Щоб вивищити і прославити Свій Архитвір — Непорочну Діву Марію, Господь Бог у різний спосіб об'являє нам її, а саме — великою кількістю чудотворних, відпустових місць по цілому світі. Ля Салєт, Люрд, Гваделупа, Фатіма — це ті, найбільші та найвідоміші місця об'явлень Пресвятої Діви в різних країнах світу. Також і в Україні знаємо багато чудотворних марійських місць, де Непорочна Діва об'являлася в різний чудовий спосіб, вкотре виявляючи Свою любов до нашого народу, який впродовж віків був її народом, що любив Марію, плекав набожність до Неї і неустанно прибігав під її материнський Покров. Гошів, Зарваниця, Грушів, Почаїв та багато інших відпустових місць, де прочани потоками горнуться до своєї Небесної Заступниці і Покровительки. Зміст, суть цих об'явлень — це її прослава та возвеличення: „Віднині ублажатимуть мене всі роди". Отець Небесний прославляє Свою улюблену доньку, Божественний Спаситель прославляє Свою Матір, Дух Святий - Свою Обручницю. В цих об'явленнях підкреслюється опіка Марії над нашим народом. В них Марія ще раз засвідчує, що Вона є Матір'ю і Царицею України, бо співстраждаючи зі Своїм Сином і стоячи під хрестом, стає співвідкупителькою і Матір'ю людського роду.
Але об'явлення в Фатімі — це об'явлення останніх часів, і вони мають інше значення. Їх зміст — це застереження перед карою, попередження і середники до спасіння. Суть Фатіми — покаяння, задоситьучинення за гріхи світу, молитва і жертва. „Не ображайте більше Господа Бога, бо Він і так вже є зневажений ". Ці слова — останнє, що сказала Марія у Фатімі. Це і є зміст цих об'явлень. Досить грішити, прийшов час на покуту і молитву. Влучною є назва книги Антоніо А. Бореллі "Фатімські послання. Трагедія чи надія?". Справді: трагедія, розпач, страх чи надія на мир і спокій? Центр Христової Церкви — Пресвята Євхаристія є зневажена до краю. Як свідчать соціологічні опитування вірних країн Америки та значної частини Європи, котрі приймають Св. Причастя в руки — практично ніхто не вірить, що це живий Христос. Ісус зневажений терпить, терпить від своїх, від духовенства. Його Містичне Тіло — Церква кровоточить, бо пошматоване люттю і ненавистю своїх ворогів, та найгірше терпить Серце Спасителя, що Його священики вже не є Його, не духа жертви, самовідречення та молитви, а пройняті вони матеріалізмом, і легковажним ставленням свого покликання.
Сьогодення — це трагедія, руїна віри, моралі, упадок духа. Але Фатіма — це надія. Марія тут не тільки говорить, що чекає на світ, але й дає середники, щоб запобігти цій загладі, наголошуючи про щоденну молитву на вервиці та жертви за навернення грішників. Марія нас не опускає, бо любить своїх дітей і як середник до спасіння і витривання у доброму, дає нам своє Непорочне Серце і потішає словами, що сказала до Луції, а одночасно, і до кожного з нас: "...не втрачай мужності. Я ніколи тебе не покину. Моє Серце буде твоїм прибіжищем і шляхом, що поведе тебе до неба". Її Серце — це пристанище, утіха і лік наших душевних ран. Прибігаймо до нього і черпаймо сили, щоб витримати в цій останній боротьбі. Почитаймо це Серце і поширюймо його культ, бо як сказав Ангел Миру: „Моліться, Серця Ісуса і Марії почують голос ваших благань".
