом. Від’їхав від центру на кілька кварталів — втім, як не вдивлявся, жодного вільного місця так і не знайшов.
Тоді, ледь не в розпачі, почав молитись: “Господи, благаю Тебе — поможи мені, я так потребую зараз Твоєї допомоги! Зроби так, щоб я знайшов місце для паркування. Якщо Ти зглянешся на мою молитву, даю Тобі слово — щонеділі буду присутній на Службі Божій!”
І знову проїхав квартал або два. І знову нічого — яблукові ніде впасти.
Став молитися ще палкіше: “Господи, я не маю права спізнитися на нинішню зустріч. Як поможеш мені відшукати місце для моєї автівки, я сповідатимуся щотижня, не забуватиму й про вечірню молитву”.
Молячись, він їхав поволі-поволі, водночас придивляючись до ситуації на вулиці. “Господи, прошу Тебе, якщо знайду куток для паркування, — щодня читатиму Євангеліє. Може, навіть буду провадити катехізацію”.
Аж раптом, за три метри від нього, один автомобіль, від’їхавши, звільнив місце.
Зітхнувши з полегшенням менеджер вголос промовив: “Господи, не турбуйся — я вже знайшов місце!”
Молитва є найвеличнішим і найшляхетнішим пориванням людської душі, а не примітивним актом, спрямованим на відвернення лиха.
