О Мати Божа!
Рятуй нас через
Полум 'я Любові
Твого Непорочного Серця!
У суботу, 13 жовтня цього року, з Рясного-І та Янова вирушили дві піших прощі в село Рокитне Яворівського району. У цьому селі на придбаній силами священичого Братства Святого Священномученика Йосафата та вірних земельній ділянці була встановлена перша в Україні фігура Матері Божої Фатімської (висотою приблизно 2,5 м і постамент 3 м).
Прочани, долаючи 22 кілометри дороги з марійськими піснями на устах, молитвами на вервиці, йшли до Тієї, яка чекає... По дорозі назустріч їм виходили люди, зупинялися машини, і всі питали: "Де ви йдете?" У відповідь чули: "На освячення фігури Матері Божої Фатімської у с. Рокитне".
Дорога пролягала через населені пункти і ліс, який обступав з двох боків. Здавалося, що й сама природа таємничо усміхалася в цей день. Дув холодний осінній вітер, погрожував дощем, — і вмить, ніби манна з небес, посипалися крупинки сніжку, і знову виглянуло сонечко.
Ліс зустрічав нас притишеним шелестом-шепотом, кожен листочок ніби вслухався і вагався впасти, бажаючи побути ще у верховітті, ближче до небесної блакиті. Душа, втомлена від життєвої суєти, блаженно вбирала чистоту неба, сяйво проміння, спокій простору. На серці так легко, ні з чим незрівнянно і повітря якесь світлоносне...
Глибока віра вела побожні серця до Української Фатіми у Рокитному, і здавалося, що вже й повітря промовляє: "...молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбави нас, єдина, чистая і благословенная".
Ми не повинні загубитися у сучасному світі, не повинні розчаруватися, зневіритися, впасти. Але коли навіть впадемо, то мусимо підвестися і йти! Куди?.. Йти до Марії... Марія на нас чекає, зрозуміє, як Мати, не осудить, а порадить, утре наші сльози і допоможе.
І ось здалеку видніє велична фігура Матері Божої Фатімської. Усі поспішають із завмиранням серця... До прочан приєдналися вірні з Рясного-2, Новояворівська, Шкла, Прилбич, Мужилович, а також зі Львова та околиць. Найстаршою прочанкою цього року була, напевно, п. Стефанія Гнатів (83 роки), а наймолодшою — Марійка Крив'як, якій не виповнилося ще й п'яти місяців.
Мати Божа, немов Сама сходить із небесних висот до своїх дітей, щоб вислухати їх болі, тривоги, терпіння.
Ми прийшли до Неї, щоб ще раз засвідчити свою глибоку віру, любов і знову заявити: "Маріє, Ти є нашою Матір'ю, а ми— Твоїми дітьми!"
І серце в грудях співає цей гимн подяки, так як колись співала Марія, йдучи до Єлизавети: "Величить душа моя Господа і возрадувався дух мой о Бозі, Спасі моєм".
Каже св. Августин, що "Бог міг створити величніших ангелів, кращий світ, але Марії кращою створити не міг. У Марії Творець немов вичерпав Свою Всемогутність. Вона — архітвір Божих рук тут, на землі, через ласку, а в Небі — через Славу".
"Про Марію ніколи задосить",— так висловився св. Вернард, і ці слова спонукають нас говорити про Марію щораз більше і більше. Навіть якщо б ми говорили про неї ціле наше життя, то й тоді не змогли б сказати у повноті, ким є Марія. Молімося через Марію, з Марією, в Марії і для Марії, бо хто хоче знайти Ісуса, той шукає його в Марії.
У Традиційній Католицькій Церкві 2007 рік присвячений 90-ій річниці Об'явлень Матері Божої у Фатімі. Упродовж останніх шести місяців по різних парафіях під час реколекцій вірні розважали над тим, як 90 років тому трьом пастушкам Луції, Якинті та Францишкові об'явилася Божа Мати. Молодь із Янова підготувала виставу про цю подію, з якою об'їздила десятки парафій.
Цей рік був, як ніколи, урожайним на прощі до Марійських місць у Галичині — Биличі, Бориничі, Лісок Чернилявський... І, звичайно, традиційна триденна наша піша проща (вже дев'ята) на Макавейських мучеників у серпні...
13 жовтня у с. Рокитному урочисто святкувалося Останнє, Шосте Об'явлення Матері Божої у Фатімі у долині Кова-да-Ірія в Португалії.
Священники Братства освятили фігуру Непорочного Серця Матері Божої. Урочисту Святу Літургію очолив Генеральний настоятель Братства о. Василь Ковпак.
У своїй проповіді він зокрема сказав: "Ми в особливіший спосіб дякуємо Марії за отримані ласки через її Непорочне Серце і схиляємо перед нею свої голови, коліна і серця. Ми стоїмо тут, щоб ще раз засвідчити свою глибоку любов до Пречистої Діви.
Впродовж 153 днів, що минули від 13 травня до 13 жовтня 1917 року Фатімські діти пережили великі духовні муки, їх навіть заарештували і кинули до в'язниці, їх залякували фізичними тортурами, але вони довіряли Пречистій Діві Марії, бо вірили: те, що вони бачили в долині Кова-да-Ірія, — правда. Вони були глибоко переконані, що Та, Котра їм з'явилася п'ять разів, є посланницею від Отця Небесного і знову прийде до них шостого разу. 13 жовтня Матір Божа мала з'явитися востаннє. Діти дуже переживали, але довіра до Марії переважила їхній страх. Адже дітей всіляко залякували, поширювали наклепи, що вони є нерозумними. Батькам радили, щоб брали своїх дітей і втікали, бо як не буде чуда, то натовп може вбити їх.
