Якось один молодий священик прийшов до лікарні провідати своїх парафіян. Коли він ішов коридором, до нього підійшла монахиня і попросила його зайти у палату. Там за дверима лежав на смертному одрі чоловік, який і чути не хотів про сповідь і святе причастя. Як тільки священник увійшов до палати, той чоловік почав кричати і проганяти його. Він без перестанку повторював, що йому нічого не потрібно. Священик мовчки вийшов... Там все ще чекала його монахиня.
- Я нічого не можу вдіяти, він прогнав мене.
- Спробуйте ще раз, дайте йому шанс прийняти Ісуса. Священик знову увійшов до палати і з порогу промовив:
- Я не кажу тобі сповідатися... Я не кажу тобі причащатися... Але дозволь помолитися біля тебе.
- Мені байдуже,- відповів чоловік. Священик сів на крісло і почав молитись:
- Заради болючих Ісуса терпінь май милосердя над нами і над цілим світом. Заради болючих Ісуса терпінь май милосердя над нами і над цілим світом.
- Годі,- вибухнув зненацька чоловік.
- Що трапилось?
- Годі кажу! Немає до мене милосердя! Я проклятий навіки! Священик наблизився і тихим голосом запитав:
- Чому ти думаєш, що для тебе немає милосердя?
- Бо немає мені прощення... Я вбивця! Багато років назад я працював на залізниці і мав щоразу опускати шлагбаум, коли наближався потяг, але одного разу... Одного разу я був п'яний і не опустив шлагбаум. Тієї ночі потяг розчавив автомобіль, у якому подорожували батьки і троє дітей. Вони всі загинули і моя в цьому вина... І немає мені милосердя! Іди геть!
Священик витер сльозу і сказав: - 25 років назад мої батьки з моїми молодшими братиками і сестричкою поїхали в подорож. Я не зміг тоді поїхати з ними... Коли вони наближались до одного польського містечка, їхнє авто протаранив потяг. В один момент вся моя сім'я загинула, бо хтось не опустив шлагбаум... Сину мій, Господь пробачив тобі і я тобі пробачив. Боже милосердя безмежне! З очей помираючого чоловіка покотилися сльози...
- Чи готовий ти прийняти Ісуса? - спитав священик.
- Так, отче, ісповідуйте мене... Коли священик вийшов з палати, то не побачив цієї монахині. Він запитав у персоналу, але ніхто не бачив і не чув про неї. Минуло кілька років... Того священика направили до одного монастиря, щоб відслужити святу літургію для монахинь. Коли він увійшов, то побачив на стіні велике зображення саме тої монахині. Він попросив настоятельку монастиря покликати до нього цю сестру, бо вони зустрічалися раніше. На що та відпола:
- Але це неможливо. Це сестра Фаустина Ковальська, яка жила у цьому монастирі, але вона вже дуже давно померла і ви не можете бути знайомі з нею... І священик зрозумів, що це саме сестра Фаустина прийшла тоді до лікарні, щоби через Боже милосердя врятувати того чоловіка. Він підійшов до ікони Ісуса Христа і серцем промовив: - Господи Ісусе Христе... Сину Божий... помилуй нас грішних і цілий світ. Амінь.
