Ми щодня прибігаємо до Пресвятої Богородиці з нашими молитвами, під час недільних Богослужінь співаємо хвалебні пісні до Матері Божої, у дні, присвячені вшануванню Пречистої Діви, в особливіший спосіб віддаємо їй похвалу. З якою скорботою вдивляємося в страждаюче обличчя Марії в часі Страсного тижня, і з якою радістю вітаємо Богородицю у Різдвяні свята! Впродовж усього нашого життя ми маємо неодноразову нагоду пройти з Пресвятою Дівою її земне життя. Починаючи від Різдва Пресвятої Богородиці, й закінчуючи її Успіням, ми можемо щодня, щогодини, щомиті відчувати присутність Матері Божої у нашому повсякденному житті. Варто лише захотіти цього всім серцем і віддатися в опіку Пречистої Діви.
Яких тільки слів не знаходять для більшого звеличення Марії, а які чудесні порівняння підсилюють наше розуміння її чистоти і святості! Скільки здавалось би неймовірних прикладів милосердя Богородиці подає нам духовна література, черпаючи їх із життя Пресвятої Матері — усіх і не перелічити! Чи не найбільше прославляємо Пречисту Діву під час відправи молебна в її честь. У стихирах і гласах возносимо радісні прославляння Марії. Багато з них говорять самі за себе, як-от, наприклад: «Радуйся, всіх радосте. Радуйся, вірних спасеніє. Радуйся, заступнице всіх християн і прибіжище, Владичице» — (Стих: «Слиши, дщи, і виждь, і приклони ухо твоє»). Проте, є й такі, що наводять на глибші розважання про чесноти Пречистої Діви:
«Радуйся, горо приосіненная. Радуйся, божественная трапезо. Радуйся, ручко всезлатая» — (Глас 8. Подобен «На хвалу потекл»).
Як можемо розважати собі стосовно першого величання Марії: Радуйся, горо приосіненная? Мається на увазі гора, що оповита тінню. Впродовж життя людина неодмінно чогось прагне. І кожне прагнення втілюється тоді, коли досяжними є певні висоти, коли піднімаючись на вершину омріяної гори, нарешті може з полегкістю зітхнути і перепочити. Але часто того заповітного відпочинку не знаходить, а на гірській вершині безжалісно пече сонце. Втомлена тривалою виснажливою подорожжю, спрагла прохолоди та спочинку людина навіть на верхівці своєї мети не дістає відповідного втілення бажань. Пречиста Діва Марія є тією горою у житті кожного з нас. Досягнувши її вершини, можна віднайти блаженний спокій, ховаючись у тіні Божественного світла. Бажання наслідувати чесноти Пресвятої Богородиці — це вже перший крок на гірській дорозі. Як і в земному житті, шлях у гори часто сповнений небезпек: це і загроза лавин, у зимову пору, і боязнь збитися з правильної стежки, це і падіння та ймовірність тілесних пошкоджень, різноманітних травм. У спекотну пору на гірських стежинах гріються гадюки, а в холодніший час зростає небезпека зледеніння. Але як і на земній дорозі, Богородиця опікується нами, боронячи від усякого лиха, так і під час нашої духовної мандрівки Пречиста Діва допоможе нам перебороти диявольські спокуси і досягнути тієї гірської вершини святості, де, сповиті тінню, зможемо відпочити душевно та тілесно. Радуйся, горо приосіненная. Пресвятая Богородице, нехай головною ціллю нашого життя буде здобування Твоїх чеснот.
Розмірковування над другим величанням пробуджують у нас намір прийняти Святе Причастя: "Радуйся, Божественна трапезо", — співаємо до Богородиці і найчастіше саме з ласки Матері Ісуса користаємо із Святих Тайн. Бо ж хто, як не Богородиця, вимолює для нас у Свого Сина прощення гріхів! Хто, як не Марія, боронить нас перед упадками. Вона є нашою Божественною трапезою: перебуваючи на молитві до Пресвятої Богородиці, отримуємо духовну поживу, яка скріплює нас і на тілі. Молімося до Пресвятої Богородиці, особливо в часі посту, щоб скріпила нас на молитві, сприяла каяттю та наверненню грішників, щоб все більше людей могло з вдячністю співати: "Радуйся, всіх упованіє".