Тим часом до Фатіми з'їжджалося багато народу. Преса писала, що в околицях Фатіми перебувало від 50 до 70 осіб. Серед них були не тільки віруючі, але й закам'янілі грішники, атеїсти.
Напередодні, 12 жовтня, почав падати дощ, і місцевість навколо дуба, на якому об'являлася Мати Божа, перетворилася на болото. Було холодно, як взимку, але ніхто не відходив, усі були в очікуванні чуда.
Луція, Якинта, Францишко клякнули, щоб помолитися на вервиці. А тим часом над дубом з'явилася легка хмаринка...
"Хто Ти?" — запитала Луція. "Я — Цариця Святої Вервиці — відповіла Мати Божа. — Хочу, щоб на цьому місці на мою честь була побудована каплиця". Вона просила вже вшосте щоденно молитися на вервиці. Опісля сказала: "Люди мусять поправитися та благати прощення своїх гріхів". Сум отінював обличчя Діви Марії, яка говорила благальним голосом. "Нехай люди більше не ображають Господа Бога, бо вже забагато Його образили". Це були останні слова — зміст і суть післанництва Фатіми. Прощаючись, Божа Мати рукою вказала на сонце.
У цей момент Луція вигукнула: "Погляньте на сонце!" Що за дивовижне видовище! У якусь мить сонце почало з нечуваною швидкістю кружляти, неначе колесо. Воно видавало при цьому жовті, зелені, сині та фіолетові жмути променів та заливало казковими барвами хмари, дерева, скелі, землю, силу-силенну народу. На якусь мить сонце спинилося, потім знову розпочало свій танець. Танець вогняного щиту. Сонце ще раз зупинилося, щоб втретє зблиснути ще багатшими барвами. Люди були зачаровані усім цим видовищем. Вмить видалося, що сонце віддалилося і летить просто на землю. Крик жаху виривався з грудей багатьох тисяч людей. Закам'янілі грішники, безбожники, атеїсти падали на коліна і кричали: "Чудо! Чудо!", "Я вірю в Бога!", "Богородице Діво!", "Мій Боже милосердя!". Вони клякнули та промовляли акт жалю. Тим часом троє дітей — пастушків тішилися зовсім іншим. Вмить біля сонця вони побачили Пресвяту Родину: Ісуса, Марію та св. Йосифа. Свята Родина тричі поблагословила світ знаком святого хреста.
Ці всі чуда, що відбувалися в долині Кова-да-Ірія переконують нас у правдивості появ та стверджують надзвичайне значення цього небесного послання, що його передала сама Мати Милосердя... І нас Пресвята Діва просить: "Проказуйте вервицю! Моліться і приносьте багато жертв за грішників! Люди повинні поправитися та благати прощення своїх гріхів!"
Як і 90 років тому у Фатімі, Богородиця простягає нам вервицю і просить: "Щоденно моліться на вервиці!" її ліва рука вказує на Непорочне Серце. Ми бачимо, що її Серце оточує вінок із тернини. Це наші гріхи, гріхи нашого народу ранять її любляче материнське Серце, яке плаче над своїми дітьми, що пішли блудною дорогою ".
В останньому, Шостому Об'явленні, Небесна Цариця просить збудувати на її честь каплицю. І знаменним є те, що через 90 років вперше на українській землі постала фігура Непорочного Серця Матері Божої.
З ласки Божої здійснилася заповітна мрія нашого Генерального настоятеля о. Василя Ковпака. Його ревна молитва, самопожертва виблагали у Бога цю воістину велику радість, яку ми переживаємо. Він довго шукав райський куточок природи, гідний Пречистої Діви Марії. І таки знайшов його у Рокитному. "Марія сама вибрала собі це місце", — підсумував о. Василь.
13 жовтня цього року ми відзначали ще одне свято. Виповнилося сім років від дня заснування Традиційної Духовної Семінарії Непорочного Серця Матері Божої Фатімської. Священиче Братство Св. Свящмуч. Йосафата покликане стати в обороні Правд Св. Церкви і ширити культ Непорочного Серця Марії.
Від імені перших випускників семінарії виступив отець-диякон Степан Курило. Він подякував Господу Богу у Тройці Святій єдиному через Непорочне Серце Матері Божої за безліч ласк, які вилила Мати Божа з того моменту, відколи семінаристи переступили поріг цієї "кузні людських душ".
Через консервативні погляди на віру та Церкву їх не приймали до католицьких духовних семінарій. До кого мали прибігти? До кого мали прийти? Кому мали вилити біль сердець і духовні потреби, як не своїй люблячій Мамі?
Саме так і зробив Генеральний настоятельо. Василь Ковпак, коли в далекій Португалії поручив в опіку Непорочному Серцю Матері Божої Фатімської семінаристів. Отже саме там у Фатімі, зародилася наша духовна семінарія.
Найщиріші побажання, сердечну подяку склали випускники семінарії отцю Василю за його терплячість, відданість духовній праці та батьківську любов. Також дякували о. Євстахію Галанику, о.Любомиру Гаєвському, о. Володимиру Вознюку, сестрам-монахиням, викладачам, які сіяли добре зерно в їхніх душах.
Після урочистої Святої Літургії була відспівана суплікація. Вірні молилися на вервиці, прославляли піснями Серце Марії, повне ласки, любови, надії.
О Небесна Царице! Прийми наші покірні благання і захорони нас і Святу Церкву під Своїм покровом! Нехай Твоє Непорочне Серце затріумфує по всій землі!
