Християнська символіка

РАТАЙ, ОРАЧ

ό άροτήρ

Святий Климент у гимні Христові ставить символічну назву пастиря поруч із ратаєм, як два споріднені вирази.

Те ж саме зближення зустрічаємо і на цікавому написі, на якому детально зображені заняття ратая.

Спочатку він сидить коло дверей дому в оточенні домашньої птиці. Тут же бачимо, як він виганяє биків у поле. Далі він оре поле двома волами, а попереду біжить його пес-охоронець. Під цією картиною напис:

Vivas Pontia
in aeterno.

Три символічні зображення вміщені тут, як пояснення головного представленого предмета. На початку плити: Пастир з агнцем на плечах; посередині: Адам і Єва під деревом, або гріхопадіння; а в кінці: пророк Даниїл у печері левів. Усі три сюжети пригадують і пояснюють нам формулу: vivasinaeterno.

Добрий Пастир є символом Христа. Гріхопадіння, вміщене між самими зображеннями сільських робіт і оранкою поля, нагадує слова Біблії (3, 19): "В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю". Так що вся картина гріхопадіння є символом смерті. Даниїл у печері левів, якого Бог врятував від цих звірів, як нас врятував від смерті, є символом воскресіння, і тому розміщений слідом за формулою: vivasinaeterno, яку остаточно пояснює. Вибраний символ Пастиря, який несе вівцю на плечах, виражає також думку про порятунок душі померлої Понтії.

 

БИК, ВІЛ, КОРОВА, ТЕЛЯ, ТЕЛИЦЯ

Символи бика, вола, корови і теляти – усі  стосуються пастиря, проте розрізнити їх між собою неможливо через нечіткість зображення. Такі труднощі зустрічаємо і в розумінні прямого символічного значенню цих зображень, тому що тлумачення базуються не на написах, а на думках пізніших церковних письменників.

 

ЛІРА

ή λύρα

Климент Александрійський, згадуючи про символ ліри, визначає його значення, кажучи: ή λύρα μονσιχή

Якщо зблизити цю вказівку св. Климента зі словами св. апостола (Еф. 5, 13 - 19/) "І не впивайтеся вином, яке доводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом. Проказуйте між собою вголос псалми й гимни έν ψαλμοϊς χαι ΰμνοις та духовні пісні χαί φδαϊς πτευματιχαϊς, співайте та прославляйте у серцях ваших Господа", то можна зробити висновок, що християни під час співу застосовували, між іншим, музичні інструменти, ймовірно, ліру. Внаслідок цього Мюнтер приймає ліру за символ церковного богослужіння і переважно за символ пісень на честь прославлення Бога. Варто звернути увагу на слова св. Климента, який тлумачить десятиструнну ліру як символ самого Христа, або Слова Божого: "Numquid autem decachordum psalterium  Logon, Jesum scilicet, significant, qui manifestatur elemento decadis?". Беручи це символічне значення у ширшому значенні, слід визнати ліру за символ віри християнської, і таке значення підтверджується самим походженням цього символу.

Ліра лише один раз зустрічається окремо на гемі, а постійно у руках Орфея на християнських пам'ятниках є інструментом, завдяки якому пристрасті влягаються, а люди розвиваються. Цей тип на монетах Александрії закріпився уже з часів імператора Антоніна (138-161) і зберігся на них майже до кінця другого століття (180 року).

Ці монети, сучасниці св. Климента, були йому відомі. Відгукнувшись про Орфея, як про обманщика  він не міг радити християнам прийняти цей тип до їхньої символіки. Але позаяк ліра сама собою не мала цього недоліку, а лише натякала на міфологічний переказ про Орфея і, крім того, найімовірніше використовувалася при виконанні духовних пісень, то і вона затрималася серед християн.

 

СВІТИЛЬНИК,  candelabrum

Про юдейський світильник-семисвічник св. Климент говорить: (Stromat. V, p. 667): "Habet autem aliud quoque aenigma, aureum candelabrum, signi Christi, non figura sola, sed eo etiam, quod lucem immittit multifariam multisque modis in eos (Hebr. I, 1), qui in ipsum credunt? spirant et respiciunt, per ministerium eorum, quae sunt primo create. Dicunt autem esse septem oculos Domini, septem spiritus, requiescentes in virga, quae floret ex radice Jesse". Таке символічне тлумачення базується на словах Євангелія (Йо., 8, 12): "Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя", і в цих словах — усе значення цього символу.

Ми вже бачили, що на написі Пекторія Спаситель названий  у гимні св. Климента — світлом безсмертнимфй;  і пізніше в усіх гимнах Спасителя постійно називають: lumen, lucifer, ignis. Так що світильник означає самого Спасителя, або царство небесне як Locum Lucis, paradisum lucis.

Саме ж зображення світильника-семисвічника християни запозичили у євреїв, які постійно зображали його на своїх надмогильних плитах і переважно з іншими зображеннями свого богослужіння.

Спочатку християни у малюнках світильника дотримувалися, імовірно, зразка, який мали на тріумфальних воротах імператора Тита, але незабаром це зображення перетворилося на певний умовний знак, який, між іншим, зустрічається і на юдейських написах. При цьому слід зауважити, що, судячи з усього, з усіх відомих нам написів світильник-семисвічник дуже рідко зображають на надмогильних плитах без формули, при одному імені померлого, а постійно стоїть поруч із самою формулою, чітко означаючи, якого виразу він стосується і яку символічну функцію виконує. Звертаючись до формул, поруч з якими юдеї зображали світильник, ми побачимо, що незважаючи на країни, де знайдені ці плити, формули без винятку одні і ті ж. На єврейському цвинтарі поблизу Porta Portuensis у Римі на двох плитах коло світильника написано слово "мир" єврейськими буквами. Світильник зображений коло грецької формули  (або  на римських написах), а латинський переклад цієї формули: requiescit in pace, разом зі світильником зустрічається на надмогильних плитах у Нарбонні, в Мілані і в Тортозі.

На християнських написах ми зустрічаємо світильник на плиті 338 року без будь-яких особливих формул. На іншому написі, який ми розглядали при символічному передаванні догмату про Св. Трійцю, світильник зображений під самою формулою:  так, що посилює і пояснює значення слів: in pace Trinitatis.

Вміщений на лампах світильник наочно виражав своє символічне значення щодо слів Lux, Lumen і щодо виразу Locum Lucis.

Однакове символічне значення повинні мати зображення посудин із палаючим вогнем. Пригадаємо тут, що Спасителя називали символічно ignis, і справжнє значення такого символу буде нам зрозумілим, хоча при ньому і не буде виставлено особливої формули.

(Далі буде)