Насамперед, хочу подякувати Господу Богові за те, що ми маємо такого ревного духовного провідника, який дбає о спасіння наших душ — отця Василя Ковпака. Дякуємо за Священиче Братство Святого Священномученика Йосафата, яке так багато робить для збереження Св. Унійної Традиції УГКЦ у нашому українському народі. На особливу увагу заслуговує видавнича діяльність Братства. Останнім часом воно спричинилося до видання надзвичайно актуальних на сьогоднішній день книжок. Маю на увазі "За трон і за вівтар" Майкла Девіса, а також "Папа Пій X. Святий і Чудотворець" (автор Ярослав Левків).
Дуже влучні і слушні слова сказав у 1900 році Бонапарт: "Жодне суспільство не може існувати без моралі, проте немає жодної моралі без релігії". На превеликий жаль, ми живемо у секуляризованому, ліберальному суспільстві, де всі релігії рівні і немає різниці, до якої церкви ходити. У суспільстві, де людське сумління є приспане, людина заанґажована телесеріалами і твердо прилипає на дивані на 2 - 3, а то й на 5-6 годин. А бодай 30 хвилин присвятити Богові — то відразу болять ноги, голова чи ще щось. Про яку мораль з такою особою можна говорити? Вона живе серіалами, де Господа Бога нема, зате гріх є оправданим. А то ще сидять разом батьки і діти, і ми бачимо ті гіркі плоди. У місто хоч не виходь: всі ніби похворіли на вуха, всі з мобільними телефонами — нема на то ради, всі тримаються за вуха. Хочеться кричати: "Люди грішні, схаменіться! Небо пробалакаєте !" Але ніхто не чує...
Бідна ти, людино! Чому не користаєш, поки маєш ще час? Бо смерть прийде, як злодій, тоді, коли найбільше схочеш жити. Але чи будеш ти готова?
Коли я читала книжку "За трон і за вівтар", мені було встидно за себе особисто і за нас, нинішніх християн, перед тими простими селянами з Вандеї, які віддавали своє життя в ім'я Бога. Люди, які твердо і непохитно стояли в обороні Святої Віри і Традиції, — яку вони мали сильну надію на Господа Бога! Вони розуміли й цінували цю Найсвятішу Безкровну Жертву, Святу Літургію. Господь Бог так полюбив людину, що не хотів залишати її на цій долині сліз напризволяще. "Бог вмістив Себе у чашу в виді Хліба і Вина!" А людина той найважніший середник для спасіння своєї душі через свою гордість, зарозумілість, байдужість нищить і викидає із свого життя, сама себе обкрадає з Божої Ласки.
Свята Літургія — то є серце, завдяки якому земна куля крутиться навколо своєї осі. Якщо хочемо оглядати Боже Лице в Небесному Царстві, мусимо черпати ту Божу Ласку зі Святої Літургії. Святий Папа Пій X, який був великим почитателем Пресвятої Євхаристії, наголошує: "Святе Причастя — це найкоротша і найпевніша дорога до неба". А отже, треба брати активну участь у Святій Літургії, а не бути "запорожцем". Жертвуймо Святі Причастя за прощення своїх гріхів, за померлих, які найбільше потребують Божого Милосердя. Бо Господь Бог нас колись за все спитає — і з чим станемо перед Ним?.. Пам'ятаймо: "Ласка Божа до спасення конечно є потрібна".
